Закрити чи приватизувати?

В Україні може не залишитися державних шахт: на збиткові підприємства очікує ліквідація, а на перспективні — перехід у приватну власність.

Основними засадами недавно розробленої програми реформування вітчизняного вугле­прому стали приватизація інвестиційно привабливих шахт, організація державно-приватного партнерства для перспективних і, нарешті, закриття збиткових. Крім того, вона припускає скасування ДП «Вугілля України», а також скорочення дотацій галузі на 80%.

В останні два місяці Міністерство вугільної промисловості України завершувало попередній етап розподілу шахт, які перебувають у держвласності, за категоріями та оприлюднило відповідні списки. За результатами аналізу 63 шахти зараховані до перспективних і визначена загальна необхідна сума інвестицій — 47,3 млрд грн. До переліку збиткових вуглевидобувних держпідприємств, які передбачається закрити, увійшли 103 шахти, два шахтоуправління, один вугільний розріз і одне ДП у складі виробничого об’єднання з видобутку бурого вугілля. Кабмін виділив Мінвуглепрому зі стабфонду державного бюджету 286 млн грн на фінансування процесу їхньої ліквідації, який має завершитися вже цього року.

І, нарешті, опубліковано попередній список шахт, які належать до категорії інвестиційно привабливих. Це 38 підприємств, рекомендованих до приватизації. Таким чином, відомство вже виконало основну частину роботи, передбаченої недавно створеною програмою реформування вугільної галузі на нинішній рік.

Три кроки до реформи

Нагадаємо, що основні засади реформування вугільної галузі розроблені в контексті загальної програми економічних реформ на 2010—2014 роки, представленої на початку червня. Згодом фахівці Мінвуглепрому внесли в неї ряд доповнень і уточнень. Уже зараз зрозуміло, що процес змін у галузі відбуватиметься в три етапи, а їхній позитивний ефект проявиться через 5—6 років.

На першому етапі (до кінця року) профільне відомство має закінчити розподіл вуглевидобувних активів за категоріями, розробити програму приватизації привабливих шахт і почати їхню підготовку до продажу.

На другому етапі — у 2011—2012 роках — міністерство має намір вжити комплекс заходів із лібералізації ринку вугільної продукції, серед яких — приведення державних цін на вугілля до рівня ринкових, уведення механізму прямих договорів, розвиток аукціонної системи торгівлі сировиною та спрощення процедури її імпорту. При цьому представники Мінвуглепрому зауважують, що ключовий елемент цього процесу — ліквідація ДП «Вугілля України» як монопольного оператора оптового ринку. «Це має відбутися після завершення приватизації вуглевидобувних підприємств і теплових електростанцій як основних споживачів енергетичного вугілля», — уточнюють у міністерстві.

На третьому етапі, завершення якого заплановано на кінець 2014 року, Мінвуглепром має намір поступово припинити субсидування операційних витрат державних шахт і за рахунок цього розгорнути фінансування процесу реструктуризації вуглевидобувних підприємств і програми соціальної підтримки працівників, що звільняються. У цілому припускають, що в 2016 році розміри державних дотацій галузі скоротяться не менш як на 80%. Однак, як зазначає заступник міністра вугільної промисловості України Ігор Попович, «головним результатом реформи має стати таке підвищення інвестиційної привабливості вуглепрому, яке дозволило б державі активно залучати приватні ресурси для його подальшого розвитку».

Головний елемент

Міністерство також розро­било план-графік перед­приватизаційної підготовки ін­вестиційно привабливих під­приємств. Їх перелік « … сформований з огляду на вироб­ни­чо-еко­номічний потенціал шахт — з урахуванням обсягів видобутку, потужності, собівартості й наявності запасів вугілля». При цьому зроблено загальну оцінку необхідних розмірів інвестицій, відповідно до якої вкладення в ці об’єкти майже 11 млрд грн (у тому числі 5,436 млрд грн — на їхнє технічне переоснащення й 5,538 млрд грн — на капітальне будівництво) забезпечить зростання видобутку вугілля на них із 25,4 до 47,3 млн тонн.

Відповідно до плану-графіка всі передбачені до продажу активи до середини 2012 року передадуть на баланс Фонду державного майна України, що повинен буде провести процедуру їхньої корпоратизації або трансформації в акціонерні товариства. Зрозуміло, власне організацією та проведенням торгів, які мають завершитися до кінця 2014 року, займатиметься вже Фонд. Проте, згідно з повідомленням Мінвуглепрому, його керівництво вже зараз «готове розглянути інвестиційні пропозиції щодо цих об’єктів усіх зацікавлених осіб і встановити надалі надійні партнерські стосунки».

