На годиннику — третє тисячоліття
Сучасні міські годинники — це складні системи, які поєднують стародавні традиції та новітні досягнення науки і техніки. Як ніде про це знають у луганській компанії «Алмаз часпроект», чиї хронометри-гіганти прикрашають вулиці, площі та стадіони багатьох міст України.
Із сивої давнини годинник уважався символом і серцем будь-якого міста, великого або маленького, без нього ніяк не можна. До речі, перші баштові годинники були без стрілок і циферблатів, вони не відбивали час, а видавали звуки, більше схожі на дзижчання. Утім, тодішніх городян це влаштовувало. Однак із часом змінюється все, у тому числі й потреба в його вимірюванні. Сьогоднішнім містам притаманні не тільки баштовий і вуличний годинники, а й лайтбокси, тумбові та спортивні хронометри. Найбільші в Україні п’ятиметрові годинники донедавна виготовляли саме в Луганську.
— До «Книги рекордів України» ваші годинники не потрапили?
— Ні, заявку ми не подавали, — розповідає директор компанії «Алмаз часпроект» Віталій Обухов. — Зараз, щоправда, нам уже кияни на п’ятки наступають. Але ніщо так не розвиває, як дух суперництва. Кожен тендер передбачає цікаві технічні ідеї. Так, у Дніпропетровську ми запропонували циферблат, який відкривається усередину — для зручності обслуговування годинника. Адже центр великого міста — це курява і бруд, і годинник необхідно регулярно протирати. Ми виграли тендер, а замовник заощадив на висотних роботах, як відомо, дорогих…
— Із чого все починалося?
— Для мене все почалося ще зі школи, де був гурток радіотехніки. З електронікою пов’язав і свою професію. Але у важкі для багатьох часи довелося торгувати. Багато їздив і якось потрапив на російське підприємство з виробництва годинників, яке вмирало. Закупили в них трохи продукції, а вона виявилася неякісною — 80% браку. Тоді я розібрав годинники, виготовив свій електронний блок, переробив годинникову механіку — вони стали набагато надійнішими. А я подумав, що краще виробляти свою якісну продукцію, ніж купувати чужий брак. Так від торгівлі прийшов до виробництва. Почали ми з невеликих годинників, росли, росли й виросли до п’ятиметрових, як, наприклад на ТДЦ «Лермонтове» у Запоріжжі… Узагалі, нововведення та ідеї, які виникають у процесі роботи, на мій погляд, є нормою.
— А як народжується годинник?
— Кожен годинник унікальний, двох однакових немає. По-перше, тут важливо максимально точно втілити саму ідею, починаючи від форми і закінчуючи «начинкою». Після цього йде підготовка технічної документації. Потім — лиття корпуса, для цього окремі деталі ми замовляємо на українських заводах. Далі виготовляємо електронний блок, електронні плати, комплектуємо радіокомпонентами. Приймачі JPS доводиться замовляти в Тайвані, бо вітчизняна електронна промисловість, на жаль, майже загинула, а сучасні годинники працюють від супутника. Окремо пишуться програми електронних систем… Узагалі, виробництво міських годинників — це цілий комплекс: механіка, зварювальні роботи, слюсарні, монтажні, висотні. Це наручний годинник роблять люди в білих халатах у хірургійній чистоті, а в нас справжнє виробництво — з пилом і жаром…Та й техніка, на якій ми працюємо, багато в чому унікальна. Так, є в нас зуборізка виробництва США, датована 1936 роком, але досі вона працює як годинник!
— Який же оптимальний термін служби сучасних хронометрів?
— Наші, наприклад, працюють до 12 років без поломок. Добре це чи погано, я, щоправда, не знаю. У Китаї, навпаки, намагаються зробити недовговічний товар, щоб потім заробити на ремонті та продажі комплектувальних. Але для нас важлива репутація й шанобливе ставлення до українського виробника.
Із чого складається годинник
По-перше, з електронного блока, до якого входить приймач JPS. Річ у тім, що ідеального кварцу нема, тому не буває абсолютно точних годинників, а приймач сам коректує час. Також у блоці є кварцовий термостат (він необхідний для роботи годинника за мінусової температури повітря), процесорна годинникова станція, програмне забезпечення керування всього годинникового комплексу, антенний пристрій, комутаційне обладнання, системи автономного живлення та контролю стану акумулятора, а також його підзарядки (у разі перебоїв з електрикою годинник однаково працюватиме), пристрій для програвання мелодій і бою (годинник сам «знає», коли грати гімн міста, а коли — новорічну пісню).
По-друге, з виносного циферблата. До нього, крім самого циферблата та стрілок, входить годинниковий механізм, електродвигун, контролер процесорного блоку управління двигуном, фотодатчик системи автоматичного ввімкнення підсвічування циферблата й сама система, яка може бути ламповою або світлодіодною.
