Унікальний банкрут

Приватизувати чи оголосити фінансово неспроможним? Держава не може вирішити, що робити зі стратегічним підприємством «Кремнійполімер».

Запорізьке державне підприємство (ЗДП) «Кремнійполімер» за своїм потенціалом — найбільший на території СНД і єдиний в Україні виробник кремніє­органічних продуктів (силіконів). Проте сьогодні ЗДП, яке Фонд держмайна вже котрий місяць готує для приватизації, зазнає цілковитого краху.

Завмерле виробництво, 1000 тонн вибухонебезпечних речовин за відсутності коштів на їхню утилізацію, без малого 90-мільйонний борг, старт процедури банкрутства й шість гендиректорів за два роки — такі нинішні реалії «Кремнійполімеру».

Завантаження далеке від можливостей

Підприємство працює на чверть свого потенціалу. Щоб досягти точки беззбитковості, заводу треба реалізовувати продукції на 10 млн грн. Зараз ця цифра становить 2,5 млн, чого не вистачає навіть на зар­плату працівникам.

— Підприємство зазнає збитків, його стан не поліпшується, але ховати «Кремнійполімер» ще рано, — говорить перший заступник генерального директора підприємства Юрій Комаринський.

За перший квартал цього року завод реалізував продукції на 12 мільйонів, тоді як за весь минулий рік — на мільйон менше. Причина тодішнього обвалу така ж, як і у всіх, — просідання світового ринку. Адже географія продажів — це переважно закордон. 50—60% — країни ближнього зарубіжжя, 20—30% — інший світ, а решта — Україна, де партнери «Кремнійполімеру» — «Мотор Січ», НВО «Зоря» і «Південкабель».

До слова, у добрі часи підприємство за рік продавало продукції на 120 мільйонів гривень. Знизився ринковий попит, відповідно зупинилася частина виробництва. Тому сьогодні завантаження далеке від можливостей. Працюють два цехи з випуску метилкремнійгелю — він затребуваний і купується за «живі» гроші. З інших видів товару, які ще недавно давали прибуток, замовлень немає. У своєму нинішньому стані «Кремнійполімер» програє конкурентам, переважно китайцям. За однакових показників якості в них нижче ціна — за рахунок великого обсягу випуску сировини.

— Працюючи на повний хід, наше підприємство даватиме 10 тисяч тонн продукції на рік, тоді як у китайців кілька заводів-стотисячників, — говорить Юрій Комаринський.

Та й посунути когось на ринку сьогодні дуже важко, тим більше, що запоріжців не було на ньому досить довго.

— Чи є хоча б план переозбро­єння «Кремнійполімеру», адже держава повинна піклуватися про свою власність?

— Такого плану нема, — лаконічно пояснює Юрій Комаринський позицію центральної влади.

Непродажний банкрут

На думку першого заступника гендиректора заводу, налагодити збут продукції можна, але для цього треба переконати старих і нових партнерів у тому, що ЗДП — робоче підприємство, яке не буде закрито найближчим часом. А це зробити дуже складно з багатьох причин, основна з яких — справа про банкрутство, розпочата торік обласним Господарським судом.

— Ініціатором було «Запо­ріж­­жя­­обленерго», перед яким у нас борг у 15 мільйонів гривень. Загальна заборгованість — 88,8 мільйона. Уже складено список кредиторів, яких близько 50. Створюється їхній реєстр і перелік вимог до нас. 11 травня в нас були збори кредиторів, на яких обрали їх раду, тепер суд повинен її затвердити. Після чого розглядатимуть варіанти погашення заборгованості, — резюмував Комаринський.

Ситуація така: з одного боку, ЗДП готується до приватизації, а з іншого — триває про­цедура банкрутства. Процес продажу почався ще у 2007 році. За цей час проведено дві інвентаризації. Оцінка матеріальних активів ЗДП — 150 мільйонів гривень. Процедура приватизації припускає, що державне підприємство, яким на сьогодні є «Кремнійполімер», повинне набути статусу ВАТ із наявністю акцій. Пізніше пакет виставлять на аукціон. Але тут почалося банкрутство, і поки цей процес не закінчиться, думати про якийсь продаж не можна. На сьогодні акціонування припинено.

— Як на все це дивляться ваші замовники?

— Особисто я в такій ситуації опинився вперше. Якщо чесно, то дуже важко пояснити людям, як можна з нами нормально співробітничати й не звертати уваги на те, що відбувається, але ми намагаємося налагодити втрачені зв’язки. Клієнтів можна зрозуміти, адже ми ще не знаємо, який механізм оберуть кредитори, а контракти потрібні вже сьогодні. Найближчим часом плануємо підписати на цей рік угоду з «Дженерал Електрик». Сподіваємося, що зможемо після її закінчення домогтися пролонгації. Є певний оптимізм із приводу налагодження співробітництва з Росією. Нас цікавить аерокосмічна галузь, адже свого часу «Кремнійполімер» був провідним виробником продукції для неї. Працювати треба, адже є колектив із родинами, яким треба за щось жити.

— Із кредиторами розмовляли про їхні побажання?

— Розмовляли. У принципі, ніхто не збирається нас «топити», але хто знає, що буде насправді? 

Жити на свої кошти

— «Кремнійполімер» нагромадив багатомільйонну заборгованість із зарплати. Через наявність десятків позовів від ваших працівників підприємством зайнялася прокуратура…

— А звідки видавати людям гроші, якщо фонд зарплати за місяць становить 16 мільйонів гривень, а виторг — близько 2,5 мільйона… При цьому треба заплатити податки, за електро­енергію, у Пенсійний фонд… Узагалі ж, живемо на свої кошти. Хоча держава теж могла б нам допомогти. Наприклад, є заборгованість із повернення ПДВ у розмірі 1,2 мільйона гривень. Якщо нам його повернуть, виконаємо зобов’язання перед колективом, — говорить заступник гендиректора.

Ще одне питання, яке вимагає негайного рішення — утилізація хімречовин, що зберігаються на території підприємства. Процес просувається, але дуже повільно, адже все доводиться робити власним коштом.

Стосовно ж заходів, за допомогою яких можна було б повернути «Кремнійполімеру» колишню міць, то серед них найперше — відновлення репутації надійного й постійного постачальника. У діловому світі позитивне реноме надзвичайно важливе, а за роки лихоманки запоріжці його втратили. Також важко переконати клієнтів у платоспроможності банкрута, а самим запоріжцям — знайти гроші на сировину. Перші силікони на ЗДП було вироблено в 1961 році. Починаючи із цього часу й до січня 2007 року підприємство використовувало кремній Запорізького алюмінієвого комбінату, поки через скасування диференційованих тарифів на електроенергію ЗаЛК не припинив його виробництво. Хоча ДП «Кремнійполімер» і давав згоду на збільшення ціни на цю продукцію. Цей крок змусив ЗДП перейти на сировину ЗАТ «Кремній» (м. Шелехов, Росія). Однак якість російської продукції не влаштувала запоріжців, тому сьогодні вони возять кремній із Китаю. Можна уявити логістичний ланцюжок доставки ресурсу в Запоріжжя тривалістю 2—3 місяці, у той час як ЗаЛК — на відстані 7 кілометрів…

— Звичайно, допомога держави нам би не завадила, але нічого не вдієш… Я вважаю, що держава не є ефективним власником. Потрібний господар із грошима, який би навів тут лад, — констатує Юрій Комаринський.