Космічна одіссея Олега Котова

Півроку — від зльоту до посадки — провів на навколоземній орбіті наш співвітчизник.

Сотий космонавт Росії, командир корабля «Союз ТМА-17» Олег Котов — уродженець Сімферополя, і реабілітацію після майже піврічної місії на міжнародній орбітальній станції проходив у себе на батьківщині, у Криму. Там із ним і зустрівся кореспондент «УТГ», щоб довідатися з перших уст про космос, який став для  Котова і його колег сенсом життя й звичною напруженою роботою.

До космосу — 10 хвилин

У свій другий політ Олег Котов вирушив 21 грудня 2009 року разом з японським астронавтом Соїті Ногуті та американцем Тімоті Крімером. Учасники місії залишили свої підписи на двері готельного номера, у якому провели останню перед польотом ніч, — така традиція. За встановленим ще Сергієм Корольовим правилом ракету вивезли о сьомій ранку. Це був перший «зимовий» старт за дуже довгий час. За 2,5 години до старту космонавти займають свої місця — увесь цей час ведуться заключні перевірки. Кожен бере із собою з дому дитячу іграшку. І це вже не данина традиції й не ностальгія — іграшка є індикатором невагомості.

— Ракета летить до космосу трохи менше 10 хвилин, — розповідає Олег Котов. — Досить гучно, трясе, тож не занудьгуєш. Потім — відокремлення енергоносія й повна невагомість, а подальший шлях до станції триває близько двох діб. Потім стикування в автоматичному режимі: орбітальна станція досить масивна, тому корабель рухається зі швидкістю лише кілька сантиметрів на секунду.

Попереду був 161 день важкої роботи, екіпаж повернувся на Землю 2 червня 2010 року.

Плазмовий кристал і робот за бортом

Сьогодні вже навряд чи хтось думає, що космонавт тільки те й робить, що літає в невагомості. За півроку на орбітальній станції Олег Котов узяв участь у півсотні досліджень у різних галузях. Найцікавішим був експеримент із так званого плазмового кристалу.

— Сподіваюся, що постановники цього експерименту здобудуть Нобелівську премію, — коментує Олег. — Якщо в дослідженнях пилової холодної плазми все піде так, як планується, то вже через кілька років мініатюрні чипи, які використовуються сьогодні в стільникових телефонах або комп’ютерах, здаватимуться монстрами в порівнянні з мікро­­елементами майбутнього, створеними на основі цих технологій.

Серед новинок експедиції — маніпулятор точних дій, яким обзавелися американці. Тепер екіпажу станції не треба щораз виходити за борт, щоб установити якесь обладнання. Це завдання успішно виконує робот. А ще під час місії встановлений своєрідний жіночий рекорд: уперше на орбітальній станції одночасно були присутні чотири представниці прекрасної статі.

Космічну експедицію також різноманітили три польоти американських шатлів. Цікаво, що коли корабель уже відстиковується для польоту назад на Землю, він  робить видовищний перекид, але зовсім не для краси. Екіпаж станції в цей час фотографує днище шатла й відправляє знімки для аналізу на Землю. Ця обережність уведена після катастрофи човника «Колумбія» 2003 року.

Тут клімат інший…

Стан невагомості привчає космонавтів не робити різких рухів — попри відсутність ваги, маса залишається й із нею треба поводитись дуже обережно, щоб боляче не вдаритись об стіну.

На станції близько 60 комп’ютерів, саме вони управляють всіма бортовими системами, у тому числі такими життєво необхідними, як вентиляція. Станція буквально гуде від безперервної роботи вентиляторів, які необхідні для постійного перемішування повітря.

— На землі, коли ми дихаємо, більш важка вуглекислота опускається вниз, а кисень піднімається вгору, — пояснює Олег Котов. — У невагомості такої конвекції немає. Без штучно створеної вентиляції ви просто використаєте весь кисень у радіусі 20—30 см і знепритомнієте. Те ж саме з температурою: у невагомості повітря в безпосередній близькості від людини нагрівається й стає вологим, хоча поруч воно може бути прохолодним і сухим.