Додаткові можливості

Як уточнюють у міністерстві, цей заклик орієнтований не так на виявлення потенційних покупців майбутніх шахт, як на залучення приватних партнерів до розвитку й технічного переоснащення перспективних державних вуглевидобувних підприємств. Раніше керівництво Мінвуглепрому запропонувало їхнім керівникам і галузевим інститутам спільно з фахівцями самого міністерства розробити для перспективних державних шахт інвестиційні програми на 5 років — до 2015 року. Як уточнив міністр Юрій Ященко, «кожен такий інвестпроект, складений за певними критеріями, мав передбачати доведення відповідної шахти до точки саморозвитку».

Зрозуміло, відзначив міністр, для кожного з 63 дійсно перспективних підприємств необхідний свій обсяг інвестицій. Зокрема, для Донецької області треба 25,5 млрд грн, Луганської — 19,5 млрд грн, Львівської — 2,1 млрд грн., Волинської — 0,2 млрд грн. При цьому, за попередніми оцінками Мінвуглепрому, реалізація всіх цих інвест­проектів дозволила б збільшити видобуток вугілля до 2015 року на 54% (у порівнянні з 2009 роком), або до 60 млн тонн.

Відповідно, інвесторами цих проектів, крім самої держави, мають стати «приватники». За словами пана Ященка, «представники Мінвуглепрому вже зараз ведуть діалог із приватними інвесторами, банками й фінансовими організаціями, щоб усе-таки ці обсяги інвестицій забезпечити, і на сьогодні досягли попередньої домовленості про вкладення в галузь 1,2 мільярда гривень». Утім, на думку аналітика ІК «Драгон Капітал» Сергія Гайди, «державно-приватне партнерство і як одна з його форм — інвестиції бізнесу в розширення потужностей вуглевидобувних шахт не зможе стати альтернативою повноцінній приватизації галузі». Цей механізм, уточнив експерт, несе в собі дуже багато ризиків для приватної компанії, яка повинна буде вкладати кошти в не приналежне їй державне майно.

А інвестори хто?

Як би то не було, але, за даними заступника міністра вугле­прому Ігоря Поповича, на сьогодні в повній приватизації галузі найбільше зацікавлені металургійні холдинги й енергогенерувальні компанії. Найпри­вабливіші для металургів такі підприємства з видобутку коксівного вугілля, як «Макіїввугілля», «Добропіллявугілля», шахта «Краснолиманська» і шахтоуправління «Донбас». Що ж до енергогенерації, то тут ідеться про такі активи, як «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит», «Добропілля­вугілля» та «Донецька вугільна енергетична компанія».

Слід відзначити, що в середині червня керівництво Мінвуглепрому почало діалог про потенційне партнерство з російським ЗАТ «Багатогалузеве виробниче об’єднання «Кузбас» із метою організації державно-приватного партнерства. Ця компанія «висловила готовність вносити інвестиції в розроблення нових лав державних шахт і сприяти їхньому переоснащенню шляхом поставок обладнання, а також надавати допомогу в проходженні та ремонті гірничих виробок». У результаті сторони підписали меморандум про наміри, у якому окреслили основні напрями співробітництва.

Поряд із цим керівництво холдингу «Донецька паливно-енергетична компанія» виявило бажання вже цього року вкласти 1,2 млрд грн у реалізацію інвестиційних проектів на держпідприємствах «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит»,  «Добропіллявугілля» і «Донецька вугільна енергетична компанія». І зараз фахівці Мін­вуглепрому вивчають їх. Одним словом, механізм державно-приватного партнерства все-таки може бути досить ефективним доповненням приватизації.

Неминуча «ампутація»

Проте, судячи з поперед­ніх оцінок Мінвуглепрому, левову частку українських шахт усе-таки доведеться закрити. Так, згідно з результатами аналізу, із 126 державних вугільних підприємств 107 збиткові. І якщо вони всі будуть ліквідовані, залишиться тільки 19. Як уточнюють у профільному відомстві, розбіжність у даних, відповідно до якої за однією версією держава залишить за собою 63 перспективні шахти, а за іншою — лише 19, не є суперечливою. Усе залежатиме від того, для якої кількості об’єктів будуть знайдені інвестори.

У будь-якому разі, ліквідація збиткових шахт заощадить державі приблизно 286 млн грн, які можуть бути реінвестовані в модернізацію перспективних підприємств. Після її закінчення, відзначають у Мінвуглепромі, вони також можуть бути приватизовані. Одним словом, за підсумками реформи в галузі залишаться тільки життєздатні активи.