Геннадій Рябцев: «Бізнесу в боротьбі з кризою доведеться покладатися лише на власні сили»

Як запевняють створювачі ресурсної моделі економічних циклів, з огляду на загальну поведінку економіки можна з ­дивовижною точністю передбачати окреме.

Як би там не було, із цією моделлю ще в лютому більш ніж успішного­ 2007 року співробітники київського науково-технічного центру ­«Психея» з точністю до місяця спрогнозували ­початок економічної кризи, обвал біржових індексів, банкрутство найбільших фінансових компаній і навіть те, що вважалося зовсім непередбачуваним, — різке зростання та обвальне падіння цін на нафту.

Палке бажання знати майбутнє переповнює всіх без винятку — особливо на початку року. Причина його не тільки в пустій цікавості. Навіть найзапекліші детерміністи плекають надію, що майбутні події можна вгадати й попередити: до добрих — належним чином підготуватися, а поганих — уникнути або принаймні послабити удари долі.

Способів зазирнути в «замкову щілину» часу безліч. Ми не говоритимемо про карти, зірки й велику інтуїцію. Вік інформаційних технологій озброїв людство цілком науковими методами пророцтв, причому в таких серйозних сферах, як економіка та бізнес, де правильний прогноз стає вирішальним чинником успіху. Утім, «проколів» у цих методів виявилося так багато, що постало запитання: чи можливе взагалі економічне прогнозування? Українські фахівці відповідають на нього ствердно.

Про те, навіщо потрібні­ прогнози, зокрема економічні, а також про новий унікальний спосіб моделювання­ розвитку ринкових процесів — бесіда із заступником директора НТЦ «Психея» з наукової роботи, докторантом Національної академії державного управління при Президенті України, кандидатом технічних наук доцентом Геннадієм Рябцевим.

— Геннадію Леонідовичу, говорять, прогноз — справа невдячна. Бізнес узагалі віддає перевагу плану. Проте без прогнозу тут, схоже, не обійтися.

— Між цими процесами існує нерозривний зв’язок і немає різких меж. По суті, прогнозування й планування ставлять перед собою ті самі завдання. Але вони відрізняються способами оперування інформацією про майбутнє. Прогноз завжди передує плануванню, визначаючи його межі. Він — основа плану. Прогноз має справу з яскраво вираженою невизначеністю інформації й тому не ставить завданням угадати деталі майбутнього. У загальному вигляді його завдання полягає в зменшенні невизначеності або, щонайменше, перетворенні невизначеності на ймовірність (ризик).

Отож, імовірнісний опис можливих або бажаних подій — це прогноз. Директивні рішення щодо досягнення можливого або бажаного­ — план. Прогноз полягає у визначенні можливих станів явища в майбутньому, шляхів і термінів їхнього досягнення, які є метою. Інакше кажучи, прогноз визначає цілі планування. На ­запитання, навіщо він потрібний, точніше за все відповів Іммануїл Кант: «Знати, щоб передбачати; передбачати, щоб управляти».

— З цього погляду велику роль відіграють економічні прогнози.

— Причому прогноз про стан економіки в цілому потрібний фактично всім: політикам, бізнесменам, уряду та окремим громадянам. По суті, він зводиться до визначення поворотних точок економіки. До них належать точки початку рецесій і фінансових криз, точки прискорення або вповільнення темпів зростання та інфляції. Важливість прогнозів таких точок визначається, зокрема, тим, що саме з ними асоціюються найбільші «обвали» та «зльоти» на світових біржах. Остання рецесія показала, що від неї потерпіли майже всі — і величезні фінансові корпорації, і невеликі компанії, і окремі підприємці. Такої хвилі банкрутств не було з часів Великої депресії. При цьому від останніх криз збанкрутували багато відомих корпорацій, які пережили навіть Велику депресію.

У свою чергу, знаючи час проходження поворотних точок, можна набагато ефективніше управляти як дер­жавою, так і бізнесом. Адже в момент настання кризи тактика дій найчастіше має бути змінена на протилежну. Таким чином, інформація про час настання криз і зміни економічних трендів є основою прогнозування більш конкретних питань, що стосуються окремих ринків, компаній, підприємців і громадян.

