Дзеркальний ефект «Запоріжсталі»
Почуття патріотизму змушує нас побажати «Метінвесту» успіхів у нелегкій боротьбі за територію в гірничо-металургійному комплексі країни.
Із завершенням багатостраждального і багатоскандального процесу зміни основних власників «Запоріжсталі», «ММК ім. Ілліча» й корпорації «ІСД» український ГМК буде розділений між трьома головними гравцями — лідером світової металургії компанією ArcelorMittal, групою російських інвесторів, які представляються Зовнішекономбанком, і вітчизняним холдингом «Метінвест». При цьому питання про те, де в результаті будуть межі їхніх володінь, поки залишається відкритим.
Отже, угода щодо «Запоріжсталі» повністю завершена. Новина прийшла зі сторони — від інвестиційної компанії Rodman&Renshaw, LLC (США), яка надавала послуги фінансового радника групі «Запоріжсталь» під час продажу приналежних їй 50% статутного фонду ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». Але ім’я єдиного на сьогодні безперечного власника підприємства при цьому не називалося. Доля другого майже 50-відсоткового пакета акцій залишається предметом судових розглядів.
Тим часом «Запоріжсталь» має намір збільшити статутний фонд шляхом додаткової емісії акцій. Їхнє розміщення має відбутися в жовтні у два етапи. Це питання внесене до порядку денного запланованих на 2 вересня загальних зборів акціонерів. Офіційна причина передбаченої додаткової емісії — назріла необхідність у підвищенні рівня капіталізації.
Випробуваний спосіб
«Запоріжсталь» — найбільше підприємство галузі, поряд із «ArcelorMittal Кривий Ріг», Маріупольським металургійним комбінатом ім. Ілліча та «Азовсталлю». Спеціалізується на виробництві гарячекатаного й холоднокатаного листа з вуглецевих, низьколегованих, легованих і нержавіючих сталей. При цьому є однією з небагатьох вітчизняних меткомпаній, орієнтованих переважно на внутрішній ринок, де реалізує до 60% загального обсягу виробленої продукції.
Тим часом із погляду технічної оснащеності — одне з найвідсталіших і найбільш екологічно брудних метпідприємств України. Загальна потреба в інвестиціях на проведення першого етапу капітальної модернізації виробництва оцінюється більш ніж у $2,5 млрд. Тож ВАТ «Запоріжсталь» дійсно гостро потребує вливань нових коштів — насамперед на технічне переоснащення. А тому висунута підприємством офіційна причина збільшення статутного фонду виглядала б цілком переконливо, якби меткомбінат не став об’єктом майнової суперечки, спровокованої більше трьох місяців тому.
Нагадаємо, що навесні нинішнього року співвласники «Запоріжсталі» — компанія Midland Resources Holding Limited (Велика Британія), якій належали приблизно 50% статутного фонду ВАТ, і група «Запоріжсталь» — ухвалили рішення про продаж 96,7% статутного фонду підприємства. Спочатку зацікавленість в об’єкті виявили чотири компанії: Arcelor Mittal, корейська Posco, російське ВАТ «Північсталь» і український холдинг «Метінвест».
Вивчивши стан справ на меткомбінаті, претенденти по черзі від нього відмовилися. За винятком «Метінвесту», інтереси якого в цій історії представляла пов’язана з ним компанія Luxe Holding Limited (Кіпр).
У результаті 4 травня Midland і Luxe підписали угоду про купівлю-продаж запорізького активу за $690 млн, і Luxe відразу перерахувала задаток у розмірі $50 млн. Але вже 19 травня представники Midland повідомили керівництво Luxe про рішення продати свою частку у ВАТ іншому покупцеві. Аналогічну заяву зробили й представники групи «Запоріжсталь». Задаток повернули, і, крім того, «відмовники» сплатили $50 млн штрафу за зірваний з їх ініціативи договір, як того вимагали умови підписаної раніше угоди. Після цього власники Midland продали свій пакет акцій групі інвесторів, які представляються російською державною корпорацією «Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності» (Зовнішекономбанк), за $850 млн.
Керівництво Luxe вважало відмову Midland порушенням раніше укладеної угоди й звернулося до Лондонського суду з вимогою зобов’язати Midland виплатити компанії компенсацію в розмірі різниці сум угод, тобто $160 млн за винятком раніше сплаченого штрафу. Уся ця історія стала надбанням громадськості після оприлюднення 19 липня матеріалів слухань у Лондонському суді. Відповідно до його постанови на спірний пакет акцій накладений арешт до розгляду справи по суті. Вище керівництво країни у важливому для вітчизняної економіки конфлікті обмежилося заявами, що на вирішення питання про остаточного власника цього пакета, імовірно, буде потрібно не менше року.
У світлі всіх цих подій джерело, близьке до керівництва «Запоріжсталі», висловило припущення, що плани зі збільшення статутного фонду ВАТ обумовлені «прагненням основного акціонера зміцнити своє становище на підприємстві». У свою чергу один з інвестиційних аналітиків пояснив, що оскільки другий 50-відсотковий пакет акцій ВАТ «Запоріжсталь», який був куплений у групи «Запоріжсталь», не є об’єктом судової суперечки, «намір провести допемісію продиктовано бажанням його власника розширити свою частку до 60-70% і в такий спосіб установити повний контроль над меткомбінатом». При цьому аналітик уточнив, що, за наявними в нього відомостями, власником цього 50-відсоткового пакета є той же російський інвестор, який раніше придбав аналогічну частку у ВАТ «Запоріжсталь» у компанії Midland.
