Локальні дії в глобальному масштабі

23 березня — Всесвітній метеорологічний день.

У ювілейний для Всесвітньої метеорологічної організації рік тематика святкування відповідна — «60 років служби в інтересах добробуту та безпеки людства». Кафедра гідрометеорології Східно­українського національного університету ім. Володимира Даля (м. Луганськ) теж дбає про добробут. Правда, лише 5 років і в масштабах одного регіону — Донбасу.

 Про перспективи молодої гідрометеорологічної школи розповідає завідувач кафедри, доктор сільськогосподарських наук професор Олексій Зубов.

— Олексію Ремовичу, фахівців-гідрометеорологів в Україні сьогодні готують тільки чотири ВНЗ. Причому донедавна їх випускали безперечні флагмани: Київський національний університет і Одеський державний екологічний університет — колишній Одеський гідрометеорологічний інститут. Не страшно було входити на ринок освітніх послуг із нуля?

— Наша кафедра дійсно одна з наймолодших в університеті. Звичайно, перевершити киян і одеситів з їхньою багатою історією й традиціями, науковими школами, лабораторною базою, нарешті, ми не можемо. Та  й не ставимо це собі за мету. Ми намагаємося знайти свою нішу. От уже багато років майже вся Ліво­бережна Україна не має молодих гідрологів. Високо­кваліфіковані фахівці приїхали сюди за радянських часів за розподілом з того ж Києва або Одеси. Тож знайомитися з донбаською специфікою їм довелося вже на робочому місці. Тим часом дефіцит кадрів відчувається дуже гостро — навіть більше, ніж спричинений нинішньою кризою дефіцит робочих місць.

— У чому полягають особливості Донбасу, які вимагають спеціальної підготовки?

— Одна з найгостріших проблем регіону — водна ерозія. Її спричиняють потоки талих і зливових вод, які стікають сільськогосподарськими угіддями й згодом призводять до повеней. Тому своїм головним завданням ми вважаємо підготовку гідрологів і гідрохіміків, здатних досліджувати, прогнозувати та запобігати розвитку цього негативного явища.

— Тобто кафедра готує не гідрометеорологів узагалі, а саме гідрологів-гідрохіміків? Молодим фахівцям у такій вузькій галузі не важко знайти себе?

— Спеціальність дається взнаки тільки на п’ятому курсі — до цього студенти напряму «Гідрометеорологія» навчаються за загальною програмою. Зараз ми готуємося до ліцензування магістратури за фахом «Гідрологія та гідрохімія». Тож після закінчення бакалаврату у випускників є вибір: можуть далі навчатися в нас і здобути спеціальність гідролога-гідрохіміка, а можуть вступити до магістратури в Києві або Одесі, якщо їх більше цікавлять метеорологія або океанологія.

— Для молодої кафедри напевно нагальним є питання лабораторної бази. Як справляєтеся?

— Співробітничаємо, звичайно, з дослідними установами: Луганським обласним центром із гідрометеорології, Луганським інститутом агропромислового виробництва. Підтримуємо наукові зв’язки з Українським науково-дослідним гідрометеорологічним інститутом МНС і НАН України, з відділом боротьби з водною ерозією ґрунтів Всеросійського НДІ агролісомеліорації.

Але часом доводиться покладатися тільки на себе: деякі прилади для власних досліджень самі і винаходимо, і складаємо. Наприклад, для вивчення впливу промислових викидів на опади на кафедрі сконструйована унікальна дощувальна установка, яка імітує проходження дощу через забруднену газами атмосферу. Аналогічні за призначенням прилади існують, однак товщина шару  атмо­сфери в них невелика — обмежує висота приміщення. Наша установка має висоту близько метра, а імітує ефекти проходження опадів через стометровий шар повітря — шляхом їхнього багаторазового промивання через газове середовище.

Зараз випробовуємо ще одну установку «ручної роботи» — з моделювання вітро­вої ерозії на териконах, вивчаємо залежність виносу породи від швидкості вітру.

У науковій роботі кафедри зійшлися два напрями: з одного боку — прогнозування та попередження втрат ґрунтів у результаті водної ерозії, з іншого — боротьба зі шкідливим впливом териконів. Працюємо з державної бюджетної науково-дослідної теми «Розроблення тео­ретичних і прикладних основ підвищення гідроекологічної безпеки урбанізованих і аграрних ландшафтів Донбасу».

— У чому суть ваших ідей і розробок?

— І на самих териконах, і на прилеглих пустищах багато невикористовуваних площ. Терикони можна використовувати для розвитку вітрової енергетики. У Європі на пустищах установлені цілі поля генераторів із сотнями агрегатів. З огляду на це плоскі терикони дуже перспективні, адже можна підняти генератори в область активних вітрових потоків. Зараз ми працюємо над обґрунтуванням такого проекту: досліджуємо розподіл вітрових потоків за вертикаллю, удосконалюємо конструкцію самих генераторів для встановлення на відвалі, обраховуємо економічні характеристики.

Інший напрям — використання деревини, яка залишається після вирубу догляду за насадженнями на териконах. Виявилося, що деревина акації за розмірами та якістю ідеально відповідає рудничним стоякам для шахт і може якнайкраще замінити стояки з дорогої привізної модрини. Тож на плоских териконах можна й доцільно влаштовувати справжні акацієві розплідники, тим більше що використання продуктів вирубу догляду в шахтах сприяє депонуванню накопиченого в деревині вуглецю.

— Користуючись нагодою, поставлю злободенне запитання: наскільки ймовірна повінь, якою нас так лякають останнім часом?

— Передумови для повені є. сніговий покрив формувався ще в грудні. Після нетипової для нашого регіону лютневої відлиги вода просочилася в ґрунт, наситивши його вологою. До того ж ґрунт замерз, тож пропускати нову більшу порцію талої води не може. Кінець березня — період, коли сніготанення відбувається досить швидко. Стоки потраплять у річкову мережу, відповідно підвищиться й рівень води в ріках. Однак навіть зараз прогнози робити складно.

— Тобто надійних методик для розроблення довгострокових прогнозів немає?

— Методик, які дозволяють спрогнозувати розвиток ситуації на кілька тижнів або місяць, багато. Є радянська, розроблена в Курську, у НДІ землеробства й захисту ґрунтів від ерозії; є вітчизняні, запропоновані фахівцями Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту МНС і НАН України, ученими Одеського державного екологічного університету. Ці моделі дозволяють розрахувати стік талої води, а від цієї величини вже залежить витрата води в річці й, в остаточному підсумку, підвищення рівня води. На Заході зараз популярна американська WEPP-модель, головне призначення якої полягає в прогнозуванні навіть не стоку води як такого, а втрат ґрунтів унаслідок водної ерозії. Правда, до українських реалій ця модель поки не адаптована.

Однак у прогнозуванні катастрофічних явищ дуже важливе значення мають особливості кожної конкретної річки й прилеглої території. Тому більш корисними зазвичай є місцеві моделі та одержувані на їхній основі короткострокові прогнози.