«Газова туманність» напередодні реформ
Лібералізація газового ринку: оптимальні умови для постачальників, лояльні — для споживачів.
«Непрозорість» ринку блакитного палива руйнує українську економіку. Проте до останнього часу ситуацію не змінювали ані нервові заяви політиків, ані заклики фахівців. Як зробити газ «прозорим»? Про це розмовляємо з президентом асоціації «Газові трейдери України» Романом Сторожевим.
— Романе Івановичу, на що чекати бізнесу в енергетичній сфері найближчим часом?
— Про важливість конструктивної реформи почали говорити близько п’яти років тому. Незалежно від складу уряду ця тема завжди була на порядку денному. Український енергетичний сектор має свої особливості: він досить складно сприймає процеси реформування, багато часу потрібно для реалізації заходів із лібералізації. Минулого року на розгляд громадськості, експертних кіл, учасників ринку Міністерство палива та енергетики України представило законопроект «Про основи функціонування ринку природного газу». Якоюсь мірою рушійною силою для доопрацювання цього документа стали вимоги ЄС про необхідність проведення комплексної реформи енергетичного сектора та приведення «правил гри» на ринку у відповідність до європейських правил і норм. Сьогодні ми стоїмо на порозі глобальних змін як у енергетичній політиці України, так і основних принципів формування та ведення бізнесу в енергетичній сфері. У проведенні ефективної реформи зацікавлена сьогодні не лише українська сторона та національні компанії, а й бізнес-партнери нашої держави.
— Реформа може суттєво вплинути на стосунки із зарубіжними партнерами, зокрема «Газпромом»?
— Ми маємо визнати: Україна є важливим партнером європейських країн у сфері транспортування природного газу. Проведення реформ — це шанс довести свою надійність, уміння працювати стабільно в умовах ринку, розвиватися згідно з тенденціями світового енергетичного співтовариства. З іншого боку, у переході на ринкові відносини зацікавлений і російський «Газпром», про що неодноразово йшлося у виступах його офіційних представників. Такі зміни дадуть можливість «Газпрому» укладати довгострокові контракти, формувати ціни на постачання та транспортування природного газу ринковими методами. З нашого, тобто українського боку — це якісно новий крок у розвитку діяльності як приватних, так і державних компаній, новий етап лібералізації цього ринку.
— Як зміниться вартість блакитного палива?
— Треба визнати: епоха дешевого газу пішла в минуле. Його вартість не повернеться на рівень п’яти або десятирічної давнини. Причина проста: світовий попит на енергоресурси зростає, а кількість нафтогазоносних родовищ, які експлуатуються, скорочується. Нових розвіданих родовищ вуглеводнів дуже мало. Саме тому вкрай важливо вже сьогодні починати реформи, які дозволять створити оптимальні умови роботи на ринку природного газу для постачальників і водночас лояльні — для споживачів при виборі постачальника.
— Які проблеми потребують негайного вирішення?
— Українська модель ринку природного газу вже не відповідає вимогам часу, більш того, вона провокує проблеми, перед якими сьогодні стали практично всі державні підприємства енергетичної сфери та частина приватних компаній. Передусім це величезна заборгованість теплогенерувальних компаній перед НАК «Нафтогаз України», а зокрема перед ДК «Газ України». Про національний газовидобуток уже кілька років говорять: він не зростає, а лише підтримується на певному рівні. Причому частка приватних компаній у загальному його обсязі збільшується. Державним компаніям не вистачає коштів на розвиток видобувної галузі, оскільки більша частина вимивається через необхідність фінансувати соціальну програму під назвою «перехресне субсидування». Компанії за рахунок власних прибутків і коштів державного бюджету покривають різницю в тарифах для населення та бюджетних установ. Тому й не мають власних коштів на інвестування в проекти з нарощування обсягів видобутку. До того ж ці підприємства зазнають значного податкового навантаження.
— Що, на вашу думку, може розімкнути це зачароване коло?
— Перш за все, конкурентні відносини мають бути запроваджені у таких секторах галузі, як видобуток та роздрібний продаж. Контроль над транспортуванням та розподільними мережами має здійснювати держава або незалежний регуляторний орган, який повинен забезпечувати рівний доступ усіх суб’єктів ринку до транспортних магістралей.
По-друге, слід розділити сектори видобутку та торгівлі газом — ніде у світі виробник не займається реалізацією, для цього є посередники. Вони мають шукати споживача. Це відповідає європейським принципам функціонування енергетичних ринків.