Нова диспозиція
Цікаво, що точно в такий же спосіб — шляхом ухвалення рішення про додаткову емісію акцій ПАТ «ММК ім. Ілліча» й про викуп 75% його статутного фонду холдингом «Метінвест» — відтіснити суперника від підприємства, яке цікавить його, скористалося керівництво самого ММК і «Метінвесту». Нагадаємо, що 8 травня Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку України офіційно підтвердила той факт, що чотири кіпрські офшорні компанії придбали по 25% статутного фонду ЗАТ «Ілліч-Сталь», основного акціонера ПАТ «ММК ім. Ілліча». Представник однієї з них заявив про те, що угоду було укладено в інтересах якоїсь російської фінансово-промислової групи, яка в такий спосіб опосередковано стала власником 100% акцій ЗАТ «Ілліч-Сталь».
На цьому тлі голова правління й генеральний директор ММК ім. Ілліча Володимир Бойко, який назвав «кіпріотів» злісними рейдерами, неодноразово заявляв про готовність увести контрольоване ним підприємство до складу холдингу «Метінвест», як тільки «рейдерську атаку на комбінат буде відбито». І її таки відбили. 25 червня керівники ММК ім. Ілліча й холдингу «Метінвест» уклали угоду про поставки меткомбінату залізорудної сировини підприємствами «Метінвесту» протягом 25 років. Слід зауважити, що, по-перше, цей контракт не має аналогів у світовій практиці стосовно термінів, а по-друге, він також є безпрецедентним у аспекті зафіксованих цін. Загалом, як констатував пан Бойко, усе це й декілька інших обставин змусило рейдерів відступитися.
У підсумку ефект цього кроку й був закріплений на останніх загальних зборах акціонерів ПАТ «ММК ім.Ілліча», де було ухвалене рішення про збільшення його статутного капіталу в 3,7 раза — до 3,92934 млрд грн шляхом додаткової емісії акцій. При цьому до переліку потенційних покупців цих акцій був внесений холдинг «Метінвест». Одним словом, якщо в боротьбі з російським інвестором за ММК ім.Ілліча перемога залишилася на боці холдингу «Метінвест», то у випадку з ВАТ «Запоріжсталь» уже росіяни вирішили використовувати випробувані засоби проти самого «Метінвесту»… або іншого претендента (якщо такий раптом з’явиться) на спірний пакет акцій запорізького меткомбінату.
Як би то не було, але, на думку керівника департаменту з питань металургійного комплексу «Держзовнішінформ» Володимира Піковського, «придбання російським інвестором меткомбінату «Запоріжсталь» дуже непокоїть». Річ у тім, як пояснив експерт, що російські металургійні компанії на порядок випереджають з рівня модернізації своїх українських колег, а тому в інвестуванні в технічно відсталі підприємства, що є їхніми потенційними конкурентами, просто не зацікавлені. Тому, підсумував пан Піковський, на відміну від ММК ім. Ілліча, включеного до складу холдингу «Метінвест», перспективи ВАТ «Запоріжсталь» у складі тієї або іншої російської компанії досить проблематичні.
Слід відзначити, що, за даними аналітиків ІГ «Сократ», купівля ВАТ «Запоріжсталь» — це друга угода на українському ринку металургійних активів, профінансована Зовнішекономбанком. Так, наприкінці 2009 — початку 2010 року та ж група російських інвесторів придбала 50%+2 акції корпорації «Індустріальна спілка Донбасу». Однак, як констатують інвестаналітики, на сьогодні питання про остаточного власника ІСД також залишається відкритим, оскільки виробничі активи корпорації теж є об’єктом інтересу холдингу «Метінвест», керівництво якого цілком може скористатися проблемами корпорації для встановлення над нею контролю з використанням тих же прийомів, що й у випадку із ММК ім.Ілліча.
Один, але в тільнику
Раніше конфлікти в українському гірничо-металургійному комплексі були зумовлені тим, що структура власності в галузі багато в чому не збігалася зі структурою виробництва. Так, спочатку, крім холдингу «Метінвест», який володіє всіма елементами виробничого ланцюжка, і близького до нього ЗАТ «Смарт-холдинг», у вітчизняному ГМК значну частку сировинних потужностей контролювала група «Приват», а виробничих — ІСД, поряд із чим існували також незалежні метпідприємства, які не володіють власною сировинною базою — «Запоріжсталь» і ММК ім. Ілліча. Відтепер же, після приходу на ВАТ «Криворіжсталь» компанії ArcelorMittal, злиття «Метінвесту» і «Смарт-холдингу», придбання активів «Привату» російською компанією Evraz, а також — нинішніх колізій навколо ІСД, ММК ім. Ілліча та «Запоріжсталі», ці конфлікти будуть обумовлені протистоянням великих вертикально-інтегрованих компаній, і галузь буде поділено між трьома великими гравцями, два з яких — іноземні компанії. Як саме — покаже час, оскільки боротьба триває.
