Із металевим блиском

До сторіччя від дня народження Костянтина Буніна.

Він стояв на плечах гігантів. Один із найвідоміших металознавців сучасності, членкор­ АН УРСР Костянтин­ ­Петрович Бунін (КП — так його називали між собою вчені-металурги) ­своєю­ нау­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ково-педагогічною робо­­­т­ою­­­ започаткував напрям у сучасному металознавстві, який сьогодні відомий в науково-металургійному світі як дніпропетровська металографічна школа його імені.

На вимоги доби

Виникненню й розвитку цієї школи допомогло те, що в 20—30-х роках минулого століття в різних ВНЗ і НДІ Дніпропетровська працювала когорта талановитих учених, які розробляли різні розділи металофізики: академік АН СРСР ­Георгій­ ­Курдюмов, який створив теорію мартенситних перетворень і зробив величезний внесок у розвиток рентгеноструктурного аналізу металів, академік АН УРСР ­Віталій­ Данилов, який першим почав досліджувати будову рідких сплавів, академік АН СРСР Лев ­Пісаржевський,­ один зі створювачів фізичної хімії.

Зусиллями Костянтина­­ ­Буніна, його вихованців­ і сподвижників кафедра ­металознавства Дніпропет­ровського металургійного інституту (ДМетІ) починаючи з 50-х років стає великим науково-дослідним центром, що веде багатопланові дослідження й координує діяльність металознавчих кафедр в інших ВНЗ і галузевих інститутах, заводських лабораторіях Придніпров’я. У становленні бунінської наукової школи велике значення мало вивчення властивостей і процесів створення структури високовуглецевих залізних сплавів і чавунів. Крім теоретико-пізнавальних спонукань, ці дослідження стимулювалися запитами металургії й машинобудування СРСР часів післявоєнного відновлення.

Професор — про академіка

Про свого вчителя напередодні його столітнього ювілею розповідає завідувач кафедри металознавства Національної металургійної академії України (НМетАУ), доктор технічних наук професор Валентина Куцова.

— Валентино Зіновіївно, я, на жаль, не вчився в КП. А от вам пощастило…

— Так, тим і щаслива донині. Великий учений, справж­ній створювач і носій ідей, Костянтин Петрович Бунін мав чудовий дар не тільки захоплювати своїм лекційним натхненням, широтою ерудиції, постановкою проблемних завдань, а й умінням розпізнати в студентах, молодих співробітниках задатки наукового мислення, здатність до творчого наукового пошуку.­

Мені пощастило ще й у тому, що КП був керівником моєї дипломної роботи, присвяченої впливу ванадію на перлітне перетворення в сірих чавунах. За всього свого­ демократизму він дуже пильно спостерігав за вихованцями й не вибачав якихось зривів у роботі. Прочитавши чернетку моєї дипломної, КП схвалив її, приклавши до рукопису маленьку записочку, де простим олівцем написав: «Валько, ти молодець!» Така форма спілкування була в КП. Навіть до маститих професорів він часто звертався на ім’я…

— Костянтин Петрович був видатним чугунознавцем. Що в його дослідженнях, на ваш погляд, стало найважливішим для металознавчої науки?

— Середина XX століття­ ознаменувалася справжньою­ революцією у світовому чавуноливарному виробництві. З’явився високоміцний чавун, у якому завдяки обробці розплавів луго­земельним модифікатором графіт виділявся у вигляді сферокристалів. І саме наші металознавці під керівництвом Буніна виконали цілий комплекс теоретичних і експериментальних досліджень: виявлення мікроскопічної картини, механізму й кінетики затвердіння чавунів різного складу, аналіз процесів графітоутворення й інших структурних змін за твердофазових переходів у чавунах і сталях. КП займався науковим обґрунтуванням кращої якості, технологічних та експлуатаційних властивостей чавунного лиття, як того вимагали металургійні й верстатобудівні заводи,  автомобілебудування, транспорт, інші галузі індустрії. Під час вив­чення структурних переходів у чавунах саме членкор Бунін із колегами вирішив багато проблем, які у 50-60-х­ роках були предметом гострих дискусій в металознавстві залізовуглецевих сплавів.