— Чим визначається точність прогнозу? Адже якщо ми розглядаємо його як інструмент управління, то тоді виходить, який найправильніший прог­ноз саме той, який не здійснився, бо дав можливість запобігти небажаній події.

— В ідеалі прогноз повинен визначити характер майбутньої події й час її настання. Звичайно, це не завжди є критерієм точності, оскільки іноді протидії із запобігання прогнозованої несприятливої події можуть змінити саму подію — вона може й не настати завдяки цим протидіям. У цьому випадку прогноз уважається точним, оскільки складається саме для наступних дій або протидій щодо прогнозованої події.

— Що можна сказати про точність економічних прогнозів?

— Моделей економічного прогнозування чимало. Усі вони дають непогані результати в межах одного економічного тренда. Але коли йдеться про те, щоб передбачати його зміну, тим більше кризу, — справа заходить у глухий кут. Щодо цього показовою є характеристика, яку дав моделям прогнозування лауреат Нобелівської премії з економіки Пол ­Кругман у The New York Times на початку 2010 року. За його словами, «усі економічні дослідження останніх 30 років були в найкращому разі марними, а в гіршому — просто шкідливими», оскільки в рамках традиційного аналізу про критичну зміну економічних умов можна довідатися лише із запізненням, часовим лагом.

Інакше кажучи, усі наявні сьогодні моделі часто дають помилкові сигнали, знаходячи кризи там, де їх нема, і не бачать тих, які неминучі. Це робить прогнозування непотрібним.

— Я тому й звернулася до вас за інтерв’ю, оскільки ваш науково-технічний центр розробив унікальну модель, яка дозволяє з імовірністю, близькою до одиниці, прогнозувати найважливіші події в економіці — початок і кінець рецесій і криз, зміну темпів зростання економіки, динаміку біржових індексів, ціни на нафту й нафтопродукти. Схоже, Пол Кругман, роблячи свої заяви, ще не знав про ваші можливості. Не розцінюйте це як реверанс на вашу адресу. Просто наша газета завжди рада повідомити про вітчизняні досягнення в усіх сферах діяльності.

— Дійсно, науково-технічний центр «Психея» ексклюзивно використовує для прогнозування економічних криз нову ресурсну модель економічних циклів, яка за сорокалітній період тестування на прикладі США не дала жодного фальшивого сигналу й не пропустила жодної економічної кризи. Вона настільки нова, що ще не встигла потрапити в поле зору західних економістів, хоча два нобелівських лауреати з економіки з нею вже ознайомлені.

На основі цієї моделі, розробленої доцентом НаУКМА Олександром Бандурою, час початку останньої рецесії в США й головні удари фіна­нсової кризи були точно ­передбачені за багато місяців до їхнього початку.

Фактично ця модель описує поведінку економіки в загальному вигляді. Її можна застосовувати для довільного сполучення економічних умов, кон’юнктури й для будь-якої країни незалежно від рівня її розвитку. Тоді як усі наявні наразі моделі є локальними й справедливі для певного сполучення економічних умов. За зміни умов така модель припиняє працювати, а на її зміну приходить інша, яка відповідає новим умовам. Так, наприклад, за останні 40 років у США змінилося принаймні п’ять моделей, які пояснювали причину виникнення рецесій, але зазнавали невдачі за зміни кон’юнктури. Лише ресурсна модель дозволила однаковим чином (за допомогою єдиного критерію) пояснити всі рецесії в США за останнє сорокаліття, а в Іспанії — за вісімнадцять років, що свідчить не тільки про коректність, а й про її застосовність у будь-яких ринкових умовах і для будь-яких країн.

— Та чи не можна просто використовувати в різний час різні моделі, щоб правильно описувати або прогнозувати розвиток ринку?

— На жаль, це майже неможливо. Проблема в тому, що про зміну економічних умов у рамках традиційного аналізу можна довідатися лише із запізненням. Тобто про те, що яка-небудь модель не спрацює, не можна напевно знати до того, як вона видасть помилку. Але це занадто пізно, втрат уже не вдасться уникнути. Ресурсна модель Олександра
Бандури дозволяє цілком усунути тимчасові лаги й прогнозувати те, що покажуть статистичні дані за кілька місяців до того, як їх буде офіційно опубліковано.

