Променями по воді
Незвичайне застосування нанотехнологій демонструють російські інженери.
На виставці в Туреччині принтер новосибірської фірми «Сан» надрукував квітку на поверхні води, налитої в блюдце, причому зображення відразу перетворилося на тонку стійку полімерну плівку.
— Дійсно, інженери нашої фірми, виробника принтерів для широкоформатного друку, навчилися наносити зображення на воду, — підтвердив керівник представництва компанії «Сан» в Україні Роман Тиров.
— Як народжувалася технологія?
— Наша компанія спочатку створювалася як експортер китайських широкоформатних принтерів, які використовують для швидкого отвердіння малюнка ультрафіолетові промені. За допомогою УФ-матеріалів можна друкувати на різних поверхнях, така технологія цілком освоєна. Однак китайські принтери швидко виходили з ладу. Тоді наші інженери запропонували розробити власний виріб: замінити ультрафіолетові лампи, які часто перегоряють, на світлодіоди, які служать разів у 30 довше. Таких спроб вживали й раніше. Але ніхто з великих світових виробників так і не зміг зробити модель, яка стабільно працювала б.
Удалося вирішити й проблему із чорнилом: китайське найчастіше перемерзало й ставало непридатним, особливо взимку. Ми увели до складу чорнила особливі нанокомпоненти, чутливі до УФ-променів. Завдяки цьому один їхній різновид дозволяє друкувати майже на всіх видах матеріалів — склі, металі, кераміці, пластику, у той час як за традиційної технології кожна «підкладка» вимагає свого особливого виду чорнила.
Наш принтер здатний також створювати 3D зображення. Технологія UV-LED, запатентована компанією «Сан», є екологічною та енергозбережною. Термін служби LED-блоків на основі світлодіодів — 45 тис. годин. Друк можливий на предметах товщиною до 200 мм і вагою до 150 кг.
— Як ви зважилися на такий експеримент — наносити малюнок на воду?
— Цікаво, що девізом нашої компанії якийсь час був слоган: «Друкуємо на всьому, крім води!». Але минулого літа керівник «Роснано» Анатолій Чубайс, доповідаючи президентові РФ Дмитрові Медведєву про досягнення сучасних технологій, сказав, що є принтер, який наносить малюнок на будь-які, «неможливі поверхні». Цей вислів підхопила одна гумористична телепередача: що таке «неможливі поверхні» — винахідники пишуть «вилами по воді»?
Наші інженери сприйняли глузування як виклик. Пару місяців «чаклували» зі складом чорнила й потужністю УФ-діодів. І, нарешті, на виставці в Туреччині продемонстрували, що можна писати й на водній поверхні. Блюдце, наповнене до країв звичайною водою, поставили в принтер. Коли голівки проходили над поверхнею, на ній з’являвся малюнок.
— Чому ж чорнило не розпливається?
— Вода, як і будь-яка рідина, має поверхневий натяг. Дрібні краплі чорнила, які «вистрілюються» із друкувальної голівки, утримуються на поверхні води. Змішатися з нею вони не встигають, оскільки під впливом УФ-променів моментально перетворюються на полімерну плівку, яка теж залишається на плаву за рахунок різниці густоти й адгезії.
Звичайно, переважно це була демонстрація можливостей нашої технології. Заявивши про себе як про інноваційну компанію, «Сан» почала приймати замовлення потенційних клієнтів, які ставлять досить нетривіальні завдання. У результаті з’явилося електропровідне чорнило на основі наночастинок коштовних металів. Такими можна друкувати об’єкти макро- і мікроелектроніки, наприклад, друковані плати. Створено стійке чорнило й принтери для друку на кераміці. Це тільки початок, і нанодрук на будь-яких поверхнях знайде широке застосування — від виробництва напівпровідників до дизайнерських розробок.
