«Е»-революція

Захоплювати пошти, телеграф і вокзали вже не модно. Утім, суть ідеї залишається незмінною з часів Володимира Ілліча: революція має починатися із захоплення засобів комунікації. А саме вони й змінилися — несподівано для багатьох соціальні мережі Facebook і Twitter стали впливовішими, ніж теле­бачення й радіомовлення.

Я маю на увазі, звичайно, події в Єгипті, які днями закінчилися відставкою президента Хосні Мубарака, який правив країною протягом 30 років, розпуском парламенту й припиненням дії конституції.

Багато ЗМІ вже називають єгипетські події революцією соціальних медіа. Звичайно, це перебільшення — не через Twitter у країні виник­ла­­­ революційна ситуація й не Facebook спричинив невдоволення каїрської молоді. Але треба віддати соціальним мережам належне: у країні з цілковито підконтрольними уряду телебаченням, радіомовленням і пресою со­цмережі стали одночасно і конспіративною квартирою, і пропагандистськими листівками, і трибуною для політичної дискусії.

Цікаво, що в цьому є заслуга самого Мубарака — з розвитку інформаційних технологій в останні роки Єгипет упевнено наздоганяв Індію. У відсталій у багатьох інших галузях країні виникла критична маса освічених молодих людей, для яких соціальні мережі давно стали звичним елементом повсякденного життя. Елементом, який, як виявилося, може бути використаний із дивовижною ефективністю.

Сьогодні можливості соціальних мереж в Україні дуже недооцінюються як бізнесом і політиками, так і медіа — позначається загальна неготовність прийняти незвичний стиль неформального сітьового спілкування. Утім, тенденцію не зупинити, і ті, хто зрозуміє це першими, зможуть одержати помітну перевагу.

До речі, останнім часом Twitter з’явився не тільки в Юлії Тимошенко, а й в «Української технічної газети» (http://twitter.com/techgazette_ua).