Цілитель у законі

Група із семи народних депутатів, які представляють всі фракції парламенту, зареєструвала законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо заборони діяльності екстрасенсів, знахарів, ворожок, хіромантів і послуг із пророкування майбутнього (долі)». Нові норми закону забороняють не тільки ворожити, а й пропагувати та рекламувати такі послуги в ЗМІ, транслювати передачі, програми або відеосюжети за участю вищезазначених осіб.

Виняток зроблено лише для однієї категорії — народних цілителів (за умови одержання ними ліцензії в МОЗ). 

Що ж являє собою феномен цілительства, який багато років існує поруч із офіційною медициною?

Кілька років тому цю тему до­слід­жувала доктор медичних наук, завідувачка кафедри соціальної роботи та практичної психології Академії праці та соціальних відносин Олена Карагодіна. Респондентами були цілителі, біо­енерго­­інформаційні здібності яких оцінювала експертна комісія Української асоціації народної медицини відповідно до процедури, установленої  Міністерством охорони здоров’я.

— Олено Геннадіївно, як проходила перевірка кандидатів на офіційне звання цілителя?

— У період моїх досліджень експертиза в Міністерстві охорони здоров’я складалася з  двох етапів — теоретичного та практичного. Під час співбесіди можна було оцінити рівень загально­медичних знань здобувача та мати уявлення про його діагностичні та лікувальні прийоми, а також характер світогляду. Потім комісія визначала вміння претендентів діагностувати захворювання та зцілювати — кожен із них протягом двох тижнів мав лікувати п’ять пацієнтів у клінічному відділенні під контролем лікаря-експерта.

— Що являють собою цілителі? Вони мають якісь особливості?

— Можна говорити про узагальнений соціально-психо­логі­ч­ний портрет цілителя. Це  літній чоловік або жінка, міський житель із середньою освітою, із драматичним досвідом життєвих утрат, важких соматичних захворювань або травмувальних переживань. Як правило, завдяки цілительській практиці такі люди  знаходили вихід із важкої життєвої ситуації й прагнули поділитися своїм досвідом з іншими. Це узагальнена характеристика тих респондентів, яких ми досліджували в асоціації.

Є й інші цілителі — сільські жителі, які лікують за допомогою традиційних народних засобів.

— Ви з’ясовували, як ці люди дійшли думки про свою обдарованість?

— Вони усвідомлювали свої здібності поступово: читаючи спеціальну літературу, спілкуючись із однодумцями, зустрічаючись із авторитетними цілителями на колективних або індивідуальних сеансах лікування, намагаючись освоювати прийоми зцілення самостійно або під чиї­мось керівництвом. Багато хто згадував конкретні події, які, на їхню думку, сприяли розвитку дару зцілення. Це могла бути невиліковна хвороба або втрата близьких, власне важке захворювання, втрата життєвих орієнтирів, інші кризові явища.

— Як цілителі відчувають свої здібності?

— Переважно як дар, який треба розвивати (у тому числі за допомогою психотехнічних прийомів, які допомагають досягти стану зміненої свідомості). Переживання, які виникали при цьому (наприклад, відчуття зміни ваги, відокремлення свідомості від тіла, спотворення перспективи), найчастіше трактувалися ними як доказ існування екстрасенсорних явищ.

— А як вони ставлять діагноз і лікують?

— Звісно, це не медичний діагноз і не медичне лікування у звичному розумінні.  Цілителі твердять, що одержують інформацію про стан пацієнтів у вигляді певних відчуттів — тактильних, зорових або слухових. Наприклад, вони відчувають тепло, холод, поколювання, біль або вібрацію в кінчиках пальців або долонях,  «потік енергії», яка проходить крізь тіло та руки. Дехто твердить, що бачить внутрішні органи або ауру пацієнтів, чує «голоси» або одержує відомості з «єдиного інформаційного поля». З погляду ортодоксального медичного підходу ці відчуття за своїм походженням та психопатологічною структурою можуть бути кваліфіковані як розлади сприйняття.

Деякі цілителі повідомляли, що для діагностики та лікування їм треба  певним чином «налаштуватися» — зосередитися на своїх відчуттях, забути про все, тобто перейти в стан зміненої свідомості. Наші респонденти називали такий стан «трансом» і, як правило, були абсолютно впевнені в об’єктивній реальності інформації, отриманої ними по каналах позачуттєвого сприйняття.

— У чому суть такої діагностики?

