Вісім днів — і все життя

109-й Нобелівський тиждень став найважливішою подією року для світової наукової спільноти.

Двадцять шостий геній

Лауреата премії в галузі фізіології й медицини за 2010 рік назвали першим. Ім’я доктора Роберта Едвардса вже давно відоме світовій спільноті: у 2007 році, за версією Daily Telegraph, він посів 26-те місце в популярному рейтингу «100 сучасних геніїв».

Нобелівську премію професор Кембриджського університету здобув за розроблену ним технологію екстракорпорального запліднення людини (ЕКЗ), яку зазвичай називають штучним, або «зачаттям у пробірці». Повний технологічний цикл складний і має багато стадій: треба взяти «вихідний матеріал» — яйцеклітини та сперматозоїди, провести запліднення в лабораторних умовах, виро­стити ембріон та імпланту­вати його в матку, не кажучи­ вже про такі «дрібниці», як доведення вагітності­ до логічного кінця. Дослідження­ в цій галузі почалися давно й не відразу були успішними. Наприклад, один із першо­прохідників, американець Мінкін Рок, у 1944 році з 800 «піддослідних» яйцеклітин зміг змусити ділитися лише три, та й то тільки до стадії двох клітин.

Роберт Едвардс зайнявся дослідженнями ЕКЗ у 1966 році — тоді він визначив особливості дозрівання яйцеклітин у штучних живильних сере­довищах. Через два роки вченому вдалося вперше запліднити яйцеклітину в лабораторних умовах. У принципі,­ 1968 рік можна вважати датою відкриття. Але технологія­ відпрацьовувалася ще десятиліття, і диво — ­Луїза Браун, перша дитина «із пробірки» —
побачила світ тільки 25 липня 1978 року. «Хресними бать­ками» дівчинки були Роберт­ Едвардс і Патрік Стептоу (останній, на жаль, не дожив до тріумфу свого відкриття).

Про повноцінність «пробіркових» дітей відразу ж почалися дискусії. Пристрасті вщухли тільки недавно: у 2006-му Луїза народила сина — здорового й абсолютно­ природним шляхом. Сьогод­ні, за різними оцінками, у сві­ті живуть 1,5—3 мільйони людей, які своїм народженням завдячують відкриттям британських ембріологів. Помножте цю цифру на два — і одержите кількість щасливих людей, яким ці відкриття подарували радість бути батьками. Звичайно, ЕКЗ показане не кожному подружжю з безплідністю (таких у світі близько 10%), але для багатьох ця технологія — остання­ надія. От чому на офіційній­ веб-сторінці Нобелівського комітету, де будь-хто може залишити новим лауреатам свого листа, у Роберта­ ­Едвардса так багато щирих привітань від простих людей з усіх куточків світу — на відміну від його колег з інших номінацій, яких вітають переважно фахівці.

А от католицька церква офіційно засудила рішення Нобелівського комітету. Голова Папської академії на захист життя Ігнасіо Карраско де Паула, уповноважений висловлюватися від імені Ватикану, заявив, що неприпустимо присуджувати премію людині, чиї дослідження породили існування у світі ринку яйцеклітин, більша частина з яких приречена на загибель. Загалом, питання делікатне…

«Тонкий хімічний аромат…»

8 жовтня Шведська Королівська академія наук оголосила імена трьох щасливих власників Нобелівської премії в галузі хімії.­ Ними стали Ей-Ічі Негіші­­ — 75-річний професор Університету Пьордью в Захід­­ному Лафайєті, Акіра­ ­Сузукі — 80-літній пенсіонер, у минулому професор Університету Хоккайдо в Саппоро, і Річард Хек — 79-літній почесний професор Університету Делавера, який нині живе на Філіппінах. Найвищу наукову нагороду вчені здобули «за досягнення в галузі вивчення створення вуглець-вуглецевих зв’язків».

Молекули органічних речовин можуть мати надзвичайно складну структуру. Про це добре знають хіміки, які досліджують їх. А ще краще — ті, хто намагається синтезувати сполуки з цією структурою. Напевно, тому органічний синтез — одне з найбільш вдячних практичних застосувань хімічної науки: тут радо готові прийняти розробки, які дозволяють хоч трохи підвищити вихід потрібної сполуки й скоротити утворення побічних продуктів, тобто зробити процес більш передбачуваним.

Спроб з’єднати кілька­ простих органічних молекул­ у­­­­ більш складну вживають уже­­ багато років. Ще в 1912 році­ Віктор Гріньяр здобув Нобелівську премію з хімії за знаменитий магнієвий реактив (сьогодні названий його ім’ям), що дозволило створювати вуглець-вуглецеві зв’язки. Тоді формулювання звучало так: «За відкриття реактиву, що в останні роки істотно сприяв розвитку органічної хімії». Реакції, відзначені нинішньою премією, — продовження пошуків, які почалися століття тому і не припинялися ні на мить.

Річард Хек почав експерименти наприкінці 1960-х, реакція Негіші була відкрита в 1977-му, а Сузукі розробив свою методику двома роками пізніше. Три реакції мають свою специфіку, однак ґрунтуються на єдиному відкритому механізмі — поєднанні двох органічних молекул через вуглець-вуглецевий зв’язок, що виникає із застосуванням паладієвого каталізатора. Атоми паладію відіграють роль містків, які стягують в одне ціле дві органічні молекули. Після зближення молекул вуглець-паладієві зв’язки руйнуються, і молекули з’єднуються одна з одною безпосередньо — за допомогою вуглець-вуглецевого зв’язку. Роль паладія, таким чином, полягає в зниженні енергетичного бар’єра, який перешкоджає перебігу реакції. Нерідко для того, щоб «підштовхнути» молекули до взаємодії, необхідна температура в кілька сотень градусів, а паладієвий каталізатор дає той же ефект за кімнатної температури. Масштаби економії енергії можна тільки уявити.

