Американське перезавантаження
Поки ми підбивали підсумки місцевих виборів, у Сполучених Штатах відбулися проміжні вибори в конгрес і сенат. На хвилі розчарування демократом Бараком Обамою республіканці змогли здобути блискучу перемогу. А оскільки стара біржова приказка говорить, що коли Америка чхає, увесь інший світ падає із пневмонією, наш інтерес до політики «перезавантаженої» влади в США зовсім не дозвільний.
Для політичної системи США саме такий розподіл сил є нормою — звичайно саме партія президента програє проміжні вибори. Демократи цього разу втрачають 60 місць із 435 у палаті представників. Це гірший результат за останні 62 роки. Причина такого провалу очевидна: економічні проблеми й безробіття, що безнадійно застигло на рівні майже 10%.
Нова мітла
Більше 60% американців уважають, що країна рухається неправильним курсом. США виходять із кризи довше й із більшими втратами, ніж інші економіки світу. Очевидно, що американська влада мала всю енергію спрямувати саме на якнайшвидше подолання кризових наслідків, роз’яснення громадянам необхідності й суті проведених реформ. Однак Білий дім зосередився на охороні здоров’я, боротьбі з глобальним потеплінням і ліквідації наслідків аварії в Мексиканській затоці. Барак Обама консолідував проти себе стовпів американської економіки своїм наміром підсилити податкове навантаження на тих, чий річний дохід перевищує $250 тис. Найбагатші американські виборці активно спонсирували реванш Республіканської партії. Представники середнього класу, налякані можливим зростанням податків, втручанням Білого дому в справи бізнесу й насильницьким наділенням усіх медичною страховкою, побачили у всьому цьому загрозу соціалізму: дотепер для багатьох американців саме це слово є лайливим.
Бараку Обамі доведеться тепер коректувати свою економічну й міжнародну політику. Усе частіше висловлюються побоювання із приводу дедалі більшого бюджетного дефіциту й занадто м’якої грошової політики, що вже в доступному для огляду майбутньому може призвести до інфляції. Тож посилення тиску з боку республіканців у перспективі може позитивно позначитись на американській — а отже і глобальній — економіці.
Що день прийдешній принесе нам?
Безперечно, відбудуться серйозні зміни й у зовнішній політиці. Вони безпосередньо стосуватимуться України та Росії.
Так, буквально щойно сформована республіканська більшість у нижній палаті конгресу США вимагала від Барака Обами жорсткості позиції щодо РФ. Приводом для охолодження названі недавні напади на журналістів. На провідні ролі у верхній палаті висуваються Джон Кайл, схильний ратифікувати Договір про стратегічні наступальні озброєння (СНО) тільки у разі виконання цілого переліку додаткових умов, Джим Демінт, категоричний супротивник СНО, і Джон Маккейн, погляди якого на Москву добре відомі. Жертвою перегляду відносин Вашингтона з Москвою може стати таке очікуване нею приєднання до СОТ наступного року.
Зміни у відносинах США та України, швидше за все, полягатимуть у відмові від бездіяльного споглядання, своєрідної «політики невтручання».
Першою ластівкою такого підходу можна вважати заяву помічника держсекретаря США у справах Європи та Євразії Філіппа Гордона про те, що місцеві вибори в Україні не відповідали демократичним стандартам.
Очевидно, що в США є серйозні важелі, щоб змусити Київ прислухатися до своєї думки. Так, від позиції МВФ на переговорах з Києвом багато в чому залежить життєздатність української економіки. Прихильністю Вашингтона буде обумовлена й реалізація найбільшої в історії України угоди із продажу військової техніки Іраку.
Позитивні наслідки перегляду політики США на українському напрямку можуть полягати в значній активізації їх участі в модернізації нашої газотранспортної системи, у наповненні реальним економічним і політичним змістом Хартії про стратегічне партнерство між Україною й США (у тому числі в сфері енергетики — газ, атом, нафта), у подальшому розвитку ГУАМ із наголосом на співробітництво в проекті «Одеса—Броди» і раніше озвучену ідею створення зони вільної торгівлі в рамках цієї організації. Можливо, Київ зможе порушувати питання про збільшення прямих інвестицій в економіку України.
