Біопаливо й держава: чи реальний альянс?

Просто продавати сировину для альтернативної енергетики на Захід невигідно — значно розумніше використовувати її в Україні.

Український біопаливний форум, який відбувся у Києві 22—23 квітня, зібрав експертів, представників провідних компаній і держорганів, пов’язаних із визначенням політики в галузі. Центральною темою стала стратегія розвитку альтернативної енергетики в Україні.

Трьома ключовими проблемами, на яких зосередили увагу учасники форуму, були питання пошуку інвестицій, ринків збуту продукції та взаємин між виробниками та державою. Сьогоднішню ситуацію із кредитними коштами голова Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України Віталій Давій охарактеризував так: «Сьогодні великі проблеми з інвестиціями. Немає грошей ні «коротких», ні «довгих», залучити кредити в європейських інститутів на пропонованих ними умовах досить складно».

2010-й повинен стати роком альянсу між виробниками біо­палива та державою, оскільки участь підприємств альтернативної енергетики в інфраструктурних проектах здатна одночасно розв’язати проблеми як підприємств, так і житлово-комунального комплексу країни.

Схожу точку зору висловив і заступник міністра житлово-комунального господарства Укра­їни Олександр Мазурчак. Він звернув увагу на те, що інфраструктура в Україні в поганому технічному стані, морально застаріла та з енергетичних витрат мінімум удвічі менш ефективна, ніж у розвинених країнах світу. Саме біопаливо може стати тим рішенням, що дозволить модернізувати вітчизняну «комуналку», привівши її у відповідність до вимог сьогоднішнього дня. Міністерство ЖКГ насамперед уважає за необхідне підтримати перехід на  альтернативні енергоресурси опалювальних систем у невеликих містах. Прикладом такого проекту може бути програма, реалізована сьогодні у Вознесенську (Миколаївська область). Схожих проектів у міністерства більше сотні, однак поки їх можна розглядати тільки як пілотні — про масштабний перехід на біопаливо говорити зарано.

Створити повний цикл

Майже всі виробники віт­чизняних пелетів і брикетів орієнтовані на продаж своєї продукції в Польщу (сюди експортується 60—70% вироблених енергоресурсів), Німеччину й Чехію. При цьому внутрішній ринок твердого біопалива усе ще в зародковому стані. Середня ціна на пелети на українському ринку — близько 100 євро за тонну, тоді як у Європейському Союзі сягає 200 євро. Політика ЄС передбачає збільшення частки твердого біопалива в структурі споживання енергетичних ресурсів. А можливості сільського господарства в більшості країн Заходу не дозволяють забезпечити дедалі більший попит.

Тамара Ядчишин, представниця Інституту ґрунтознавства та агрохімії (Пулави, Польща), так прокоментувала перспективи експорту українського біопалива в Польщу: «Як член Європейського Союзу, Польща зобов’язана враховувати спільну політику щодо альтернативної енергії, яка була представлена 10 січня 2008 року. Відповідно до неї ми повинні розширити використання поновлюваних джерел енергії на 15% до 2020 року. Потужності сільського господарства Польщі недостатні для виконання цих зобов’язань, тому попит на україн­ське біопаливо зростатиме».

Здавалося б, зростання попиту за кордоном вирішує проблему збуту. Однак розвиток внутрішнього ринку має для компаній-виробників набагато більше значення, ніж може здатися на перший погляд. Вся справа в інвестиціях. Продаж продукції в себе в країні дозволяє одержати фінансові ресурси за рахунок використання механізмів Кіотського протоколу. Як відомо, при переході на біопаливо відбувається скорочення викидів двоокису вуглецю в атмосферу. «Звільнена»  в результаті квота на викид парникового газу може бути продана, а сума, одержана від її продажу, дозволяє покрити 20—30% вартості біопаливного проекту. Природно, на ці гроші виробник претендує тільки в тому разі, якщо спалювання біопалива відбувається на території України.

Активне впровадження таких проектів у житлово-кому­нальному комплексі країни має ще одну важливу інвестиційну перевагу. Організації, найбільш схильні вкладати гроші в альтернативну енергетику, такі як Міжнародна фінансова корпорація або Європейський банк реконструкції та розвитку, воліють інвестувати кошти у великі, вертикально-інтегровані проекти. Іншими словами, створення в Україні підприємств із пов­ним біопаливним циклом — від виробництва та переробки сировини до використання готового продукту — дозволило б залучити значні інвестиції.

Велике значення має також законодавче стимулювання розвитку «зеленої енергетики». На жаль, сьогодні закони, що регулюють біопаливну галузь в Україні, містять декілька суперечностей і потребують доопрацювання. Про намір найближчим часом подати на розгляд Верховної Ради ряд доопрацьованих законів повідомив присутній на конференції заступник завідувача секретаріату Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу Олександр Матвійчук.

Важливим позитивним імпульсом до розвитку ринку повинні стати законодавчі зміни, які набрали чинності з 1 січня 2010 року й передбачають податкові преференції для біопаливних компаній. Серед цих змін, зокрема, є норма про скасування податку на прибуток для підприємств альтернативної енергетики. Однак, за словами присутніх на форумі керівників, сьогодні ця норма реально не працює.

Точка зору

Леонід Крігер
Голова групи компаній «Крігер»

— Наша держава нічого не зробила для того, щоб «зелена енергетика» і взагалі альтернативна енергетика як така з’явилися на ринку України. Це реалії. Твердять, що державою ухвалено безліч постанов, щоб ми могли реально заробляти й примножувати добробут країни. Є чотири документи із приводу пільг для підприємств, які працюють у галузі біопалива. Так, починаючи з 1 січня таким компаніям дозволяється застосування бонусної амортизації в розмірі 50% від балансової вартості нової техніки, вони звільняються від податку на прибуток. Я спробував пройти шлях для одержання преференцій, обіцяних державою. Однак ніяких бонусів я не одержав і не одержу ще дуже довго.

Є постанова Кабінету Міністрів, відповідно до якої для підприємств альтернативної енергетики передбачений механізм здешевлення кредитів. Вона настільки мудрована, що проходження лабіринту, передбаченого цим документом, неможливе. Постанова працює з 18 листопада 2009 року, і прецедентів одержання передбачених нею  преференций немає й не передбачається.

Сьогодні жодне з українських підприємств альтернативної енер­гетики не є прибутковим — усі в найкращому разі ледь животіють. Якщо ми не впливатимемо на чиновників, не підказуватимемо, то саме собою  нічого не буде.