По-третє, ми наполягаємо на тому, що український ринок має бути відкритим для всіх, хто хоче продавати в нашій державі свій газ. Це стосується не тільки вітчизняних газотрейдерів, а й іноземних. Питання розширення кола продавців блакитного палива має вирішуватися одночасно з поступовою демонополізацією. Таким чином, газ в Україні має стати товаром, ціна на який формуватиметься попитом та пропозицією, а не чиїмось бажанням. Галузь отримуватиме свої прибутки і проводитиме власну модернізацію, газові трейдери забезпечуватимуть розвиток свого бізнесу, а промисловість отримає енергоресурси за оптимальними для неї цінами. Процес лібералізації не такий болісний, як здається, адже за наявності великої кількості продавців та конкуренції ціни часто не тільки не підвищуються, а й падають. Та найголовніше: економіка газового ринку втратить свою штучність і перейде в природний і вільний стан, прогнозований і стабільний.
— Чи відчують — і як саме — такі зміни звичайні споживачі газу?
— Реформування газового сектора має відбуватися водночас із реформуванням усієї економіки: підвищення цін на газ для населення, невідворотне в умовах лібералізації, неможливе без забезпечення гідного рівня доходів населення та вдосконалення системи надання субсидій. Адже сьогодні багато хто не може платити навіть за тими мізерними тарифами, що існують. На мою думку, практику перехресного субсидування треба замініти системою надання малозабезпеченим категоріям громадян субсидій із державного бюджету, а не за рахунок підприємств галузі. Таким чином, для нас підвищення тарифів для населення — не питання сьогоднішнього дня. Трейдери зараз не зацікавлені у продажі газу населенню, бо регульовані тарифи на блакитне паливо для цієї категорії споживачів утричі менші за його собівартість. Ці потреби має поки забезпечувати держава, яка поступово підвищуватиме регульовані тарифи відповідно до доходів громадян.
Водночас із допуском на ринок незалежних трейдерів повинні зменшуватися обсяги імпорту газу, отриманого за монопольними контрактами. Таким чином, забезпечення держави паливом поступово переходитиме до компетенції газового ринку, а не самої держави. Конкуренція між постачальниками за платоспроможні промислові об’єкти допоможе встановити для них реальну ціну на енергоресурси, і ситуація в економіці та виробництві врівноважиться. Поліпшення загального стану справ наближатиме економіку України до європейських стандартів, що, як ви знаєте, є головною умовою для нашого вступу до ЄС.
— Наскільки згадані вами європейські стандарти відрізняються від українських?
— Навесні 2009 року Євросоюз затвердив план лібералізації енергетичних ринків країн ЄС, так званий «третій пакет». У документі йдеться про те, що кожна компанія, яка володіє енергетичними мережами і продає газ або електроенергію, повинна обрати один із трьох варіантів подальшого існування. Перший передбачає відокремлення двох видів бізнесу і продаж одного з них. В іншому випадку відокремлення можна уникнути, проте керувати мережами повинен незалежний оператор. Третій варіант передбачає збереження вертикально інтегрованих структур за умови, що вони послуговуватимуться у своїй діяльності спеціальними правилами щодо незалежного управління різними видами бізнесу. На запровадження цих правил європейським країнам відведено 3,5 роки. Нові положення поширюватимуться і на іноземні компанії, які працюють у ЄС. Україна робить певні кроки для входження в європейське енергетичне співтовариство. Таким чином, основи функціонування ринку природного газу мають бути максимально наближені до умов, які діють у ЄС і спрямовані на створення відкритих, стабільних, конкурентних відносин. Перш за все треба мати на увазі стратегічні інтереси і фінансувати довгострокові інвестиційні проекти як із розроблення нових родовищ, так і з модернізації газотранспортної системи. Прозорі, зрозумілі всім учасникам ринку умови роботи дають таку величезну перевагу, як стабільність, що гарантує постачальникам і споживачам надійність газопостачання, залишаючись при цьому найважливішим елементом енергетичної безпеки.
Роман Сторожев
Народився 3 лютого 1976 року.
У 1998 році закінчив Харківський державний технічний університет радіоелектроніки. Кваліфікація — інженер-електронник. У 2008 році закінчив Івано-Франківський державний університет нафти і газу. Кваліфікація — гірничий інженер.
З серпня 1998 року — економіст ТОВ «Енергоснаб»
1999—2000 роки — оператор дільниці, провідний спеціаліст, головний спеціаліст Харківського філіалу ДК «Торговий дім «Газ України»
2000—2001 роки — майстер служби обліку газопостачання та газифікації ВАТ «Харківгаз»; менеджер відділу газу, керівник відділу обліку газу ЗАТ «Укрнадраресурси»
2001—2004 роки — генеральний директор ЗАТ «Укрнадрапромінвест».
