Білі нитки «Білої книги»

Крім аналізу ситуації в армії та на флоті, у «Білій книзі» визначені пріоритети на 2010 рік, оголошений військовим відомством Роком розвитку системи керування та відновлення процесу нарощування боєздатності Збройних Сил України.

«Біла книга» готується фахівцями Міністерства оборони. Через відомчу приналежність вони навряд чи можуть об’єктивно й досить критично аналізувати актуальні проблеми Збройних Сил. Робити висновки на підставі постулатів цього видання було б нерозумно. Але поставити безліч запитань воно дозволяє.

Які ж аспекти безпосередньо визначають це саме «нарощування боєздатності Збройних Сил України»?

Насамперед — «збереження готовності певних військових частин і підрозділів Об’єднаних сил швидкого реагування до виконання завдань за призначенням, забезпечення здатності чергових сил протиповітряної оборони до прикриття важливих об’єктів, нарощування боєздатності Сил спеціальних операцій і відновлення бойових можливостей високотехнологічних видів Збройних Сил — Повітряних Сил та Військово-морських Сил».

Разом з іншими чинниками все назване вище визначає оснащеність армії та флоту зразками ОВТ (озброєння та військової техніки), які відповідають сучасним вимогам. У якому стані сьогодні за своїм технічним оснащенням Збройні Сили і які їхні перспективи в найближчій перспективі?

Два дорівнює «майже 350»?

Характеризуючи процес відновлення ОВТ у Збройних Силах України в цілому,  «Біла книга» зазначає: «Прийняття на озброєння нових зразків ОВТ протягом 2006—2009 рр. дозволило підвищити бойовий потенціал, польову навченість і майстерність особового складу військ». І далі — щодо стану в Сухопутних військах: «За рахунок закупівлі та модернізації оновлено парк основних типів ОВТ військових частин Сухопутних військ майже на 350 одиниць».

Це — лукавство. Видання називається «Біла книга-2009», а нам зі старту розповідають про те, що трапилося за чотири (!) роки — з 2006-го по 2009-й. Запитання: навіщо? Адже якщо потрібні дані за 2008 рік,  можна  подивитися «Білу книгу-2008», за 2007-й  — відповідне видання.

Відповідь проста: для втішної ілюзії. Бо в 2009 році «за рахунок закупівлі та модернізації» весь «парк основних типів ОВТ військових частин Сухопутних військ» оновлений аж… на 2 (дві) одиниці. З них закуплено 0 (нуль) одиниць озброєння та військової техніки. Для армії, у якій більше 80% ОВТ застаріли морально й вичерпали всі ресурси експлуатації, — цифри, скажемо так, не вражаючі. А тому й дається статистика відразу за 4 роки, у тому числі «найуспішніші» щодо бюджету.

У цілому, згідно з даними Міноборони, відновлення парку ОВТ Сухопутних військ відбувалося в такій динаміці.

Чим же за минулий рік поповнилася армія? З 2 модернізованих зразків — один танк Т-64Б і бойова машина піхоти БМП-1У. При тому, що на сьогодні в Сухопутних військах налічується 735 танків (ще 39 танків у Військово-Морських Силах, де бронетанкова техніка взагалі не модернізувалася) і 2155 бойових броньованих машин (плюс 177 у ВМС). За таких темпів і учень молодшого класу легко відповість, скільки треба років, щоб модернізувати весь танковий парк і парк ББМ Збройних Сил України. Потрібно буде не одне століття.

Попри відсутність можливостей в армії та флоту закуповувати техніку, вона досить активно приймається на озброєння. Динаміка тут така:

Цікава картина. За весь рік не закупили жодного зразка, жодної одиниці ОВТ, а прийняли на озброєння відразу 7 нових найменувань (це тільки в Сухопутних військах, разом у ЗС України — 19 найменувань, і це на третину менше, ніж у 2008 році!). У Міноборони прийняття нових ОВТ на озброєння називають «заділом на майбутнє». Уряд нову техніку прийняв, а закуповувати — грошей немає. Та як тільки кошти з’являться, відразу почнемо пере­озброюватися. Діє заспокійливо: влада дуже турбується про переоснащення армії та флоту, усі тільки й чекають можливості, щоб дати Міноборони грошей на закупівлю нових зразків…

Папір терпить

Насправді причини такого активного переозброєння на папері — турбота зовсім не про армійські потреби. Цілком очевидно, що йдеться про інте­реси оборонно-промислового комплексу, який виробляє ВВТ переважно на експорт. Адже один із основних критеріїв при виборі на світовому збройовому ринку товару клієнтом — досвід та ефективність його експлуатації. Якщо йдеться про нову техніку, то тут звертаються до досвіду армії країни-виробника. І важко комусь пояснити, що зброя дійсно ефективна, а власні війська її не мають? Це абсурд.

