Точка неповернення
Борги уряду з ПДВ зростають, як на дріжджах: відшкодування в повному обсязі одержують тільки лічені компанії та підприємства. Ті ж, хто не потрапив до числа щасливчиків, готуються зупиняти бізнес або йти з українського ринку.
Ситуація з поверненням податку на додану вартість в Україні розвивається від поганого до гіршого. На момент відставки попереднього уряду заборгованість держави з ПДВ становила 25 млрд грн — цифра критична сама по собі. Офіційно з того часу нічого не змінилося: як повідомив 1 липня голова Державної податкової адміністрації Олександр Папаїка, борги з ПДВ до початку липня досягли рівня 25—26 млрд грн. У той же час міністр економіки України Василь Цушко на зустрічі з представниками Європейської бізнес-асоціації, що відбулася на днях, оцінив реальний розмір заборгованості в 34 млрд грн. Різницю в 8 млрд можна пояснити тим, що з травня цього року податкові органи під різними приводами не ухвалили більше сотні тисяч податкових декларацій. На цифрі в 34 млрд грн або більше сходиться й більшість незалежних експертів.
До кінця року нема чого й чекати на якісь позитивні зміни — у бюджеті кошти на повернення податку не передбачені. Борги з ПДВ, нагромаджені до 1 січня 2010 року, держава повертатиме цінними паперами. Випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) може відбутися наприкінці липня — початку серпня, повідомила заступник міністра фінансів Тетяна Єфименко. Уряд планує випустити п’ятирічні ОВДП для розрахунків із відшкодування ПДВ із номінальною прибутковістю 5,5% річних. ОВДП будуть амортизаційними — раз на півроку з них погашатиметься 10% основного боргу. Виплата купонного доходу також здійснюватиметься раз на півроку.
Директор аналітичної групи Da Vinci AG Анатолій Баронін спрогнозував, що від продажу ПДВ-облігацій підприємства зазнають значних втрат. За його словами, в умовах гострої нестачі ліквідності й робочого капіталу компанії вдадуться до масового продажу цінних паперів із дисконтом понад 15%, який, однак, може бути знижений, якщо уряд зважиться на випуск ПДВ-ОВДП траншами по 5—6 млрд грн на місяць.
Але 15% збитку пісня обміну облігацій на живі гроші — не єдиний недолік запропонованої урядом схеми. Можна тільки робити припущення, як і коли повертатимуться борги, сформовані вже цього року. Сумна реальність полягає ще й у тому, що облігацій теж на всіх не вистачить, і їхнє одержання стане окремою проблемою для українського бізнесу. Нарешті, випуск облігацій призведе до значного збільшення обсягів внутрішньої державної позики. І якщо підприємства після обміну грошей на цінні папери втратять значні кошти, то держава, в остаточному підсумку, не заощадить нічого. Навпаки, бюджету країни обслуговування боргу може датися у копійчину. По-справжньому на цьому виграють тільки невідомі нам скупники облігацій.
Реакція бізнесу на цю ситуацію цілком передбачувана: іноземні компанії згортатимуть інвестиції або взагалі йтимуть з нашого ринку (як це вже зробила найбільша американська продовольча компанія «Каргілл»), а значна частина вітчизняних, через неможливість піти, стає перед вибором: заморозити діяльність або збанкрутувати. За даними Держкомстату, за перший квартал цього року інвестори вклали в економіку України $717,1 млн прямих іноземних інвестицій, що становить 61% від надходжень першого кварталу минулого року. Це скорочення виглядає особливо дивовижним, якщо врахувати, що на минулий рік припав пік фінансово-економічної кризи та супутнього їй падіння обсягів інвестицій в усьому світі.
В умовах браку коштів одержання заборгованості з ПДВ, мабуть, залежатиме від можливості компаній впливати на ухвалення рішень органами державної влади. Насамперед на компенсацію заборгованості можуть розраховувати підприємці, здатні пролобіювати свої інтереси на високому державному рівні, і великі компанії, від проблем яких влада не зможе просто так відмахнутися. Малий і середній бізнес, про необхідність допомагати якому заявляли всі без винятку українські уряди, як завжди, опиниться в найскрутнішому становищі.
