Криза як привід до оптимізму
Виявляється, найкраще зараз — робити капіталовкладення у своїх дітей. Тільки на них і надія забезпечити «щасливе майбутнє».
Михайло Хазін — російський економіст, добре відомий частими виступами в медіа, участю в наукових конференціях, активною публічною діяльністю. Його вважають гуру в дослідженні глобальної світової кризи.
Чи вірити у вчені «ворожіння» на глобальній кризовій гущі — вирішувати кожному окремо, але цілком очевидно, що глобальні процеси, які відбуваються сьогодні у світі, стосуються всіх без винятку.
— Михайле Леонідовичу, як відомо, мудрий Схід пише слово «криза» двома ієрогліфами. Один означає «небезпека», інший — «сприятлива можливість». Питання: хто може виграти під час гострої економічної кризи?
— Уявіть, що до кризи існувала корпорація із двадцяти компаній із загальним бюджетом мільйон умовних одиниць і середнім оборотом однієї компанії 50 тисяч. Аж раптом настала криза, і оборот галузі впав удвічі. Запитується, наскільки зменшиться в ній кількість компаній? Досвід показує, що кількість компаній скорочується в 3—4 рази. Із 20 компаній залишиться 5 із загальним оборотом у 500 тисяч умовних одиниць. Таким чином, середній оборот однієї компанії зріс удвічі в порівнянні з докризовими обсягами. Висновок: ті, хто виживає в умовах гострої кризи, потім несподівано опиняються в кращих умовах. Це ж стосується і економічного виживання країн. Із цієї причини я дивлюся на нинішній час із певним оптимізмом… Насправді сьогодні треба не готуватися до гіршого, а змінювати стиль поведінки. Як говориться в старому анекдоті: оптиміст вивчає англійську, песиміст — китайську, а реаліст — автомат Калашникова. Специфіка цього часу в тому, щоб зрозуміти: що буде автоматом Калашникова через рік, через три, через чотири?
Економіка падатиме ще довго — 5—8 років… Світ опинився в ситуації, у якій давно не був. А саме — життя на ринках, що падають. Як заробляти на ринку, що зростає, усім відомо. Уся сучасна менеджерська наука — і комерційний менеджмент, і державний — ґрунтується на трьох відомих принципах: попит увесь час зростає, грошова пропозиція весь час зростає, вартість кредиту весь час падає. Аж раптом — раз! — і нічого не працює.
— Що ж відбувається сьогодні у світі?
— Руйнується система рефінансування кредиту. Основна проблема, яка постала перед усім світом, і перед Україною теж, полягає в тому, що повернути накопичені всіма за 30 років борги з поточних доходів неможливо в принципі. Ці борги було зроблено виходячи з логіки, що їх ніхто не повертатиме. Два останніх роки всі терпіли, сподіваючись на те, що щастя повернеться. Тепер ми всі зрозуміли: цього не буде. І треба повертатися до схеми, яка існувала до 81-го року, коли давали кредит тільки за умови чіткого пояснення, як він сплачуватиметься, причому цілком.
— Чи існує рецепт виживання країни в кризу?
— В умовах розпаду єдиної економічної системи світу головна проблема виживання країн — із ким дружити, як дружити й проти кого дружити. Не дуже зрозуміло, куди піде Близький Схід або Мексика. Зрозуміло, що Францію та Німеччину вже не розділити. А Велика Британія може більше тяжіти до США. Однак щоб нормально дружити, бажано бути не клієнтом, а партнером. От Прибалтика в Євросоюзу була клієнтом, і в критичній ситуації клієнта просто викинули, як безрідного собаку. Що б там не говорили, єдине місце, де Україна ніколи не буде клієнтом, а завжди — партнером, нехай навіть мінімально успішним, — це Москва. При цьому треба розуміти, що в середньому рівень життя падатиме. З об’єктивної причини: ресурсів стає все менше й менше.
— Але в нас багато хто боїться імперських амбіцій Москви…
— Імперські настрої Москви дуже перебільшено. Мене вразило недавнє соцопитування з теми «Хто врятує Росію від кризи?», яке проводилося у Свердловську. За його результатами на другому місці Путін — у нього 7%, за ним — вся інша еліта країни, теж із незначними відсотками. А на першому місці — хто б ви думали? — Лукашенко, у нього 77% голосів!