— Нафтовий ринок не припиняє дивувати навіть бувалих гравців. Багато­ хто впевнений, що події на ньому непередбачувані й непоясненні. Проте досвід вашого центру свідчить, що модель Олександра Бандури можна використовувати для прогнозування такого найважливішого економічного показника, як ціна на нафту.

— Ресурсна модель — єдина, яку можна застосувати не тільки для прогнозування рецесій і криз, а й цін на біржові товари й деякі ключові фінансові індекси. Вона вперше пояснила статистичний зв’язок між нафтовими котируваннями на Нью-Йоркській товарній біржі (NYMEX) і темпами економічного зростання в США, хоча багато експертів і досі вважають, що прогнозувати цінову ситуацію на ринку нафти на середньострокову перспективу неможливо.

Прогнозування цін на нафту в рамках ресурсної моделі стало можливим після виникнення з 2001—2002 років стійкого взаємозв’язку між валютними, фондовими та сировинними ринками. Він утворився внаслідок збільшення сировинних ринків у десятки разів за кратного скорочення їхніх товарних сегментів, кардинальної зміни складу й кількості учасників біржових торгів, а також значного посилення психологічного чинника й ролі фінансових структур у встановленні цін на біржові товари (з одночасним ослабленням впливу виробників).

Не стомлюватиму читача зайвим теоретизуванням, а наведу лише два прості правила, які випливають безпосередньо з ресурсної моделі: тенденція до зниження цін на нафту формується між початком фази пожвавлення й початком фази розширення економічного циклу; тенденція до зростання — між початком фази розширення та закінченням фази стискання.

За всю історію торгів на NYMEX спостерігався лише один виняток — у 1987 році. Але його легко пояснити найпотужнішим форс-мажорним чинником, який діяв у той час, а саме — закінченням війни між Іраном та Іраком, на той час третьою й четвертою країнами з обсягів видобутку нафти. Через кілька місяців після цього біржові котирування знову повернулися в річище тренда й «надолужили згаяне».

Наш центр був єдиним, кому вдалося ще на початку 2007 року спрогнозувати зростання цін на нафту в липні того ж року до 70 доларів, постійне відновлення цінових рекордів до липня 2008 року (до 147 доларів за барель) і, найголовніше, різке (на 110 доларів) падіння цін після проходження економікою США критичної точки прогнозу.

У рамках ресурсної моделі нескладно встановити періоди найбільших цінових спекуляцій під час зростання й падіння нафтових котирувань і навіть оцінити спекулятивну складову у біржових цінах.

— Дехто може запитати: яке значення для України мають ціни на нафту в такій далекій від нас багато в чому Америці?

— Ціни на провідних біржах є системотворчими, тобто такими, від яких залежать ціни на нафту й нафтопродукти в усьому світі, у тому числі в Україні. При цьому біржові котирування в Нью-Йорку й Лондоні відрізняються не більш ніж на 5 доларів за барель. Інакше стане можливим безризикове одержання прибутку. Приміром, коли ціна в Нью-Йорку нижче, ніж у Лондоні, вигідно купити нафту в США й відразу продати її в Європі. Для одержання зафіксованого в такий спосіб прибутку, що дорівнює різниці біржових цін, потрібно лише доставити нафту через океан. Саме тому безліч арбітражних компаній не дають різниці біржових цін перевищити вартість фрахту й страховку танкера, а, прогнозуючи ціни на нафту в США, можна визначити їх у будь-якій точці земної кулі.

Практичний досвід застосування ресурсної моделі свідчить: будь-який трейдер, що працює на паливному ринку нашої країни й дотримується однієї із запропонованих йому схем реалізації палива, може одержати додатково від 2 до 20 доларів на кожну тонну бензину й дизельного палива, які він продає. У річному обчисленні це від 0,2 до 1,5 мільйона доларів.

— Треба розуміти, вашою моделлю можуть скористатися не тільки нафтотрейдери.

