Дев’ятнадцять миттєвостей країни
Уперше за дев’ятнадцять років військового параду в Києві 24 серпня не буде. Здавалося б, нічого особливого, але, можливо, це початок змін — відмова від традиційної помпезності на користь реальних потреб.
То якою була на світанку своєї юності й чого прагне незалежна Україна?
День незалежності — черговий привід підбити підсумки. Знову й знову з різних політичних таборів звучать коментарі того, що зроблено й що треба зробити для розвитку країни. Як оцінки, так і прогнози варіюються — від захоплено-оптимістичних до сумно-песимістичних. Сумна особливість української політики: характеристики та сценарії розвитку не тільки кардинально змінюються із приходом нової влади, а й непередбачувані в межах однієї й тієї ж політсили — залежно від поточної наближеності або віддаленості її від президентських і урядових кабінетів. І думки знову розділилися з огляду на політичні переваги.
Крива падіння: на зліт!
Безсумнівний плюс останніх чотирьох років: валовий внутрішній продукт хоч повільно, але незмінно наближається до рівня 1990 року, трохи повторюючи обриси кривої приросту чисельності українського населення. Хоча виробництво багатьох видів промислової продукції, у порівнянні з радянським періодом, із відомих причин скоротилося, збільшення видобутку й збагачення вугілля, виробництва легкових автомобілів свідчить про оздоровлення економіки. Досить стабільною виглядає крива вироблення електроенергії. Звичайно, скорочення виробництва можна пояснити згортанням колишніх дружніх зовнішніх ринків. Але житла, як і раніше, щороку здається значно менше, і це вже важко пояснити не тільки зменшенням «зовнішнього» попиту, а й навіть скороченням чисельності населення.
Рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції істотно знизилася в порівнянні з початком 1990-х років. Однак площа сільськогосподарських угідь залишилася майже на колишньому рівні, що за доброї волі й грамотної політики дозволить відродити прибутковість сільського господарства.
Цікавою особливістю розвитку українського суспільства є співвідношення кількості шкіл, учителів і випускників, з одного боку, і чисельності ВНЗ і студентів у них — з іншого. Парадоксально, але факт: шкіл, учителів і учнів, які здобули атестат про повну загальну середню освіту, усе менше, а ВНЗ і студентів у країні — усе більше, так само як аспірантів і докторантів. Коли можна чекати на віддачу від такої кількості майбутніх кандидатів і докторів наук — питання поки відкрите. Утішно одне: українці прагнуть освіти, і що більше молоді іде в науку, то впевненіше ми проводитимемо модернізацію виробництва та економічні реформи.
Імідж — усе!
Імідж країни — річ загадкова й не дуже об’єктивна. Імідж України сьогодні не найкращий, причому як у ближньому, так і в далекому зарубіжжі. Відповідно до досліджень фахівців піар-компанії Bohush Communications, Україну досі часто асоціюють із Чорнобилем, уважають нестабільною кризовою країною «помаранчевої» революції з молодою демократією, неефективною корумпованою владою й високими інвестиційними ризиками.
Зовсім не всі й не у всьому погодяться й із зарубіжними ЗМІ, але за державу, звичайно, прикро. Зрозуміло одне: над іміджем треба працювати. Тому недавньою постановою Кабміну в рамках програми «Фінансова підтримка забезпечення міжнародного позитивного іміджу України» на ці потреби у 2010 році виділено 9,2 млн грн. Кошти передбачається витратити на створення стратегії позиціонування держави за кордоном, проведення соціологічних досліджень, «круглих столів», розроблення сайтів Міністерства закордонних справ і дипломатичних організацій України за кордоном, співробітництво з іноземними ЗМІ, публікацію в них іміджевих матеріалів, а також випуск відеороликів, буклетів, фотоальбомів, книг про Україну…
Думка експерта
Олексій Толкачов
Президент Європейської асоціації українців, голова Громадського комітету національної безпеки України
— «Міжнародний імідж країни є одним із головних нематеріальних активів держави, який забезпечує її конкурентоспроможність у міжнародному співтоваристві. Тому лише торік Росія витратила на міжнародні іміджеві потреби 300 мільйонів доларів, США — 1,5 мільярда доларів, Китай — 6,5 мільярда.