До речі, із приводу імперських амбіцій у Москві ходить анекдот. Розмовляють Медведєв і Лукашенко по телефону. «Батька, ти неправильно поводишся, свободу та демократію не підтримуєш», — говорить Дмитро Анатолійович. «Та не проблема: між нами лише дві дивізії, і обидві білоруські!» — і кладе слухавку. Медведєв викликає міністра оборони й запитує: чи правду Лукашенко говорить про дивізії? Той підтверджує. «Ну, нічого, — зітхає Медведєв. — Якщо він на Москву дві дивізії кине, то до московської кільцевої дороги однаково більше батальйону не дійде». «Ні, Дмитре Анатолійовичу, якщо Батька кине на Москву дві дивізії, до Москви дійде 20»…
Уявляєте, а якби Батька сидів у Києві?
— У своїх інтерв’ю ви говорите про нову економічну революцію. Що свідчить уже сьогодні про початок змін?
— За останні дві тисячі років було лише дві революції: перша в I—IV століттях, коли пізньоантичне господарство змінилося на феодальне. Друга відбулася в XVI—XVII століттях, коли на зміну феодальному господарству прийшло капіталістичне. У 1917 році з огляду на розвиток економічних процесів революції не було. Сьогодні ж починається третя революція — нинішня світова фінансово-економічна система світу доживає свої останні десятиліття. Це відбувається поступово: стара руйнується й проростає нова. Що буде джерелом розвитку через 50 років — я не знаю. Але в мене є одна гіпотеза-відчуття, у якій я можу й помилятися. Попередні 250—300 років у світі був науковий прогрес, тобто розвивалася техніка, наступний ривок буде пов’язаний із розвитком соціальних технологій.
Деякі ознаки й тенденції нової революції ми вже бачимо. Зникають цілі напрямки соціально-політичної діяльності, умирає наука в тому вигляді, у якому вона існувала ще в 50—60-ті роки. Поступово вона повертається до форм XVIII століття: є людина, якій подобається займатися наукою, і вона робить це всупереч навколишньому світу, у неї є учні… і на цьому все. А наука в державному значенні, як інститут, умирає. Те саме відбувається і в багатьох інших сферах: цілеспрямовано вбивають інститут родини й так далі.
Зараз настав час сильних лідерів. Останні три десятки років були періодом сірості, тобто основне завдання будь-якого державного лідера полягало в тому, щоб тільки не заважати процесам, які відбуваються. Зверніть увагу на президентів США: кожен наступний гірше від попереднього за інтелектом, освітою. А в кризовій ситуації виграє той, хто пред’явить своєму електорату хоч якийсь план.
— Що відбуватиметься з інвестиціями найближчим часом?
— Я не виключаю, що через 2—3 роки ми на кілька років опинимося в ситуації, за якої у світі взагалі не можна буде вкласти гроші (не в спекулятивні операції) з гарантованим прибутком. Будь-які інвестиції будуть негативними. Причому, з одного боку, прибуток дістати неможливо, а з іншого — кількість бажаючих у щось інвестувати істотно зростатиме. Разом із тим зміниться й модель інвестування. Треба вкладати гроші в той проект, який дозволить замість швидкого прибутку одержати максимальну частку ринку. У цьому випадку, коли все повернеться на круги своя, у вас з’явиться можливість діставати максимальний прибуток.
— Які конфлікти загрожують людству?
— На сьогодні курди — найчисленніша нація у світі, близько 40 мільйонів чоловік, які не мають власної державності. Сирія, Іран, Ірак, Туреччина — цілком очевидно, що в цьому місці треба чекати дуже великої сутички всіх. Це одне із двох місць, які викликатимуть побоювання в майбутньому. Друге, як відомо, — Балкани.
— Чого чекати від революції простим людям?
— Усі, кому сьогодні ще немає сорока, усвідомте: єдина гарантія майбутньої пенсії, вашого виживання в старості — це ваші діти, які вас годуватимуть. Кожен по копієчці дасть — так і прохарчуєтеся.
Михайло Хазін
Закінчив мехмат МДУ. Працював у системі Академії наук СРСР, у Робочому центрі економічних реформ при уряді РФ, керував департаментом кредитної політики мінекономіки Росії, був заступником начальника економічного управління президента РФ. Започаткував глобальну кризологію в Росії. Прогнозував російський дефолт 1998 року й великий теракт у США в 2001 році. Його прогноз від 27.11.2007 р. сформульований так: «Крах світової фінансової системи: залишилися лічені дні».
Став надзвичайно популярним завдяки своїм економічним прогнозам. У 2003-му вийшла його нашуміла книга в співавторстві з Андрієм Кобяковим «Захід імперії долара й кінець Pax Americana», у якій автори за п’ять років до глобальної кризи прогнозували її передумови й неминучість. Відтоді багато що з виявленого ними стало очевидним.