Адже будь-яка країна, яка дбає про власну обороноздатність, все найкраще дає  своїй  армії. Але українська дійсність ніякій логіці не піддається. А тому й доводиться отаким нехитрим чином обманювати потенційних покупців. А заразом і себе.

Найдивніше, що лобіювання інтересів ОПК виходить за всякі межі.. Приклад: цього року ми святкуватимемо десятиліття прийняття (!) на озброєння ЗС України українського військово-транспортного літака Ан-70. Того самого, який ніяк не дійде до серійного виробництва.

Приймати в такий спосіб нову техніку на озброєння — багато розуму не треба. А от закуповувати та модернізувати — інша річ. Тут потрібні реальні кошти, а не тільки видатки на папір та чорнило. Тут, власне, і починаються проблеми. «Біла книга» вказує, що «за темпами поставок ОВТ у війська (сили) спостерігається значне відставання від прийнятих у світі нормативів їхнього планового відновлення». При цьому «у 2009 р. фактичне фінансування за бюджетними програмами створення, закупівлі та модернізації ОВТ становило 483,3 млн грн».

Одне пояснення з приводу світових нормативів та «української цифри». Світовий досвід указує, що «бюджет розвит­ку» армії будь-якої країни є таким, якщо він має чіткі процентні показники. А саме: якщо на утримання особового складу виділяється не більше 50% від усього оборонного фінансування (критична межа — 75%). Решта має йти на бойову підготовку, розвиток ОВТ та інфраструктури. Якщо менше — то це вже «бюджет проїдання», що загрожує різким скороченням боє­здатності та деградацією армії. Приміром, на розвиток ОВТ та інфраструктури в сусідній Польщі йде 25,3% військового бюджету, у Німеччині — також близько 25%, у Франції — 46,1%, у Туреччині — 32,4%.

Український військовий бюджет у 2009 році становив 8,3 млрд грн. Таким чином, на розвиток ОВТ було витрачено 5,8% від військового фінансування!

Але й це — погляд крізь рожеві окуляри. Оскільки ми рахуємо відсотки від найбіднішого військового бюджету за всю історію незалежності України. Неважко порахувати, скільки на ОВТ було виділено в 2009 році від «нормального» бюджету Збройних Сил України, який (тобто нормативна потреба) був визначений у 32,4 млрд грн. Шляхом нескладних розрахунків одержуємо результат: на ОВТ Україна витратила в 2009 році 1,5%. При мінімальній нормі 20—25%. Це навіть не деградація — це ганьба.

Модернізація вчорашнього дня

«Біла книга» детально розписує, що відбувалося в сфері відновлення парку ОВТ Збройних Сил України в 2009 році:

«Протягом року вдалося завершити державні випробування та прийняти на озброєння бойовий танк БМ «Оплот», інформаційно-аналітичну систему планування мобілізаційного розгортання Збройних Сил, виготовити дослідний зразок автоматизованого мобільного командного пункту підрозділу радіо­технічних військ. Тривало проведення науково-дослідних робіт із модернізації радіолокаційних станцій, зенітних ракетних комплексів, у тому числі переносних, та інших ОВТ Повітряних Сил, зокрема військово-транспортного літака Ан-70 (це анекдот: Ан-70 ще у військах ніхто не бачив, а його вже модернізують. — прим. авт.) і літаків МіГ-29, Су-25, Л-39. У 2009 р. отримані перші зразки модернізованих літаків. Завдяки поліпшенню характеристик двигунів, новому навігаційному, прицільному обладнанню та засобам реєстрації польотної інформації, модернізовані літаки дозволяють із більшою ефективністю виконувати бойові завдання. Почато відновлення технічного стану озброєння військ протиповітряної оборони Сухопутних військ, проведення робіт із подовження термінів технічної придатності зенітних керованих ракет, модернізації двигунів вертольотів. Уточнено оперативно-технічні вимоги до вітчизняного оперативно-тактичного ракетного комплексу. Завершено розроблення технічного проекту корабля класу «корвет». Виконавцем державного оборонного замовлення з будівництва кораблів визначена Державна акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівний завод», м. Миколаїв. Триває ремонт підводного човна «Запоріжжя».

Декларацій багато, але радіти особливо нема чому. Модернізація та подовження ресурсу в більшості випадків не вирішує питання переоснащення армії та флоту — ніякими «припарками» зразки озброєння не довести до наступного «повновагого» покоління. Іноді НДДКР щодо модернізації взагалі викликають сумніви. Наприклад, «проведення науково-дослідних робіт із модернізації радіолокаційних станцій». В умовах, коли у світі елементна база змінюється кожні 2—3 роки, ефективність проведення НДДКР з модернізації РЛС навіть тридцятирічної давнини дійсно сізіфова робота.

Вихід може бути один: ухвалення нормального оборонного бюджету (з урахуванням вищезгаданих світових стандартів) і забезпечення повнокровного фінансування Збройних Сил. Тільки так можна запобігти деградації армії та флоту. Все інше — самообман.