Паладієвий метод набагато простіший і дешевший від існуючих аналогів. За минулі десятиліття він набув найширшого застосування в різних галузях. Основним «споживачем» реакції є насамперед фармацевтика. «Щонайменше чверть усіх ліків у світі сьогодні вироб­ляють на основі паладієвого методу», — заявив представник Нобелівського комітету Клаєс Густафсон. Наприклад, недавно були отримані потенційно сильнодіючі протиракові препарати — синтетичні аналоги отрут морських губок; зараз вони проходять клінічні випробування. Ще один «поціновувач» відкриття — електроніка: тут реакцію використовують для створення­ світло­діодів — основи сучасних моніторів і телевізорів. А одна з останніх новин із наукового фронту наочно продемонструвала міждисциплінарність сучасного­ знання: навесні вченим удалося «вмонтувати» атоми паладію в кристалічні ґрати­ графену — того самого надтонкого вуглецевого листа, що став героєм нинішньої премії з фізики. Отриманий матеріал дозволяє проводити реакцію Негіші у воді, що відкриває нові перспективи. Тож можна зрозуміти зміст слів президента Британського Королівського хімічного­ товариства Девіда Філліпса:­ «Мені дуже приємно, що цього року Нобелівські премії мають тонкий хімічний аромат».

Ей-Ічі Негіші зізнався шведським журналістам, що свої півмільйона доларів він має намір витратити на продовження початих досліджень. «Поки я зумів реалізувати тільки половину поставлених завдань, — пожартував він по-японськи глибоко. — Мені б ще попрацювати хоч пару років». А от його земляк Акіра Сузукі планує витратити свою частку на освітні проекти. «На мій превеликий жаль, наукою сьогодні цікавляться мало молодих людей, а хімією — особливо, — поскаржився він. — А Японія, у якій майже немає ресурсів, може сподіватися тільки на людський чинник. Тому я підтримуватиму молоді таланти».

Висока теорія для вирішення «земних» проблем

11 жовтня оприлюднені імена лауреатів Нобелівської премії з економіки. Ними стали два американці й англієць: Пітер Даймонд із Массачусетського університету, Дейл Мортенсен із Північно-за­хідного університету США й Крістофер Піссарідес із Лондонської школи економіки й політичних наук.

Строго кажучи, економічна премія не є Нобелівською, принаймні про неї в заповіті Альфреда Нобеля не йшлося. Нагорода вручається з 1968 року Шведським державним банком — саме тоді, на честь його 300-річчя, вона й була заснована.

Нинішню премію — «за дослідження похибок ринкового механізму» — уже охрестили нагородою за класичну, на противагу від сьогочасної, роботу. Якщо торік вона була присуджена за дослідження злободенної кризової проблеми — за «аналіз структури торгівлі й розміщення економічної активності», то тема нинішньої премії так чи інакше свідчить про те, що важкі кризові часи минають.

Теорія, розроблена трьома нинішніми лауреатами, вирізняється як високим рівнем абстракції (дослідження ­Пітера Даймонда), так і наявністю механізму «заземлення» високих матерій на конкретні життєві проблеми сучасних економік (сфера діяльності Дейла Мортенсена й Крістофера Піссарідеса). Серед абстрактних переваг моделі — дослідження про тимчасовий лаг, у процесі взаємодії продавця й покупця на будь-якому ринку. Серед конкретних — проектуван­­ня розробленої моделі на ринок праці, житлової нерухомості,­ на розгляд питань теорії грошей, державних фінансів, регіо­нальної й сімейної економіки. Зокрема, із приводу ринку праці передбачається, що представлені дослідження містять відповіді на запитання: чому люди залишаються безробітними, коли на ринку праці є вакансії, і як управління економікою може вплинути на безробіття?

Відповідаючи на запитання журналістів шведського телебачення про те, чи затребувані сьогодні розробки майже­ сорокалітньої давнини, один із лауреатів — Крістофер ­Піссарідес — сказав, що теорії так само актуальні сьогодні, як і наприкінці 1970-х років, коли вони тільки починали свої дослідження.

Премія Нобеля: цифри і факти

Середній вік лауреатів Нобелівської премії на момент її вручення — 55,8 року, середня тривалість їхнього життя — 82 роки.

Наймолодшим лауреатом став Вільям Лоренс Брегг, який здобув у 25 років Нобелівську премію з фізики в 1915 році разом зі своїм батьком Вільямом Генрі Бреггом.

Найстаріший серед нагороджених — Леонід Гурвіц, лауреат­ 2007 року з економіки, якому на час вручення премії було 90 років.

Єдиною людиною, яка здо­була­ Нобелівську премію з фізи­ки двічі,­ був­ Джон Бардін — у 1956 і 1972 ро­ках.­­ ­

Довше за всіх із моменту­ одержання Нобелівської премії­ жив­ лауреат 1929 року фізик Луї де­ Бройль, який помер у 1987 році.

Менше за всіх прожив лауреат­ Нобелівської премії з фізики ­­­1904 року­ П’єр Кюрі, який у 1906 році трагічно загинув у дорожній пригоді у віці 47 років.

Серед нобелівських лауреатів­ лише 40 жінок. Перша­ жінка-лау­реат, Марія Кюрі, удостоювалася­ премії двічі: у 1903 році­­ з фізики (разом із чоловіком П’єром Кюрі й Анрі Беккерелем) і в 1911-му­ — з хімії.