Не миттям, то катанкою

ArcelorMittal, схоже, прагне поглинути метизні підприємства України.

Конфлікт між «AрселорМіттал Кривий Ріг», основним постачальником катанки на внутрішній ринок, і її споживачами — вітчизняними метизними заводами триває із часів повторної приватизації «Криворіжсталі». У результаті українські виробники металовиробів не тільки програють у боротьбі із закордонними конкурентами за внутрішній ринок, а й можуть забути про експорт.

Перетягування канату

31 грудня добігає кінця термін дії антидемпінгових обмежень на ввезення у країни Євросоюзу сталевих канатів і кабелів із Китаю, ПАР, Індії та України. Вони були встановлені за клопотанням французького підрозділу корпорації ArcelorMittal, а також німецьких, іспанських і португальських виробників аналогічної продукції. Узагалі мита повинні були давно скасувати, однак у 2005 році ЄС вирішив подовжити їх ще на «п’ятирічку».

Зараз фахівці Єврокомісії з’ясовують, чи є загроза демпінгу з боку постачальників сталевих канатів і кабелів із названих країн і чи є ризик завдання збитків європейській метизній галузі у випадку скасування мит. Якщо ні, то вже з початку 2011 року виробники цих товарів зможуть їх експортувати в Євросоюз без обмежень.

Утім, навіть якщо така можливість в українських підприємств з’явиться, це аж ніяк не означає, що вони зможуть нею скористатися. Недавно керівництво об’єднання заводів — виробників металовиробів України «Укрметиз» констатувало, що ВАТ «AрселорМіттал Кривий Ріг» (АМКР), основний виробник в Україні катанки (головний вид сировини для випуску металовиробів), пропонує вітчизняним споживачам продукцію дуже низької якості.

— Вона настільки незадовільна, що просто не дозволяє виготовляти багато метизних виробів, зокрема канати. Якщо раніше меткомбінат «Криворіжсталь» повністю забезпечував українські метизні підприємства нормальним товаром, то тепер вони змушені закуповувати його де тільки можна, у тому числі й за кордоном, — уточнив генеральний директор «Укрметизу» Ігор Буравльов.

У свою чергу директор із виробництва АМКР Олександр Іоськов пред’явив споживачам зустрічні претензії: «Об’єм замовлень на катанку покриває лише 50% виробничих можливостей комбінату, через що ми були змушені ухвалити рішення про зупинення кількох відповідних потужностей».
Однак, на думку експертів, зроблено це було зовсім не внаслідок скорочення попиту на внутрішньоукраїнському ринку.

— Оскільки АМКР є майже монопольним постачальником вітчизняної катанки на внутрішній ринок, будь-яка зміна обсягів її випуску відразу ж відбивається на кон’юнктурі. Тобто скорочуючи виробництво, керівництво комбінату, певне, просто домагається чергового подорожчання цієї продукції, — констатує старший аналітик інвестиційної компанії Astrum Investment Management Юрій Рижков.

Китайцям місце розчищаючи…

Як тільки «Криворіжсталь» опинилася в руках нового власника, за якихось півтора року меткомбінат підвищив ціну на катанку майже в 2 рази: із $350 за 1 тонну з урахуванням ПДВ восени 2005 року до $650 до початку літа 2007-го. Внутрішньоукраїнські ціни пере-вищили загальносвітові. Оскільки основним пріоритетом для меткомбінату став зовнішній ринок, обсяги поставок катанки українським споживачам залишалися незадовільними.

Уже до середини 2006 року рентабельність українських метизних підприємств почала стрімко знижуватися. За словами заступника генерального директора «Укрметизу» Ольги Бойко, конкурентоспроможність українських металовиробів знизилася до такого рівня, що цю продукцію вигідніше купувати за кордоном.

Відповідно ще одним наслідком подорожчання катанки є таке ж стрімке зростання імпорту дешевих металовиробів із Китаю. Саме із квітня 2006 до березня 2007 року обсяги споживання металовиробів виробництва КНР в Україні зросли більш ніж у 9 разів, оскільки ціни на них були нижче внутрішньоукраїнських на 15—20%, а на деякі види товарів — на всі 70%.