— Безперечно. Методики, розроблені НТЦ «Психея» на основі ресурсної моделі, можуть бути корисні як органам державної влади, так і учасникам паливного ринку. Цілі теж можуть бути різними — від розроб­лення стратегічних документів, попередження кризових явищ у галузях реального сектора, планування діяльності підприємств до прогнозування цін на російський газ, управління запасами, розробки планів поставок енергоносіїв, закупівель та реалізації продукції, розвитку інфраструктури продажів.

При цьому прибуток можна одержати, прогнозуючи не тільки ціни на нафтопродукти, а й рівень попиту на промислові товари, з огляду на взаємозалежність цих показників для підприємств, чутливих до підвищення цін на енергоносії, і тих, чиї доходи безпосередньо залежать від вартості палива. Додаткові можливості використання ресурсної моделі пов’язані з можливістю прогнозування біржової вартості металів і зернових, основних фінансових індексів, наприклад CRB, курсу десятилітніх цінних паперів Державної скарбниці США та інших.

Ви можете цілком слушно запитати: «Якщо ви такі розумні, чому ви такі бідні?» Ми працюємо й над цим. Наприкінці минулого року «Психея» проводила конференцію з прогнозування. На ній були присутні представники Національної Академії наук України, які, коментуючи наші прогнозні моделі, запропонували використовувати і їхні прогнози світових цін на нафту.

Ми зробили зустрічну пропозицію — перевірити дві школи прогнозування не в тиші наукових коридорів, а в реальних умовах. Немає нічого простіше. Досить відкрити два однакових рахунки для торгівлі нафтовими ф’ючерсами й через місяць порівняти результати. У кого рахунок більший, у того й модель краще. На жаль, наші опоненти не ризикнули прийняти такий виклик.

Тим часом уже третій місяць як «Психея» працює на NYMEX. І результати обнадіюють.

— Геннадію Леонідовичу, не можу не запитати вас про майбутнє. Що на нас чекає?

— Запевнення багатьох аналітиків, що із приходом весни всі наші неприємності закінчаться, виглядають несерйозно. Схоже, що кризові явища у світовій, а отже, й українській економіці будуть безпрецедентними за масштабом і тривалістю. Ми очікуємо на їхнє завершення лише до 2020 року.

Ситуація ускладнюється­ тим, що нашою країною керують політики, нездатні­ піднятися над груповими інтересами і знайти спільну мову з опонентами. Тож бізнесу в боротьбі із кризою доведеться покладатися лише на власні сили.

Усі найближчі роки характеризуватимуться високою нестабільністю, хаотичною боротьбою за владу, наростанням корупції, суспільною апатією. При цьому єдиним стабілізувальним чинником, здатним компенсувати деструктивні настрої, залишиться суспільство, його людський капітал.

Звичайно, коли криза закінчиться, усі, хто її подолав, говоритимуть про безцінні уроки лихоліть. Але й сьогодні відомі якщо не рецепти, то приклади поведінки підприємців у рецесію, яка не є чимось особливим, незважаючи на всю гостроту економічних проблем. Адже саме подолання структурних та інших диспропорцій, власне, і забезпечує розвиток. До того ж криза — це своєрідний тест на здатність бізнесменів і політиків не тільки адекватно реагувати на реалії сучасного світу, а й уживати ефективних заходів із докорінної перебудови держави, економіки та бізнесу.

І в цьому ми готові допомогти.

Довідка «УТГ»

НТЦ «Психея» (м. Київ) — аналітичний центр, який надає інформаційні та  консалтингові послуги на енергетичних ринках із 1996 року. Учасник галузевих експертно-аналітичних груп при постійному комітеті Верховної Ради, Кабінеті Міністрів і Міністерстві економіки України. Видає щотижневий наф­товий огляд «Термінал» і газету «Нафтопродукти». Підтримує три профільних інтернет-ресурси — www.ukroil.com.ua, www.oilblog.com.ua і www.oilreview.kiev.ua. Проводить щоденний моніторинг близько 6000 автозаправних станцій і 200 оптових компаній, здійснює підтримку управлінських рішень через інформаційно-аналітичну систему RealТЕК.