Пишіть листи!
Установити точну дату появи першої поштової скриньки навряд чи можливо. Але впевнено можна сказати, що цьому скромному й незамінному предмету не менше п’яти століть.
Пам’ятаєте, скільки не так давно передплачувалося періодики? Щоденні газети, журнали — товсті щомісячні, тонкі щотижневики — майже з десяток на родину. Скриньки тоді були новенькими, не понівеченими часом і закривалися акуратним ключиком.
Зараз вони ломляться від безкоштовного рекламного спаму, а «ємеля» — електронна пошта — замінила нам багаторічний досвід відправлення й одержання листів. І все-таки поштова скринька поки в утиль не збирається.
Черевик, чавун і дерево
Прообразом усім відомого поштовика були дерев’яні флорентійські «тамбури» часів герцога Лоренцо Медичі Прекрасного. Прикріплені біля головних соборів, вони мали щілину зверху, куди таємно опускали анонімки на ворогів Святої Церкви.
У 1500 році від Р.Х. португальський мореплавець Бартоломеу Діаш, першовідкривач мису Доброї Надії, потрапив у жорстокий шторм біля берегів нинішньої ПАР. У вируючих хвилях загинуло багато моряків, у тому числі й сам Діаш. Перед відплиттям на батьківщину один уцілілий офіцер описав те, що сталося, поклав лист у черевик і повісив взуття на прибережне дерево: якщо моряки не повернуться додому, люди все-таки зможуть довідатися про долю учасників експедиції. Рік по тому тим же шляхом в Індію відправився інший навігатор із Ліссабона — Жуан да Нова. Капітан знайшов послання й спорудив поблизу каплицю. Біля неї незабаром виникло поселення, а черевик ще довго служив місцевим жителям і заїжджим морякам поштовою скринькою. Пізніше його змінив великий кам’яний куб. Такий зв’язок діяв чітко декілька століть.
Поштова скринька більш скромних розмірів з’явилася в Австрії в XVI столітті, і висіла вона не на стіні, а на ремені, перекинутому через плече листоноші. У XVIII столітті капітани суден, які ходили з Англії в Америку, використовували як поштові скриньки полотняні мішки, які вивішувалися в холах готелів і в кав’ярнях для збирання листів. І тільки в 1785 році у Відні була встановлена звичайна поштова скринька із зображенням листа й поштового ріжка — саме в такі дули кінні листоноші й кондуктори поштових диліжансів. Звук цих перших прототипів нинішніх «блимавок» відразу звільняв тракт, рятував від подорожньої плати, змушував поромників негайно й безкоштовно перевозити пошту через ріку.
У Російській імперії конструкція перших поштових скриньок, що з’явилися в 1848 році, виявилася незручною: їх легко можна було відкрити й навіть забрати разом із листами й грошовими вкладеннями. Натомість з’явився ящик із чавуну вагою понад 40 кг. На початку XIX століття в побут увійшли залізні поштові скриньки, які прикріплюються до стін будинків. У 1910 році конструктор П.Шабаров розробив скриньку з донними дверцятами, що відкривалися механічно. Ця система збереглася дотепер й відзначила минулого року віковий ювілей.
Постбокс по-королівськи
У СРСР поштові скриньки майже завжди являли собою синю або зелену металеву коробку, криво повішену на стіні поштового відділення. А от у Європі й особливо в США вони стали навіть напрямком у міському дизайні.
1859-й — рік народження першої національної британської скриньки зі стандартним дизайном. Тоді ж з’явився і ящик Рочдейла з лампою. У 1863 році сконструювали спеціальні ємності для портового Ліверпуля. У перших моделях мішок було замінено дротовим кошиком, і пошта була в усіх на очах. Тому нову модель випустили зі старою мішечною системою, але з гарантією, що листи не промокнуть і будуть сховані від чужих поглядів. Наприкінці ХIX століття на площах Лондона жителі проводили кампанію із приводу поштових послуг, і маленькі ящики почали прикріплювати до стійок ліхтарів. Пізніше ліхтарні поштові скриньки почали встановлювати в сільській місцевості.
В Англії перед Другою світовою війною з’явилися скриньки для авіапошти. Спеціальні постбокси блакитного кольору були розміщені на найважливіших ділянках. Але швидке розширення повітряної служби в Європі зробило їх непотрібними. Одну з таких скриньок можна й сьогодні побачити у Віндзорському замку. Коли ж на престол вступила нині царююча королева, у 1952 році з’явилася вулична червона поштова скринька EIIR («Королева Єлизавета ІІ»). Це найвідоміший британський постбокс, один із символів Лондона, і сотні чавунних циліндрів стоять на вулицях міст Альбіона вже більше півстоліття.
Поштове відомство Сполучених Штатів почало ставити скриньки 150 років тому в поштових відділеннях і на перехрестях у великих містах,
спочатку на ліхтарних стовпах. Окремі конструкції на чотирьох опорах із логотипом U.S.Mail почали застосовувати в 1894 році після успішного їхнього розміщення в Канаді. На відміну від канадських, виконаних у червоному британському імперському кольорі, американські постбокси спершу були темно-зеленими, щоб відрізнялися від вуличних пожежних гідрантів. Пізніше їх почали робити найрізноманітніших форм і кольорів. Наприклад, на честь 30-річчя створення кіносаги «Зоряні війни» U.S.Mail викотила на вулиці країни скриньки «R2D2».
До речі
За радянських часів, зустрівши суворо-замисленого й потайливого перехожого, люди жартували: «Напевно, в «ящику» працює!» І всім було зрозуміло, що працює він не листоношею, а в секретно-закрито-оборонному закладі. Тоді такі підприємства й НДІ позначалися просто — п/я або а/я номер ХХХХ. І сьогодні, за майже тотального електронного документообігу, для збереження анонімності використовуються адреси на зразок: «Цюріх (Панама, Гонконг…) РОВ № 1234, для ЮВТ або ВАЮ».
