Затребувані у світі… кризи
Завдяки тривалим контрактам із закордонними замовниками, херсонський державний завод «Паллада» не відчув впливу світової економічної кризи. На підприємстві відсутні такі поняття, як скорочення робочих місць, заборгованість із зарплати. Поки… Адже дія угод незабаром закінчується, і сьогодні питання номер один для адміністрації єдиного у світі заводу з виробництва залізобетонних плавучих доків — пошук нових замовників.
Ми розмовляли з головним інженером заводу Валерієм Маломаном.
— Валерію Федоровичу, зупинімося безпосередньо на сьогоднішніх замовленнях підприємства й на тому, як просувається робота з укладання нових договорів.
— Майже все, що ми робимо, йде на експорт. За останні роки завод побудував кілька доків різної підйомної сили: на 13500 т для утилізації атомних підводних човнів і ремонтний док на 25000 т для ВМФ Росії, док на 8500 т для Арабських Еміратів і 20-тисячотонний — для Болгарії.
Для українських замовників ми переважно будуємо плавучі ресторани, готелі, офіси, житло на воді. У 2008 році добудували готельний комплекс «Баккара» розміром 138х16х4,5, який зараз базується в Києві. Ці споруди мають попит в Україні, оскільки розміщення їх на воді — економічно вигідна справа.
Нам також надійшли запити з Росії про будівництво таких плавучих готелів для міста Сочі у зв’язку з підготовкою до Олімпійських ігор 2014 року. У стадії обговорення пропозиції про участь нашого заводу у створенні причалів, хвилеломів та інших складових елементів інфраструктури місця проведення Олімпійських ігор 2014 року.
Триває серійне будівництво понтонів різного призначення для облаштування чорноморського узбережжя Туреччини. У тому числі плавучий госпіталь і плавучий острів для сейсмонестійких районів.
Сьогодні можна говорити про декілька майже рівноцінних векторів розвитку підприємства, кожен з яких здатний забезпечити економічну стабільність підприємства.
Зараз добудовуємо ремонтний док, конструкція якого розрахована на обслуговування суден дедвейтом 10—20 тис. тонн. Такі судна становлять близько 50% світового торговельного флоту. Також у нас у роботі плавучі причали для росіян. Конструкція причалів дозволяє ставити їх на палі й використовувати як стаціонарні, але за потреби палі обрізають, а причал переправляють в інше місце.
— Чим цікаві замовникові саме ваші доки? І чому не поширена практика виробництва залізобетонних доків? «Паллада» — єдине підприємство у світі, яке їх випускає?
— У першу чергу цікаві якістю. Доки, виготовлені нашим підприємством ще в 1936—1937 роках, досі успішно експлуатуються.
Крім того, залізобетонні плавучі доки істотно виграють у порівнянні з металевими, які, за регістром, повинні кожні 3—5 років проходити докування та обстеження підводної частини, оскільки, перебуваючи під водою, піддаються корозії. А розрахунковий термін служби бетонного доку — 50 років. І ніяких ремонтних робіт виконувати на них немає потреби (крім позаштатних ситуацій). У той же час композитні плавучі споруди будуються з використанням спеціальних технологій, а процес керування будівництвом таких виробів має істотні особливості. Це тривалий цикл створення, висока трудомісткість робіт; значний обсяг і номенклатура використовуваних ресурсів, нерівномірність витрат ресурсів на різних етапах будівництва.
Один залізобетонний док ми будуємо в середньому три роки. Не всіх замовників це влаштовує, і часто вони звертаються до виробників металевих доків, хоча ті дорожчі за наші. Ще один критерій — це глибина занурення. Залізобетонний понтон приблизно на 20—25% вище, ніж металевий, тобто йому потрібна більша глибина занурення.
— Свого часу завод був відомий виробництвом доків для ремонту атомних підводних човнів. Чи зберігся цей напрямок вашої діяльності?
— Підприємство взагалі було створене для роботи з Військово-морськими силами Радянського Союзу. У той час під кожний проект підводного човна випускався спеціальний ремонтний док. Таким чином, майже всі наші замовлення були пов’язані з виготовленням доків саме для ремонту атомних човнів та військових кораблів. Після розпаду СРСР фінансування припинилося. А вже в 1995 році Міжурядовою угодою ухвалене рішення про відновлення будівництва. Таким чином, ми знову почали роботу над створенням двох доків для Росії, закладених ще в 1991 році. Один із них, підйомною силою 13500 т, призначався для заводу з утилізації атомних підводних човнів, розташованого на Камчатці. Це найунікальніший об’єкт зі зведених нами за весь час існування. Його будівництво ми закінчили в 2002 році. За технологією, розробленою нашим заводом разом із Центральним конструкторським бюро — проектною організацією Херсона, док дозволяє утилізувати до 10 підводних човнів на рік. У той час як раніше потужності заводу-замовника дозволяли утилізувати лише два човни щорічно. У ньому передбачено все, що необхідно для роботи окремого підприємства.
— Які ще унікальні технології ви використовуєте у своїй роботі й чи вистачає заводу коштів для модернізації обладнання?
— На підприємстві використовується унікальна технологія — безкесонне поздовжнє й поперечне зрощування залізобетонних понтонів на плаву з окремих частин. Це дає нам можливість будувати дійсно гігантські доки, що відповідає як вимогам замовників, так і правилам класифікаційних товариств. Запас їхньої міцності такий, що плавучі доки, а також інші плавучі споруди можна відбуксувати океаном у будь-яку частину світу.
