Не самим лише хлібом…
Уже двадцять років багатствовимірюють не тільки в доларах.
Програма розвитку ООН (ПРООН) представила ювілейну, двадцяту, доповідь про розвиток людини «Реальне багатство народів: шляхи до розвитку». Із 169 охоплених дослідженням країн Україна посіла 69-те місце.
Тричі відміряй…
У 1776 році побачила світ праця великого економіста Адама Сміта «Багатство народів». Сьогодні вчені вкотре переосмислили цю категорію. «Реальне багатство народів — люди» — ця думка сьогодні здається тривіальною. Але двадцять років тому, пролунавши в першій доповіді ПРООН про розвиток людини, вона була дійсно революційною. Нова парадигма стала реакцією на панівне в 1980-ті роки розуміння розвитку як суто економічного феномена з єдино правильним показником у вигляді ВВП на душу населення. Альтернативний підхід не припускав цілковитої відмови від минулого — його просто доповнили нематеріальними показниками. Серед них автори доповіді слушно виділили кількісний і якісний аспекти добробуту: перший запропонували оцінювати за тривалістю життя, а другий — за рівнем освіченості населення.
Особливо стримано інновацію зустріли в промислово розвинених країнах, де звикли міряти добробут у доларах. Закономірно, що оповісниками нової, нефінансової концепції розвитку стали економісти, які, хоч і відбулися як учені в Європі, народилися й виросли поза західною цивілізацією — пакистанець Махбуб-уль-Хак та індієць Амартія Сен. Розроблена ними теорія людського розвитку дістала найвищого визнання наукової спільноти вже у 1998 році. На жаль, Амартія Сен одержував Нобелівську премію з економіки сам — його друг і колега не дожив до тріумфу їхньої спільної теорії кілька місяців.
На довгі двадцять років індекс людського розвитку, або, як його ще називають, індекс розвитку людського потенціалу, почали розраховувати як середнє арифметичне трьох показників: ВВП на душу населення в перерахуванні за паритетом купівельної спроможності в доларах США, очікуваної тривалості життя під час народження й рівнем письменності.
Компоненти інтегрального індексу мають різні розмірності: одні вимірюються в доларах, інші — у роках, треті — у відсотках. Залежно від кінцевого його значення у нинішній доповіді країни розділені на чотири групи: із дуже високим, високим, середнім і низьким рівнем розвитку. У списку лідерів — не тільки традиційно успішні країни, а й наші сусіди з колишнього соцтабору: Угорщина, Польща, Словаччина.
Україна посідає 69-ту позицію й належить до країн із високим рівнем розвитку. Відповідно до доповіді, тривалість життя в нас становить 68,6 року (за максимальної 83,2 року в Японії й мінімальної 44,6 — в Афганістані), ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності 2008 року — $6535 (за максимуму в $81 тис. у Ліхтенштейні й мінімуму $176 у Зімбабве).
Рівняння на рівність!
За попередні двадцять років людство стало заможнішим, здоровішим й освіченішим, але відчуття повного добробуту не настало — заважає несправедливий розподіл благ у суспільстві. Серйозність цієї проблеми ми тільки починаємо розуміти й учимося адекватно оцінювати. За ідеально справедливого розподілу благ між членами суспільства стандартний індекс людського розвитку і його скоректований аналог мають збігтися. Чим більше нерівність, тим менше скоректований індекс. Наведений у нинішній доповіді аналіз 139 країн показав, що в середньому «втрати» від нерівності становлять 22%. Негативним рекордсменом став Мозамбік — мінус 45%. А от максимально справедливим суспільством може похвалитися представник колишнього соціалістичного табору — Чехія: тут поправка на нерівність зменшує індекс розвитку лише на 6%. У своїй «ваговій категорії» — серед країн із високим рівнем розвитку — Україна з цього показника безперечний лідер, та й в абсолютному відношенні ми добре виглядаємо.
Житимемо!
Автори нинішньої доповіді порадували читачів не тільки свіжою статистикою, а й серйозною довгостроковою аналітикою, що розкриває основні тенденції двох минулих десятиліть і дозволяє з достатньою імовірністю зазирнути в майбутнє. Так, за останні 20 років більшість людей стали здоровішими, освіченішими, дістали ширший доступ до товарів і послуг. Навіть у країнах без помітного економічного зростання здоров’я та освіта населення сьогодні набагато якісніші.
Зараз важко уявити, що за часів палеоліту середня тривалість життя становила 31 рік, за часів неоліту — 20 років, у Греції й Давньому Римі люди в середньому жили по 28 років, у доколумбовій Північній Америці — не більше 30, у середньовічній Англії — близько 30. Та й на початку ХХ століття середня тривалість життя коливалася в більшості країн від 30 до 45 років… Тож сьогоднішні середньосвітові 67,2 і українські 68,6 року виглядають більш ніж прогресивно.До речі, 74% українців уважають своє життя осмисленим.
Цифра
Середньостатистичний мешканець Нігеру живе на 26 років менше, учиться на 9 років менше й споживає в 53 рази менше товарів, ніж середньостатистичний датчанин.
