Інститут енергетичних досліджень: Корупційний маневр навколо LNG-термінала України
Кабінет Міністрів України переніс термін підготовки до реалізації проекту з будівництва LNG-термінала з 4 квартала 2010 року на 1 квартал 2011 року. А також замінив слова «кваліфікаційна й тендерна документація» на слова «документація конкурсних торгів». Про це говориться в розпорядженні №166 від 2 березня.
Коментує експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук.
Проект будівництва першого українського регазифікаційного термінала з прийому скрапленого газу ( LNG-термінал) поступово обростає скандалами. По-перше, було прогнозованим перенесення термінів реалізації проекту з будівництва LNG-термінала. І це, швидше за все, буде зроблено ще не раз.
По-друге, досі не сформульовані державні мотиви будівництва LNG-термінала. На цьому етапі лобісти LNG-термінала наводять як аргументи нібито зменшення залежності від російського газу, нібито дешеву ціну скрапленого газу, нібито наявність вільних обсягів у ключових країн постачальників скрапленого газу на світових ринках (Катар, Алжир, Єгипет, Лівія) і нібито технічну можливість приймати глибоководні танкери в акваторії Чорного моря.
При цьому замовчують те, що на сьогодні ціна російського газу майже дорівнює ціні скрапленого газу на спотових ринках. Спотовий ринок — це ринок сьогоднішніх наявних угод. А протилежністю спотового ринку є довгострокові контракти, за якими працюють більшість і постачальників, і споживачів скрапленого газу. Відповідно, уже почавши розробляти проект LNG-термінала уряд «забув» домовитися з головними постачальниками скрапленого газу про довгострокові контракти. Меморандум з Азербайджаном не береться до уваги, бо через пару років у Баку просто фізично не вистачить природного газу для переробки його в скраплений газ для України.
Низька ціна скрапленого газу — це черговий міф. За останні десятиліття ринок цього газу зазнав кілька різких змін ціни. Тому найчастіше енергетичні компанії воліють викуповувати скраплений газ на спотових ринках, де можна дочекатись нижчої ціни. Ключовою залишається робота з довгострокових контрактів, якими жодна держава не ділитиметься «за гарні очі» з Україною. Зараз у світі якщо і будуються заводи з виробництва скрапленого газу й термінали з його приймання, то вони відповідно прив’язані до конкретної країни-постачальника й конкретної країні-споживача. До речі, після революційних подій у Єгипті та Лівії, які входять до першої четвірки постачальників скрапленого газу, на світовому ринку LNG конкуренція тільки загостритися.
Узагалі, важко зрозуміти логіку лобістів LNG-термінала в питанні прийому танкерів із газом у акваторії Чорного моря, де майже немає природних можливостей для заходу суден зі специфічною низькою посадкою.
Навіщо ж тоді Україна починає такий ризикований і нічим не підкріплений проект?
Відповідь на це запитання випливає з розпорядження Кабміну №166 від 2 березня 2011 р. — для одержання грошей. І не в майбутньому від роботи LNG-термінала, а вже зараз на етапі підготовки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО). Це і є головним скандалом. Адже заміна вимоги «кваліфікаційної й тендерної документації» тільки на «документацію конкурсних торгів» дає поле для корупційного маневру.
Державні конкурсні торги законні, але вимагають проведення перевірки цінових пропозицій. А щоб одержати таку довідку потенційні учасники конкурсу з розробки ТЕО LNG-термінала направляються в приватні фірми. І вартість довідки становитиме 2-5% від вартості розробки ТЕО. Напевно, для держави, уряду й Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами важливо не побудувати LNG-термінал, а заробити на довідках свої 2-5%.