Звісно, в умовах кризи Україна не здатна виділяти кошти на свій імідж, однак, принаймні, навчити українських політиків і державних представників виглядати пристойно — це під силу і не потребує значних фінансових уливань.
Справа полягає не в проходженні спеціальних курсів ділового етикету для політичної «еліти» й не в умінні красиво одягатися, красуватися й говорити. Справа в необхідності змінити свідомість українських лідерів, зробити їм щеплення людяності та підвищити рівень їхньої культури, навчити їх сприймати владу як служіння, а не як привілеї».
Три найважливіших досягнення незалежної України
Джон Гроган
Голова міжфракційної групи британського парламенту із проблем України
— По-перше, була встановлена демократія в найширшому значенні. Це чесні, справедливі вибори… Попри недоліки української фінансової системи, а також постійну корупцію, Україна належить до родини демократій.
По-друге, сформувалася тотожність націй. Ідентичність українців набагато більша, ніж 20 років тому. Думаю, це стосується як українськомовних, так і російськомовних громадян. Сьогодні значно складніше уявити сценарій розпаду України, тоді як 20 років тому багато коментаторів уважали це можливим.
По-третє, економіка розвинулася досить швидко, хоча зараз вона й має проблеми. Однак Україна має великий потенціал.
Чекаючи на зміни
Віктор Бикадоров
Голова правління ХК «Луганськтепловоз»
— Головний підсумок майже двох десятиліть незалежності України для нашого підприємства — те, що воно працює, випускаючи сучасний рухомий склад для залізниць України, Росії, інших країн. Хоча останні три роки, на жаль, замовлень від «Укрзалізниці» майже немає. Але є надія, що найближчим часом вони будуть.
За ці роки ми освоїли виробництво всіх видів тягового рухомого складу — від магістральних пасажирських, вантажних і маневрових тепловозів, вантажних електровозів постійного й змінного струму до приміських дизель- і електропоїздів, створення яких відзначене Державною премією в галузі науки і техніки.
Сьогодні завод знову чекає на рішення суду із приводу результатів приватизаційного конкурсу із продажу державного пакета акцій. І ми сподіваємося, що врешті-решт буде ухвалене справедливе державне рішення і новий акціонер розпочне повною мірою реалізацію своїх творчих планів. Це в інтересах не тільки трудового колективу, а й усієї України.
Труднощі як стимул до дії
Микола Кошовець
Голова правління, генеральний директор ЗАТ «Сєверодонецький ОРГХІМ», кандидат технічних наук, академік Української технологічної академії
— Початок 90-х років був для нашої компанії, як і для всієї країни, надзвичайно важким періодом, оскільки ознаменувався розривом колишніх економічних зв’язків. Але ці ж труднощі змусили шукати й реалізовувати нові напрямки у своїй діяльності. Тепер, коли складаються по-справжньому партнерські зв’язки з Росією, Казахстаном, іншими країнами, ми можемо ефективно рухатися далі.
Сьогодні українські фахівці завдяки своєму високому потенціалу ні в чому не поступаються колегам із найрозвиненіших країн, ми успішно відстоюємо провідні позиції на ринку спеціалізованих послуг з інженерно-технічного супроводу будівництва та реконструкції об’єктів хімічної, нафтохімічної, газової та нафтогазопереробної промисловості.
З оптимізмом придивляємося до дій нинішнього керівництва країни з розвитку відповідних галузей у самій Україні. Сподіваємося, що й тут буде повною мірою затребувана наша робота.
Безпека у подарунок
Ярослав Корчевський
Міський голова м. Дніпродзержинська
— Ми одержали чудовий подарунок до Дня незалежності України й Дня народження нашого міста. 11 серпня Кабінет Міністрів затвердив план заходів із екологічної безпеки та поліпшення соціального захисту населення Дніпродзержинська. Відповідно до наміченої програми, реалізація якої розрахована на три роки, уже у 2010-му заплановане фінансування з державних джерел у розмірі 39,3 млн грн. Ці кошти підуть на виконання робіт із попередження підтоплення сховищ із високим умістом промислових радіоактивних відходів, розчищення лівобережного дренажного каналу, рекультивацію шламонакопичувача держпідприємства «Екоантикрига», реконструкцію очисних споруд та вирішення інших надзвичайно важливих завдань.
