Комп’ютерне піратство: ризикує користувач

У 2009 році 84% українців користувалися вкраденими продуктами комп’ютерних технологій, у 2010-му їх кількість може зрости ще на 2—3%. Чи можна цьому запобігти і яким чином — про це в рамках державної програми «Дні інтелектуальної власності в Україні» йшлося на конференції у Львові «Ризики використання неліцензійного програмного забезпечення».

У так званому «списку 301», який щорічно складають у США торговці світовими високотехнологічними продуктами, українські компанії з  продажу  програмного забезпечення опинилися  на останньому, третьому, рівні захищеності від піратських підробок. Нижче за Росію (68%), але вище за Молдову та Албанію, що ще сумніше. Це означає, що жоден сучасний високоінтелектуальний продукт нам за так не продадуть, оскільки він ураз може бути скопійований і  неліцензійно розтиражований. Попри те, що відповідальність за комп’ютерне піратство передбачена законодавством України, згідно з яким можуть засудити до шести років ув’язнення. 

Нині комп’ю­тер­ні користувачі не тільки купують піратські диски, а й усе частіше безкоштовно завантажують програми з сайтів Інтернету. Так, незалежний технічний експерт Денис Кудін (Запоріжжя), який має статус Microsoft MVP — найкращого фахівця в галузі інформаційної безпеки, купив на ринках Львова 10 дисків,  протестував їх і показав присутнім на конференції: шість містили шкідливі програмні коди. Переважно так звані «трояни», які помітить не кожна антивірусна програма. Він також стверджує, що кожний четвертий веб-сайт  може завдати  комп’ютеру шкоди.

— Комп’ютерні пірати — це не просто зграйка заробітчан на контрафакт­них дисках, — запевняє представник Асоціації виробників програмного забезпечення (BSA) в Україні Владислав Шаповал. — Це угруповання кібер­злочинців, які використовують комп’ю­тери користувачів для масштабних ботнет-атак. Вони підключаються до заражених шкідливим кодом комп’ютерів  і створюють в них віртуальні мережі, якими без відома власника можна керувати з будь-якої точки Землі, де є вихід у Інтернет.

Ще одна пересторога — компаніям, які хочуть заощадити на неліцензійних  продуктах.  Установлення контра­фактного програмного забезпечення може відкрити хакерам несанкціонований доступ до конфіденційної інформації. Наприклад, дозволити викрасти дані банківських карт під час електрон­ного переказу грошей. Тут міліція навряд чи допоможе: в мережі Департаменту захисту інтелектуальної власності  Міністерства внутрішніх справ лише трохи більше сотні фахівців, здатних не заплутатись у «всесвітньому павутинні». Загальний же нагляд за дотриманням прав інтелектуальної власності в Україні здійснюють лише 20 інспекторів департаменту Мін­освіти та науки.

Львів — друге після Дніпропетровська місто, де за сприяння некомерційної міжнародної організації BSA реалізовано цю освітню ініціативу. Дні інтелектуальної власності в Україні із залученням представників правовласників інтелектуальних продуктів та органів державної влади  відбудуться в усіх містах-мільйонниках, а також у Одесі.