Згусток здорової енергії

VII міжнародний форум «Паливно-енергетичний комплекс України: сьогодення й майбутнє» показав: підприємства галузі вже не борються із кризою, а мають можливість спокійно працювати й розвиватися.

На спеціалізованій виставці «Енергетика в промисловості України-2010», яка проходила в Києві в рамках форуму, майже не була  представлена альтернативна енергетика. Та й іноземних компаній було не так багато, як у минулі роки. Проте слово «криза» виробники повторювали рідше. Їм є що показувати, є що продавати. Є й попит на їхню продукцію.

І великі, і маленькі

Учасниками виставки стали 250 підприємств — закордонних і вітчизняних виробників і постачальників енергетичного обладнання й послуг, які представили сучасні технології,  широкий спектр продукції для «великої» і «малої» енергетики.

Керівник проекту когенераційних установок Олександр Душенко розповів про перспективну продукцію свого підприємства «Первомайськдизельмаш», що в Миколаївській області, — агрегати, здатні працювати на всіх видах газу, від природного до шахтного й звального. За його словами, такі установки щороку привертають усе більшу увагу господарників і виробничників. Не був винятком і нинішній форум. Завод чималий — понад 600 працівників, і криза торкнулася його досить відчутно. Вижити в таких умовах удалося за рахунок якості — майже вся продукція експортувалася, зокрема в Італію та В’єтнам. Зараз діло пішло на лад — українські підприємства «прокидаються» і розміщають замовлення. Італійці купують когенераційні установки, які працюють на олії. Після аналізу пропозицій із усього світу вони зупинилися саме на українському варіанті.

Український офіс словенсь­кої ETI Elektroelement d. d.­ представляє в нашій країні продукцію підприємства, що входить до п’ятірки провідних світових виробників керамічних запобіжників. Його директор Павло Курдибан говорить, що словенці майже не відчули кризових негараздів і зараз мають замовлення на півроку вперед. Навіть у найскрут­ніший період не був звільнений жоден співробітник. Нав­паки, у планах — розширення й створення виробництва в Україні.

Угорський завод обертових електричних машин, заснований, між іншим, 1844 року, поки без свого представництва в Україні, і участь у форумі для нього була своєрідним спробним каменем. Комерційний директор із країн СНД Ласло Надьвараді говорить, що ринок країн колишнього СРСР зацікавив їх зовсім недавно. Насамперед — російський, але й в Україні угорцям є чим зайнятися. До речі, не зовсім угорцям — завод належить індійському капіталу. Надьвараді визнає, що в нашій країні вистачає гідних конкурентів їхній продукції, але в той же час — і потенційних партнерів і клієнтів, передусім у Сумах і Новокраматорську.

Важко було залишити поза увагою стенд сусідського монополіста, такого собі «Газпро­му» ядерної енергетики — «Рос­атому». Довкола нього панував радісний настрій: Кабмін щойно оголосив переможцем конкурсу з будівництва заводу з фабрикації ядерного палива саме росіян, які змагалися з американцями. Удалося довідатися, що в планах компанії «ТВЕЛ», за технологіями якої тепер працюватиме підприємство, — участь у таких проектах ще в декількох країнах Східної Європи. Росіяни не обмежуються суто енергетичною сферою й зацікавлені просувати в Україні раніше непрофільну продукцію загальнопромислового призначення — технології та устаткування прокатної переробки, автоматизовані лінії, системи управління й контролю, обладнання для металообробки й багато чого іншого.

В українських виставкових павільйонах, утім, теж не сумували. Олексій Панасенко, технічний директор невеликого запорізького підприємства «Універсал-Т», де працюють лише тридцять чоловік, розповів, що однією з основних складових їхньої успішної роботи стало оптимальне співвідношення ціни і якості.

— Ніяких секретних технологій тут нема, — запевняє він. – Треба не відставати від прогресу й не боятися впроваджувати нове. Зараз від замовлень відбою нема, доводиться часом працювати понаднормово. Але це вже не відлякує, бо вирішено головну проблему малих підприємств — неплатежі, що заважало працювати й розвиватися під час кризи.

У галузі все спокійно

Уряд на церемонії офіційного відкриття форуму, що проходив під патронатом Кабміну, представляли перший заступник міністра ПЕК Сергій Чех і його колега з Мінвуглепрому Юрій Чередниченко. Після огляду виставки відбувся, як звичайно, брифінг, де «енергетичні» зами розповіли про все потроху.

— До зими країна готова, — запевнив Сергій Чех. — Запаси вугілля становлять 3,57 мільйона тонн, а на кінець року вони збільшаться до 4,4. Газу в сховищах — аж 22 мільярди кубів. Сланцевий газ — це добре, але є нюанси. По-перше, незрозуміло, скільки його залягає в надрах країни, останні дані датуються ще 1991 роком. По-друге, з видобутком теж не все так однозначно. Він не такий дешевий, як вважається. Адже й добувають його з низькодебетних родовищ. Крім того, є польський приклад, коли роздали ліцензії на всі родовища, а­ освоюють лише п’ять із них. Пере­ведення виробництва палива на стандарти «Євро-4» відбудеться. ТНК і «Укртатнафта» до цього готові, як і більшість інших підприємств. Серйозна проблема лише із Шебелинським заводом, та й ту вирішуватимуть. У будь-якому разі обіцяно, що споживач не потерпатиме. Звичайно, галузь не без проблем і не без боргів, зате — мінімум позаштатних ситуацій.  До Євро-2012 енергетики повністю готові — необхідні підстанції або реконструюються, або будуються.

— Приватизуватимуть насамперед перспективні шахти. Крім того, побудують три нових вуглевидобувних підприємства — у Львівській, Донецькій і Луганській областях. Роботу шахт, які не мають шансів на нормальні економічні показники, буде припинено, — повідомив уже всім давно відоме Юрій Чередниченко.

Про модернізацію ГТС — або добре, або нічого. Як «добре», було озвучено, що ведуться переговори з Євросоюзом про півтора мільярда євро кредиту під цю справу.

Планів — безліч!

За мотивами семінарів і конференцій форуму можна констатувати велику, але здорову конкуренцію між представниками трьох основних галузей — атомниками, гідроенергетиками й тепловиками. Їхні генерувальні підприємства модернізують наявні потужності й будують нові. З очевидних причин (вартість палива й екологія) найбільш уразливими є ТЕС, яким треба вирішувати проблему установлення сіркоочисного обладнання й здешевлення вироблених кіловатів. На Старобешевській ТЕЦ успішно втілюється проект із запуску установки спалювання низькоякісного палива. «Західенерго», наприклад, активно працює над скороченням споживання вугілля. Майже всі тепловики тією чи іншою мірою стурбовані вирішенням схожих проблем.

Яскравим був виступ гендиректора «Укргідроенерго» Семена Поташника, який аргументовано довів, що заплановане до 2030 року збільшення виробництва «водної» енергії вдвічі — не тільки добрі побажання, а й цілком реальна справа. Перспективи Дніпра, Дністра й Тиси  грандіозні.