Також на підприємстві закінчується будівництво нової лінії випрямлення, очищення та фарбування листового металу. Для цього ми придбали обладнання для вальцювання металу — листоправильні машини та дробометальні машини — для очищення металу, а також фарбувальну камеру — для попереднього ґрунтування. Вся ця лінія автоматизована.
Крім того, завод придбав дві газорізальні машини на програмному управлінні — газову й плазмову. Взагалі, за останні два роки в нас значно оновилося виробництво. Ми це зробили виключно за рахунок власного прибутку.
— Чи розробляються нові проекти?
— На підставі вивчення попиту на світовому ринку ми впроваджуємо свої перспективні розробки в будівництві залізобетонних понтонів різного призначення. Зокрема для будівництва на них стоякових суден, де верхні будови можна обладнати як елітне житло, розважальні комплекси, плавучі готелі та інші споруди. Вони певною мірою зможуть заповнити дефіцит таких об’єктів у прибережних зонах морів та рік, а отже, будуть затребувані вже найближчим часом. Освоєно виробництво хвилеломних і берегозахисних плавучих і стаціонарних залізобетонних гідротехнічних споруд, які запобігають розмиванню пляжів і берегів, будівництво штучних островів для мілководних шельфів Каспійського, Чорного та інших морів, глибоководних стаціонарних причалів для Росії, залізобетонних підмурків для вітроелектростанцій.
Однак є й такі проекти, з якими ми готові самі виходити на потенційних замовників. Ідеться про плавучі споруди, будова яких цікава з погляду професійної майстерності та демонстрації можливостей підприємства. Так, наприклад, у задекларованій Росією програмі створення плавучих атомних електростанцій поки немає ніяких згадок про передбачуваний тип їхньої понтонної частини. Тим часом можна говорити, що саме залізобетонні підмурки для таких АЕС мають безальтернативні переваги з огляду на радіаційну безпеку, довговічність та міцність у льодових умовах експлуатації.
— Держава стимулює якимсь чином розвиток підприємства?
— Ні. Підприємство виживає за рахунок власних замовлень. Хоча, звичайно, такої підтримки нам бракує. Приміром, у питаннях змін у законодавчій базі. Два роки тому на урядовій нараді із суднобудування були внесені зміни в Програму з розвитку суднобудівної галузі України. Основні питання стосувалися пільгового оподаткування й повернення ПДВ. Але, на жаль, наразі жоден пункт програми не виконаний. Тим часом проблема повернення державою ПДВ для нас сьогодні особливо актуальна. Після продажу замовлення на експорт держава має повернути нам суму ПДВ, витрачену раніше при купівлі товару. Торік ми одержали лише півтора мільйона гривень. Хоча заборгованість держави перед заводом за 2009 рік становить більше 8 мільйонів гривень. З такою ж проблемою в суднобудівній галузі мають справу всі підприємства, які працюють на експорт.
— Яка ситуація на заводі з іноземними інвестиціями?
— Наразі інвестицій у нас немає. Це, цілком імовірно, пов’язано з економічною кризою, яка не дає закордонному інвесторові йти на українські підприємства, і до нас у тому числі. Іноді інвесторів нам пропонує Міністерство промислової політики, у яке ми регулярно надсилаємо свої пропозиції з інвестування заводу. Але більшою мірою працювати в цьому напрямку доводиться самостійно.
— Про що конкретно йдеться?
— Один із напрямів, які ми сьогодні починаємо розвивати, — це судноремонт. Також підмога для нашої основної діяльності — перевалка лісу та зерна. Для цього нам треба провести певні роботи. У першу чергу — зі зміцнення набережної. Ми надавали пропозиції, розписували, скільки нам треба грошей, але поки питання з інвестором залишається невирішеним. Тому ми намагаємося проводити ці роботи за рахунок власного прибутку. Як, утім, і всі види діяльності на підприємстві. Головне, все, що виготовляється на херсонськомуо державному заводі «Паллада», конкурентоспроможне та затребуване на світовому ринку.
Валерій Маломан
Народився 8 грудня 1953 року в Херсоні.
З 1969 по 1973 рік — навчання в Херсонському судномеханічному технікумі МВССО СРСР
У 1982 році закінчив Херсонську філію Миколаївського кораблебудівного інституту.
З 1976 по 1998 рік працює на Херсонському суднобудівному заводі на посадах інженера-конструктора технолого-конструкторського відділу машинобудування, заступника начальника технічного відділу з конструкторської підготовки спеціалізованого виробництва докобудування, начальника технічного відділу докобудівного виробництва.
З 1998 по 2003 рік — начальник технічного відділу, заступник головного інженера херсонського державного заводу «Паллада».
З 2003 року дотепер — головний інженер херсонського державного заводу «Паллада».
Довідка «УТГ»
Херсонський державний завод «Паллада» заснований у 1936 році за назвою «Докбуд».
У 1944 році перейменований на «Херсонську суднобудівну верф», а в 1970 році — на херсонський суднобудівний завод «Паллада». У 1977 році ввійшов до складу херсонського суднобудівного виробничого об’єднання як самостійний структурний підрозділ. Свою теперішню назву й повну юридичну та господарську самостійність дістав у 1998 році. Однак незалежно від назви та підпорядкованості ХДЗ «Паллада» протягом усього часу свого існування є унікальним підприємством, яке створює найсучасніші плавучі доки залізобетонної та композитної конструкції, багато з яких не мають аналогів у світовій практиці докобудування. Завод спеціалізується на будівництві плавучих доків різного призначення підйомною силою від 400 до 28000 тонн. З моменту заснування заводу замовникам було здано більше 90 споруд.