Та й плин часу у космосі інший.

— Схід і захід на станції ми зустрічали по 16 разів на добу, а над Кримом під різними кутами пролітали тричі за 24 години, — ділиться враженнями космонавт. — Нас часто запитують: а ви бачили на орбіті якісь супутники? Уявіть, ми летимо зі швидкістю близько 7 км на секунду, і назустріч або поперечним курсом летить супутник з такою ж швидкістю. Це швидше, ніж куля. Як можна побачити снаряд, який пролітає повз вас?

Товариш Сухов — друг космонавтів

За половину космічного віку в космонавтів склалося багато традицій. Робота така — береженого Бог береже. Одна з них — кінематографічна. Незмінно перед польотом вони переглядають легендарний радянський фільм «Біле сонце пустелі». Виявляється, це теж не від ностальгії.

— Одне із завдань космонавтів — фото- і відеозйомка. Коли зароджувалась космонавтика, то не було ні відеокамер, ні цифрових фотоапаратів, та й  кіноплівки багато в політ не візьмеш, — пояснює Олег Котов. — Тому оператори з інституту театрального мистецтва та інших провідних вищих навчальних закладів приїжджали на Байконур і навчали космонавтів азів кінозйомки. А фільм «Біле сонце пустелі» використовувався для навчання операторської майстерності. Із роками необхідності у такій підготовці вже не було. Зараз у нас необмежена кількість цифрового відео й, на жаль, ми в чомусь більше беремо кількістю, а не якістю знятого матеріалу… А традиція залишилася.

Недавно на орбітальній станції з’явилася фотоапаратура, яка дозволяє з високою якістю знімати Землю вночі. У другому своєму польоті Олег Валерійович цією можливістю скористався на всі сто. Його орбітальна фотогалерея викладена на сайті Роскосмосу. І перший знімок у ній присвячений Сімферополю.

110 на 70? Можна в політ!

Олег Котов — не тільки космонавт, а й насамперед лікар космічної медицини. Задовго до початку літної кар’єри він брав участь у підготовці своїх колег до польотів. На його думку, нинішні вимоги до фізичного здоров’я космонавтів простіші, отже, шанси потрапити на орбіту з’явилися в багатьох землян.

— Космічна медицина не стоїть на місці, — говорить Олег. — Хоча, як і раніше, медичне обстеження — це основний фільтр на шляху людей, які мріють прийти в цю професію, але сучасні вимоги набагато м’якіші й перебувають на межі необхідного й достатнього. Адже є вже космічні туристи, а вони, повірте, не найздоровіші люди.

Олег Котов

Народився 27 жовтня 1965 року у Сімферополі. У 1988 році закін­чив Військово-медичну академію імені С. Кірова в Ленінграді. Працював помічником, а з 1992 року —  провідним лікарем-випробувачем у Центрі підготовки космонавтів імені Ю.Гагаріна. Вивчав проблеми висот­ної фізіології та вплив факторів космічного польоту на організм людини. Як лікар-методист проводив медико-біологічну підготовку екіпажів орбітальної станції «Мир». Має також кваліфікацію офіцера-водолаза.

У 1996 році зарахований у загін космонавтів ЦПК імені Ю. Гагаріна. У 1998 році закінчив Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків.

Перша космічна місія — з 7 квіт­ня по 21 жовтня 2007 року. У другому польоті  (21 грудня 2009 — 2 червня 2010 р.) Олег Котов став командиром станції, змінивши на цій посаді в березні 2010-го американця Джеффа Уілліамса.

До речі

Незважаючи на те, що в Україні сьогодні немає своєї космічної програми, наші співвітчизники літають у космос. У російському загоні космонавтів 30% — уродженці нашої країни. Можливо, незабаром у космос полетить і севастополець Антон Шкаплеров.