Тільки в січні-березні 2007 року метизні підприємства України, які в цей період збільшили обсяги виробництва майже на 20%, втратили мало не третину внутрішнього ринку. І лише в другій половині 2007-го справи трохи покращали. Почасти тому, що АМКР збільшив знижки для великих споживачів катанки. Однак зроблено це було виключно внаслідок загального спаду світового металоспоживання й заради того, щоб знову залучити найбільших українських покупців.

Із кризою ситуація погіршала. Якщо в 2008 році обсяги виготовлення металовиробів в Україні ще зростали, то в січні-червні 2009-го вони катастрофічно скоротилися вдвічі. З огляду на крайній дефіцит обігових коштів у вітчизняних метизних заводів АМКР відпускав їм катанку тільки на умовах передоплати. Ціни на деякі види цієї сировини в Україні були вище середньосвітових.

У перші шість місяців цього року разом із істотним збільшенням обсягів випуску металовиробів зростав їхній імпорт. Виробництво металовиробів зростало більш ніж на 30%, але поставки з-за кордону підскочили майже на 60%. Половина їх припала на Китай.

Гра в слова

Улітку в постачанні українських метизних підприємств деякими видами катанки знову почалися перебої.

— Із другої половини липня АМКР почав затримувати поставки рядової катанки для зварювання марки Г2С. Далі ситуація тільки погіршувалася. У результаті у вересні потреби вітчизняних заводів були задоволені не більше ніж на 30%, — констатувала Ольга Бойко, відзначивши, що в цей же період погіршилася і якість сировини.

На думку виробників металовиробів, основна причина дефіциту катанки й погіршення якості, як і раніше, полягає в маркетинговій політиці АМКР, у якій пріоритетом залишається експорт. За їхніми відомостями, у липні-вересні поставки катанки марки Г2С були переорієнтовані за кордон. АМКР нібито вивозив туди найякіснішу продукцію, а український ринок постачав за залишковим принципом.

У вересні керівництво меткомбінату заявило, що головна причина нестачі катанки — у скороченні обсягів її випуску, обумовленому недостатньою кількістю працівників, зайнятих у її виготовленні. І запевнило споживачів, що вже з початку жовтня виробничий потенціал комбінату буде розширено на 20—30%, а з нового року — ще на 20%.

Заступник міністра промислової політики Сергій Бєлєнький теж говорив: «Причина недопоставок сировини на вітчизняні метизні підприємства в третьому кварталі має об’єктивний характер: хоча чисельність персоналу на АМКР було недавно збільшено, останнім часом на комбінаті оптимізується виробничий процес на всіх його ділянках, зокрема переналагодження виробничих ліній для досягнення мінімальної собівартості продукції». Він підтвердив, що оперативно поліпшити ситуацію з постачанням споживачів катанкою нібито дійсно неможливо, і пообіцяв, що обсяги її поставок на внутрішній ринок із нового року радикально збільшаться.

Зрозуміло, виробників металовиробів усе це задовольнити не могло. Як відзначила Ольга Бойко, «якщо ситуація під кінець року не зміниться, українські метизні підприємства ризикують цілком втратити ринки збуту». Однак уже в жовтні стало очевидно, що обіцянки АМКР виконані не будуть.

В ім’я «імперії»?

АМКР уже довго виношує план придбання деяких українських метизних заводів. Про це представники меткомбінату заявили ще в 2006 році, відзначивши, що зроблено це буде з метою докорінної модернізації на цих підприємствах і налагодження випуску конкурентоспроможної продукції. І хоча поки із цих заяв нічого не вийшло, це аж ніяк не означає, що керівництво «АрселорМіттал Кривий Ріг» відмовилося від власних планів.

Корпорація ArcelorMittal, крім іншого, — найбільший у світі виробник металовиробів, який володіє відповідними заводами у Франції, Німеччині, Чехії та Польщі. А тому за сприятливої ситуації без особливих витрат зможе включити до складу своєї імперії ще й кілька українських метизних підприємств.