Метан із морських глибин
Донні осади Азова можуть цілком забезпечити країну газом.
Учені Приазовського державного технічного університету (м. Маріуполь) твердять, що замуленість Азовського моря — перевага, а не лихо: акваторія здатна за сезон виділяти стільки газу, скільки країна споживає за рік. Чи можна зібрати метан із дна моря?
У приморському селищі Ялта Першотравневого району Донецької області житло набагато дешевше, ніж у інших місцях Приазов’я. Причина — замуленість моря. Щоб зануритися у воду, треба подолати смугу у двісті метрів по коліно в багні. Місцеві жителі незадоволені: вони залишилися без сезонного заробітку. Курортники воліють жити в Ялті, а купатися їздять за десять кілометрів — на Білосарайську косу. Місцева влада стурбована тим, як залучити інвесторів у проблемне селище. Звучать навіть пропозиції… почистити море. Незрозуміло, як це можна зробити, адже товщина донних відкладень досягає декількох метрів.
Тим часом учені твердять: мул на дні Азова — особливість саме цього мілкого моря.
— Недаремно стародавні греки називали Азовське море Меотидським болотом, — говорить ректор Приазовського державного технічного університету (ПДТУ), доктор технічних наук професор В’ячеслав Волошин. — Наші російські колеги торік почали дослідження можливості видобутку метану з мулу. Перші висновки обнадіюють: вилучення газу із дна моря не вимагає великих капіталовкладень, а окупиться досить швидко.
Азовська науково-дослідна станція працює в Північному Приазов’ї вже протягом п’ятнадцяти років. Учені ПДТУ та Московського державного університету імені Ломоносова вивчають зсувні явища, «чорні» піски, зміни геометрії берегової лінії тощо. Тема збору так званого біометану постала вперше.
— За підсумками декількох експедицій наші московські колеги склали карти Азовського моря, які відбивають структуру донних утворень, — веде далі ректор. — Із цих досліджень виходить, що дно Азова являє собою рівнину з перепадом глибини в межах 12 метрів. Але дно — це не пісок, а великий шар мулу до шести метрів глибиною. Про цю особливість моря відомо давно. Візьміть Сиваш, візьміть кубанські лимани… Тобто наявність великої кількості осаду — це природний стан, обумовлений особливостями процесу поховання органічних речовин.
Мілководність моря, інтенсивне перемішування його вод, специфічний кисневий режим, добре прогрівання води — усе це сприяє швидкому розкладанню так званих планктогенних органічних речовин. Біорозкладання водоростей відбувається під дією анаеробних бактерій, які утворюють метан як побічний продукт метаболізму в безкисневих умовах.
— В Азовському морі метанова газація відбувається постійно, — говорить В’ячеслав Волошин. — Ми стверджуємо, що море являє собою гігантський природний метановий генератор. За експертними оцінками, уся розрахункова акваторія Азова, де є мулисті відкладення, може виділяти понад 90 мільярдів кубометрів метану за сезон. Це обсяг, що перевищує річне споживання природного газу в Україні. Навіть якщо взяти середній уміст органічної речовини в осаді в мінімальному розмірі, можна очікувати реального припливу біометану на квадратний метр поверхні моря від 30 до 50 кубометрів за сезон.
За його словами, аналіз проб повітря над поверхнею води на різних територіях свідчить про стійку наявність метану. Дослідження тривають, причому російські вчені вже одержують напівпромислові результати. Фінансування цих робіт веде сусідня держава. Українські ж дослідники поки працюють на самому лише ентузіазмі.
Одержання й використання біогазу — дуже популярний напрям сьогодні. Такі заводи вже працюють у нашій країні. У випадку з Азовським морем усю попередню роботу — транспортування й підготовку сировини, а також будівництво герметичного резервуара — виконала природа. Працьовиті бактерії археї виділяють метан у результаті своєї життєдіяльності на глибині. Людині залишається взяти готовий газ.
— Заправлення автомобілів? Будь ласка! Побутовий газ для міст узбережжя? Без проблем. Там можна одержувати адекватні обсяги, — авторитетно заявляє ректор ПДТУ. — Причому технологія дуже проста, не порушує ні флору, ні фауну Азовського моря, на відміну від видобутку газу через свердловини. Немає необхідності щось будувати, бурити або спалювати. Тому від такого джерела енергії не треба відмовлятися.
Перспективу видобутку метану на Азовському морі В’ячеслав Волошин називає «клондайком». До речі, багато курортних селищ не мають ні газопроводу, ні інших благ цивілізації — водопроводу та каналізації. Тому власне джерело енергії було б не зайвим. А поки що замуленість моря місцеві жителі вважають лихом, а не порятунком.
До речі
Компанія Kulczyk Oil Ventures Inc (Канада) почала буріння свердловини М-19 на Макіївському газовому родовищі в Донецькій області. Проектна глибина — 1200 м. Планується розвідування трьох окремих покладів природного газу.
Представники канадської компанії зауважують, що це перші роботи в Україні після закриття угоди з придбання 70% луганського газодобувного підприємства «Куб-Газ».
«Ми раді почати буріння першої свердловини всього лише через кілька місяців після закриття угоди… Цей перший крок зі збільшення виробництва й запасів став можливий завдяки спільній роботі технічних і оперативних груп «Куб-Газ» і Kulczyk», — прокоментував початок робіт Тім Еліот, президент канадської компанії.
Основні активи луганського підприємства — чотири газоконденсатних ділянки, зосереджених у Дніпровсько-Донецькому басейні: Ольговська, Макіївська й Крутогорівська площі й Вергунське родовище.
Сумарні доведені запаси цих ділянок — близько 300 млн куб.м газу й 7 тис. тонн конденсату.
