Банкротство по-украински
Після того, як у законодавство про акціонерні товариства були внесені норми, спрямовані на захист від рейдерства, крива статистики банкрутств у країні поповзла вгору. Певне, зараз у бізнесу достатньо можливостей для того, щоб активно поглинати держпідприємства через… процедури банкрутства.
Не києм, то палицею
У червні податкова міліція Харкова порушила кримінальну справу за фактом фіктивного банкрутства АТЗТ «Харківський канатний завод» (ст. 218 КК України) — одного з найстаріших українських підприємств легкої промисловості. Воно спеціалізувалося на виробництві канатних виробів із натуральних волокон і хімічних ниток, сальникової набивки, сіткового полотна. Порівняно недавно на базі заводу був створений концерн, до якого ввійшли всі підприємства України цього профілю, а також Глухівський інститут луб’яних культур.
Територія заводу охороняється, є залізнична вітка, склади площею близько 8 тис. кв. м, а також відкриті площадки для зберігання продукції. Загалом, є всі умови для залучення інвестора.
Санація заводу почалася в листопаді минулого року. Виробляти тут, за опублікованою інформацією, уже нічого не збиралися. На місці старої «канатки» мали збудувати… логістичний комплекс.
Чому на місці перспективних виробництв в Україні з’являються, грубо кажучи, склади — окрема тема. Та от новина: правоохоронці встановили, що голова правління АТЗТ «Харківський канатний завод» звернувся в Господарський суд Харківської області із заявою про неплатоспроможність, маючи при цьому податковий борг підприємства майже в 2 млн грн. За даними податкової міліції, відомості, зазначені в заяві, є помилковими, що завдало чималих матеріальних збитків кредиторам. Зараз уживаються заходи щодо виявлення причетних до здійснення злочину й шляхів погашення завданого збитку.
Про якусь групу осіб, яка намагається збанкрутувати ДП «Харківський завод шампанських вин», заявив недавно й директор цього підприємства Юрій Раїна. За його словами, заборгованість у заводу — приблизно 3,6 млн грн. За річного обороту в 200 млн грн це не така велика сума, підприємство готове повернути гроші в рамках світової угоди. Але… не виходить.
Санувати не можна ліквідувати
— Виходу підприємства зі стану банкрутства в моїй практиці не було, — констатує голова колегії з питань банкрутства Господарського суду Харківської області Віталій Усатий. — Переважно все закінчується ліквідацією.
Кількість справ про банкрутство підприємств щороку зростає. Із початку року в Господарському суді Харківської області їх розглядалося 366. Із них два припинені у зв’язку з виконанням зобов’язань перед кредиторами і п’ять — після укладання мирової угоди.
Відповідно до закону існують поняття «доведення до банкрутства» і «фіктивне банкрутство». Хто перевіряє інформацію про справу з банкрутства, яка надійшла? Насамперед суддя, який приймає заяву.
— Якщо є відповідні факти, ми повідомляємо про них правоохоронні органи, зокрема прокуратуру, — пояснює Віталій Усатий. — Суддя може призначити й фінансову експертизу, проведення якої доручає місцевому відділенню ДП «Державний центр із питань відновлення платоспроможності й банкрутства». Після перевірки центр дає висновок, чи є факти фіктивного банкрутства. Однак мені невідомо жодної справи, яку було б закінчено з обвинувальним вироком з такими фактами.
На думку Віталія Усатого, специфіка справ про банкрутство в останні роки почала змінюватися:
— Від самого початку це були питання про банкрутство великих держпідприємств, розподіл їхньої власності. Але сьогодні таких майже не залишилося, тому вектор змінився в напрямку суб’єктів малого й середнього бізнесу…
Справи щодо приватних підприємців найчастіше пов’язані із кредитними зобов’язаннями. Під час економічної кризи люди були не в змозі виплачувати кредити й зверталися до суду для порушення справи про банкрутство. Цікаво, що в Харківській області поки жодна з них не закрита. Закон щодо цього, м’яко кажучи, недосконалий, скаржаться юристи.
«Пацієнт» житиме?
Про неефективність процедури банкрутства «по-українськи» свідчать такі цифри: тільки 9% справ про банкрутство в нашій країні закінчується відновленням платоспроможності (у порівнянні з 60—85% у розвинених державах); лише 9% вимог кредиторів вдається відшкодувати (у країнах Східної Європи й навіть Середньої Азії — 31%). Причому в Україні на супровід процедури банкрутства йде близько 42% від загальної вартості бізнесу, у той час як у більшості країн — не більше 13%.
У розділі «Припинення діяльності підприємств» рейтингу Світового банку Doing Business-2010 Україна перебуває на 145-му місці з 183 держав, далеко за Білоруссю, Молдовою, Казахстаном і Киргизією. При цьому процедура банкрутства українських підприємств може тривати роками.
Що ж до так званих «схемних» справ, коли банкрутство використовують із метою «відмивання» коштів або ж рейдерського захоплення майна боржника, то, як відзначають юристи, їхньої статистики в Україні не існує. Хоча всім відомо, що вони є, і механізм зловживань також ні для кого не секрет.
Зрозуміло, що відновлення законодавства про банкрутство назріло давно. Сьогодні в Україні є два законопроекти, які в експертному середовищі називають «малим» і «великим».
Проект закону «Про внесення змін у деякі закони України щодо вдосконалення процедур банкрутства» — «малий», оскільки він має вдосконалити окремі (хоча й важливі) нюанси процедури банкрутства. Цей документ недавно оприлюднений Міністерством економіки України. Ідеться переважно про технічний бік проблеми: терміни порушення справ про банкрутство, оприлюднення інформації, проведення підготовчого судового засідання…
Інша законодавча ініціатива має комплексний характер і повністю оновлює законодавство про банкрутство. У 2009 році фонд «Ефективне управління» у співробітництві з депутатами комітету Верховної Ради з економічної політики створив експертну робочу групу для його розроблення. Юристи, судді, арбітражні керівники, чиновники, представники неурядових і міжнародних організацій протягом року аналізували проблеми, які існують із кожної процедури чинного закону.
Підсумком став «великий» законопроект. Один із членів робочої групи, суддя Харківського обласного господарського суду Андрій Швидкін, відзначив, що основне завдання нового закону — мінімізувати можливості для зловживань, усунути прогалини й суперечності в законодавстві про банкрутство й у такий спосіб довести процедуру відновлення платоспроможності в Україні до рівня кращих світових практик.
Основні принципово важливі засади «великого» законопроекту — захист прав кредиторів; рівність учасників процедури відновлення платоспроможності незалежно від форми власності; захист інтересів боржника. А найголовніше — забезпечення пріоритету санації підприємства (мирової угоди) над його ліквідацією.