— Учні Буніна свідчать, що професор був ще й чудовим учителем…

— Це свята правда, без компліментів і сантиментів. Перша ж лекція КП із мета­ло­знавства вразила нас, друго­курсників. Він увів нас у світ металів, фізики й термодинаміки, розглядаючи Періодичну систему елементів Менделєєва із чітким поділом меж металів і неметалів. Його власне визначення металів було таким: «Метали — це елементи, які мають у кристалічному стані високу електропровідність, пластичність і — блиск».

Із захватом згадую емоційні­ лекції КП, близькі до театралізованого дійства й у той же час сповнені логіки у викладенні матеріалу, які він будував за принципом детективного розслідування. Головним як у його лекціях, так і в наукових дослідженнях було запитання «Хто вбив?», тобто обов’язково встановлювалися причинно-наслідкові зв’язки кожного процесу, механізму, явища. До «розслідування» залучалася вся студентська аудиторія. Ні в кого навіть думки не було прогулювати або розмовляти на лекціях КП. Щоб дати відпочинок студентам, які напружено сприймали матеріал, Костянтин Петрович улаштовував хвилини відпочинку: читав вірші, розповідав про своїх онуків, жартував над зятями. Усе це сприймалося нами як належне, нам подобалося таке довірче ставлення: відомий учений, професор спілкувався з нами, студентами, як із рівними.

Тепер я розумію, що це був віртуозний педагогічний прийом. А от на іспиті ситуація різко змінювалася. Існувало дві протилежні сторони: екзаменатор — студент. Досі пам’ятаю питання екзаменаційного білета з металознавства: вони були сформульовані таким чином, що не вимагали великих відповідей. Дотепер зберігаю конспекти лекцій у старих загальних зошитах і К.П.Буніна, і академіка К.Ф.Стародубова. А коли майже 30 років тому почала свою викладацьку діяльність, орієнтувалася на них і уважно перечитала знову.

У результаті своєї багатої наукової, педагогічної та виховної діяльності Костянтин Петрович створив унікальний за своїм значенням науковий колектив і школу металознавців у Радянському Союзі, авторитетну й відому в усьому світі. Тому нас, металознавців, які належать до цієї школи, за межами ДМетІ­ шанобливо називали «бунінцями».

— Валентино Зіновіївно, «бунінці» forever?

— Серце бунінської школи — кафедра матеріалознавства метакадемії — завжди було й зараз являє собою складний, живий, творчий організм, де народжувалися й втілюва­лися в життя ідеї К.П.Буніна, ­де виросли його талановиті учні — академік Ю. Таран-Жовнір (його ім’ям названо­ нашу кафедру), професори Я. Гречний, А. Баранов, Е. Льоховий, Я. Малиночка, М. Криштал, О. Шаповаловa. Це представники першої генерації «бунінської школи». Потім підросло й вийшло на простори вітчизняної й міжнародної науки друге покоління — професори В. Шаповалов (США), П. Нижніковська (Канада), Л. Полторацький, В. Мазур, Є. Калинушкін, С. Губенко. У новому­ столітті народжується вже «Generation-3» — професори А. Вейнов, Т. Миронова, ­В. Карпов, Л. Бойко. Є всі передумови до того, що лави третьої генерації незабаром поповняться молодими талановитими вихованцями, які продовжуватимуть і розвиватимуть ідеї КП, примножуючи славу школи.

Рядок біографії

Костянтин Бунін (2 листопада 1910 — 4 листопада 1977) — радянський учений-металофізик. Народився в Краснодарі. Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут у 1932 році, там же навчався в аспірантурі, захистив кандидатську, а потім і докторську дисертації. Учасник ­Великої Вітчизняної війни, доброволець у народному ополченні, брав участь в обороні Дніпропетровська, був поранений. Із серпня 1941 року працював в Уральському індустріальному інституті.

Із 1944-го і до кінця свого життя — у ДМетІ. Працював також в Інституті чорної металургії АН УРСР. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак Пошани», багатьма медалями. Автор 8 монографій і 4 підручників.