— Це оцінка енергетичного стану пацієнта. Відповідно, з погляду цілителів, основний метод лікування — поповнення енергетичного дефіциту. Залежно від особливостей теоретичних поглядів, «школи», власного досвіду прийоми зцілення можуть варіюватися досить широко. Ми умовно розділили їх на три групи. Мануальні (безконтактний масаж),  ритуальні (у тому числі молитви, обнесення хрестом, свічею, окроплення водою) і магічні (відшіптування, викочування яйцем, виливання воску, води).

— Один із казкових героїв говорив: «Я не чарівник, я тільки вчуся». Чи можна навчити цілительства?

— Усі досліджені нами цілителі навчалися прийомів самонавіювання, а також «внутрішнього бачення» й тактильної діагностики на різних курсах і семінарах. Наші спостереження  показують, що цілителі, які навчалися в одного й того ж викладача, ґрунтувалися у своїй практиці на подібній світоглядній позиції та очікували появи однотипних галюцинаторноподібних образів. 

— Галюцинації не є проявом хвороби?

— У медицині це тільки симптом, прояв розладу сприйняття. Виникнення галюцинацій може бути пов’язане з усілякими причинами й саме по собі ще не свідчить про психічний розлад як хворобу. Наприклад, безсоння, тривале перебування в ізоляції, релігійні вірування та пов’язані з ними обряди, навіть деякі стерео­типи побутової поведінки можуть сприяти появі галюцинаторних переживань у здорових людей.

За даними різних авторів, до 25% людей переживають галюцинаторні епізоди хоча б раз у житті.

— Чим визначався успіх впливу цілителів-екстрасенсів?

— На мій погляд, головною була подібність їхнього світогляду зі світоглядом  пацієнтів. Багато дослідників розглядають популярність цілительства як реакцію на «технологізацію» сучасної медицини, на її відчуженість від конкретної особистості. Практика цілителів особистісно й культурально орієнтована. Вони говорять і думають, як пацієнти, вони живуть у тому ж оточенні, розділяють із хворими міфи про причини страждань і способи їхнього подолання. Якщо людина щиро вірить, що хвороба могла виникнути через пристріт або причину, то вона, швидше за все, буде задоволена результатом цілительства.

— Трохи нагадує психотерапію…

—Так, успіх взаємодії психотерапевта і його пацієнта теж залежить від того, наскільки близькі їхні уявлення про причини страждання й засоби лікування. Психотерапевтичний контакт спрямований на те, щоб ведений-пацієнт за допомогою ведучого-лікаря поступово змінював свою поведінку, а часом і кардинально переоцінював свої цінності й життєві перспективи. Щось на кшталт цього відбувається й у процесі взаємодії цілителя та пацієнта. Фактично це приклад того, що містична або релігійна інтерпретація подій може бути в деяких випадках не менш цілющою й конструктивною, ніж матеріалістична.

— Чи бувають  у цілителів-естрасенсів випадки правильної діагностики й лікування пацієнтів?

— Ще раз зазначу, в цьому випадку не може йтися про «правильність» діагнозу в традиційному медичному значенні слова. Екстрасенсорні цілителі не оперують діагностичними поняттями, які використовують лікарі. Діагностичний висновок може бути сформульований як «причина», «енергетичний вампір», «енергетична діра» або «кармічне покарання». Як тут судити про адекватність або помилковість діагнозу? Судячи з даних нашого анкетування, у більшості пацієнтів після лікування самопочуття дійсно поліпшувалося.

— Які, на ваш погляд, перспективи цілительських практик?

— Думаю, якщо медична допомога в нашій країні стане доступнішою та якіснішою, інтерес до альтернативної медицини поступово зменшиться. Однак, судячи зі світового досвіду, зовсім не зникне.

Приміром, у другій половині 90-х років окремими видами альтернативних медичних послуг користувалися 57% жителів Австралії, 46% — Німеччини, 49% — Франції. Як бачите, навіть у країнах із високим рівнем життя й доступною, якісною медичною допомогою  альтернативна медицина залишається затребуваною. Населення високорозвинених країн звертається до місцевих цілителів тому, що вони діагностують і лікують хвороби з урахуванням світогляду, вірувань і багатьох інших складових життя своїх пацієнтів.

Довідка «УТГ»

У переліку Державного класифікатора професій під № 5151 і зараз зазначений астролог, під № 5152 — ворожка та  хіромант. Визнати ці види діяльності професіями запропонувало у 2008 році Міністерство праці та соціальної політики України, обґрунтувавши тим самим і право провадити освітню діяльність у цих напрямках. До створення університету магії на зразок Хогвартса не дійшло, але… Приміром, у Сімферополі планували відкрити  спеціальне ПТУ, випускники якого мали одержувати дипломи «астролога-юриста», «астролога-психолога» та «астролога-економіста». А один із приватних дніпропетровських ВНЗ пропонував лише за рік навчити професії парапсихолога.