У недавно опублікованому звіті Міжнародного банку реконструкції та розвитку «Ведення бізнесу-2010: реформування у важкі часи» Україна — на 142-му місці за умовами ведення бізнесу. Причому, на думку експертів Міжнародної фінансової корпорації, невиплата боргів із ПДВ може погіршити цей показник. Отже, нема чого й розраховувати на те, що інвестори розвиватимуть в Україні нові виробництва або переноситимуть сюди наявні. Це, у свою чергу, «відрізає» нашій країні найбільш ефективний з існуючих способів імпортозаміщення, про необхідність якого заявив недавно прем’єр-міністр України Микола Азаров.
Іншим способом захисту вітчизняного ринку від імпорту, за пропозицією Міністерства фінансів, мало стати підвищення ставки ПДВ до 25%. Ідея полягала у використанні часового розриву між сплатою ПДВ на внутрішньому ринку й під час імпорту. Під час ввезення товару в країну ПДВ платиться в день перетинання митного кордону, а на внутрішньому ринку податкові зобов’язання настають через 30-60 днів. Таким чином, держава фактично надає вітчизняній компанії безвідсотковий кредит терміном мінімум на місяць. Головна перевага такого шляху в тому, що він не суперечить правилам СОТ, які дуже жорстко обмежують можливі протекціоністські заходи національних урядів. І цей спосіб міг бути ефективним, якби ПДВ повертали без проблем і затримок. У реальних же умовах збільшення ставки податку призведе тільки до подальшого погіршення становища українського бізнесу.
Без перебільшення можна сказати, що повернення ПДВ сьогодні мало не головна проблема української економіки. Від її якнайшвидшого вирішення залежать не тільки найближчі перспективи зростання, а й можливість проведення структурних реформ, модернізації технологічно застарілих галузей, здійсненної тільки за умови тісного співробітництва зі світовими компаніями-лідерами.
Із перших уст
Василь Цушко
Міністр економіки України
— Із ПДВ буде вирішене питання так, як обіцяв прем’єр-міністр. Я думаю, що з боргів виплати підуть через облігації, через якусь форму, з інших виплат президент ставить умову жорстко — перейти на автоматичне відшкодування. Закон про ПДВ став корумпованим через безліч відсильних норм, і в ньому навіть юристу або головбуху з дуже великим досвідом розібратися дуже складно. Як на мене, принцип у мене простий. Чого взагалі боїться тінь? Тінь боїться світла. Нехай буде більше світла, більше публічності — от і все.
Одна із причин питання ПДВ — несумлінні гравці на ринку його повернення. Як колишній губернатор, я можу навести стільки прикладів, що ви здивуєтеся. А хоч одна бізнес-асоціація або якесь об’єднання товаровиробників порушувала питання про одержання «повітряного» ПДВ за корупційною схемою, із «відкоту» до 40—50% — це ж однаково прибутково, навіть якщо «відкіт» 50%? У чому причина? Боїмося, що самі підемо з торбою, боїмося критикувати податкового чиновника — він же завтра нам не поверне, і причому законні, до речі, гроші. Не могло бути по-іншому. Ви знаєте: відшкодовувався ПДВ і в 2008-му, і в 2009 році. Як же тоді нагромадилося 34 мільярди, з яких 13 — «повітряні»? Із цією схемою треба боротися привселюдно, товаровиробник повинен наймати незалежні юридичні фірми, які повинні це озвучувати. Товаровиробника можна «притиснути», а що із цією фірмою зробиш? А нічого.
Компетентно
Ганна Дерев’янко
Виконавчий директор Європейської бізнес-асоціації
— Ми давно говоримо про те, чому ж компанії не заходять на український ринок зі своїми великими інвестиціями. Деякі сміливці зайшли й ведуть тут бізнес. Але дуже сильно потерпають від неповернення ПДВ. Особливо ті, що працюють на експорт. Узагалі, ми, як іноземні інвестори, і міжнародні компанії були б не проти зайти сюди й організувати тут бізнес «на повну», але немає умов, які дозволяють це зробити. Перед нами, як міжнародними інвесторами, — увесь світ, і ми вибираємо різні країни. І кожна країна намагається надати умови, найкращі для залучення до себе капіталу. А Україна наче спеціально намагається зробити гірше. Ми щиро сподіваємося, що в процесі прагматичного діалогу між бізнесом і владою вдасться реалізувати декілька пропозицій, які сьогодні пропонує бізнес. Якщо це буде зроблено, то через якийсь час, безумовно, в Україну приходитимуть компанії й організовуватимуть виробництво, і імпорт скорочуватиметься.
