Можливий перехід на розрахунки за газ у російських рублях дасть Україні одночасно і бонуси, і ризики

Однією з головних інтриг грудня залишається укладання нового договору про поставки газу в Україну.

Український прем’єр-міністр уже неодноразово і натякав, і прямо заявляв, що нова ціна на російське блакитне паливо буде значно нижче, ніж зараз. І хоча у відповідь «Газ­пром» або спростовував заяви Києва, або багатозначно натякав на позитивну динаміку переговорів, мабуть, у випадку позитивного результату переговорів Росії й України з газового питання нашій країні доведеться погодитись на поступки. Причому досить значні, оскільки йдеться не тільки про величезні суми, а й про політичне реноме Кремля напередодні президентських виборів.

Питання з натяком

«Газовий» рубль сплатою добрийСаме тому сьогодні в українських ЗМІ активно обговорюють характер і обсяг можливого компромісу. Уже зараз досить упевнено можна сказати, що однією з його складових може бути здійснення розрахунків за спожитий Україною газ у рублях. І такої домовленості­ було досягнуто 26 жовтня під час зустрічі голови НБУ Сергія­ Арбузова з в.о. міністра фінансів Російської Федерації Антоном Сілуановим, керівництвом Центрального банку РФ і ВАТ «Газпром». А вже 5 грудня в центральному офісі «Газпрому» у Москві відбулася робоча зустріч голови правління російського монополіста Олексія Міллера й міністра енергетики та вугільної промисловості України Юрія Бойка. За підсумками зустрічі «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» підписали доповнення до чинного контракту купівлі-продажу газу, відповідно до якого українська монополія зможе оплачувати поставки російського газу не тільки в доларах, а й у рублях.

Цікаво, що ідея перейти на розрахунки в рублях пролунала буквально відразу після інаугурації нового українського президента. А знову згадали про неї тільки у квітні цього року, коли Володимир Путін, виступаючи в Держдумі, повідомив російських законодавців, що, мовляв, Україна просить Росію про перехід на платежі за газ у рублях. Однак Віктор Янукович досить насторожено сприйняв заяву російського прем’єра. Президент України в принципі погодився розглянути це питання, однак виключно у зв’язку зі зниженням ціни на газ для України. У Росії ж відмовилися розглядати валютне питання в контексті поставок енергоносіїв, а зниження ціни газу запропонували перенести в площину перспектив інтеграції України в Митний союз. Після цього про рублеву тему забули.

Така пікіровка досить чітко дала зрозуміти: саме Росія зацікавлена в просуванні рубля на пострадянському просторі як резервної валюти. Україна бачить у такому маневрі виключно поступку в обмін на розв’язання проблемних газових питань. З огляду на все, бажання й надалі просувати російську валюту в країнах Співдружності й стало однією із причин довгоочікуваного підписання договору про створення зони вільної торгівлі СНД. Можливо, саме тому знову про рубль згадали після пам’ятної зустрічі прем’єрів Миколи Азарова й Володимира Путіна в Санкт-Петербурзі.

І все-таки ця проблема досить багатогранна й, попри явну перевагу політичної складової, має також істотне фінансове й економічне підґрунтя.

Економіка: скоріше ні, ніж так

На користь договору про оплату російського газу російськими ж рублями свідчить той факт, що сама Росія є найбільшим торговельним партнером України, тому валюта нашого східного сусіда досить часто використовується приватними компаніями для оплати зовнішньоекономічних контрактів. Наприклад, не дуже давно два великих кредити в руб­лях взяла компанія Ріната Ахметова, а після приходу в нашу країну російських банків — у першу чергу Ощадбанку Росії, Зовнішторгбанку, Альфа-банку — кредитуватися в рублях почали навіть фізичні особи України. Таким чином, уже зараз російські банки посилюють свій вплив в Україні, а перехід на рублі при розрахунку за газ із Росією і далі сприятиме цьому процесу.

Крім цього, за словами чиновників, у результаті такого рішення знизиться щомісячний тиск на гривню — орієнтовно на $700—900 млн, які сьогодні використовуються для оплати поставок природного газу. Таким чином, здавалося б, серйозних перешкод для того, щоб український уряд пішов шляхом приватних компаній і почав розраховуватися з Росією рублями, нема. Однак не все так просто.

Річ у тім, що Україна в торгівлі з Росією має величезний дефіцит, обчислюваний уже мільярдами доларів. Наприклад, за даними Нацбанку України, торік українські підприємства, що поставляють продукцію або закуповують товари у СНД, проводили близько 56% розрахунків із експорту й понад 76% розрахунків із імпорту в доларах США. На частку російського рубля припадало 35,8% експорту й 17,2% імпорту. І тому перехід на розрахунки в рублях невигідний Києву, оскільки досить важко очікувати в найближчому майбутньому, що надходження в Україну рублів від експорту перекриють суму, необхідну для оплати імпортних контрактів у рублях.

Тобто виникне надлишковий попит на рубль, оскільки банкам і російським компаніям буде просто не потрібна така кількість гривні. Таким чином, швидше за все, нам усе-таки доведеться купувати значну частину рублів за долари. Крім цього, експерти вже відзначили, що багатьом учасникам ринку вигідніше купувати рублі крос-курсом через долар. Так виходить дешевше. І, звичайно ж, НАК «Нафтогаз» навряд чи стане винятком у довгому списку тих, хто хоче заощадити.

Однак у цих розрахунках є одне істотне «але». Річ у тім, що російська валюта занадто  залежить від цін на нафту. Причому можна говорити про яскраво окреслену тенденцію: якщо ціна на енергоносії збільшується, зростає й курс російського рубля. Таким чином, тільки постійне зниження ціни на нафту дозволить Україні бути у виграші. У іншому разі їй доведеться додатково переплачувати не тільки за газ, а й за російський рубль. Власне кажучи, саме тому українська сторона й ставила питання переходу на розрахунки в рублях у пряму залежність від перегляду газових контрактів.

Крім цього, певний ризик є і в безпосередньому створенні Нацбанком України резервної позиції з рубля. Сьогодні, якщо виходити з обсягів золотовалютних резервів Банку Росії, рубль залишається однією з найстабільніших валют. Але, як ми вже відзначали, він критично залежить від ситуації на світових сировинних ринках. Оскільки на цей час Європа загрузла в борговій кризі, а економісти вже на повний голос говорять про другу хвилю глобального фінансово-економічного цунамі, можна чекати, як це було  2008 року, на обвал ціни на нафту й, відповідно, на обвал  курсу рубля.

Таким чином, намагаючись резервувати російську валюту, Україна грає у своєрідну фінансову «російську рулетку», бо рубль не є вільно конвертованою валютою. Тобто у випадку «пожежі» Київ зможе позбутися рубля, тільки повернувши його назад у СНД. Більш нікому він не буде потрібний. Так, питома вага РФ і країн Митного союзу у світовій торгівлі невелика, і тому говорити про рубль як світову резервну валюту зараз просто не можна. Якщо подивитися на загальну структуру валютних резервів країн світу на кінець II кварталу 2011 року, то за загальної суми резервів близько $10 трлн нетверді валюти, до яких наразі належить і рубль, становлять лише близько $260 млрд в еквіваленті, тобто приблизно 2,5%.

Отже, можна констатувати, що сьогодні безсумнівні вигоди для України в разі використання рубля для розрахунків за газ можуть бути тільки у випадку надання серйозної цінової знижки на блакитне паливо. У такому рішенні превалює саме енергетична, а отже і політична складова.

Політика — головне!

Треба особливо відзначити, що для українського уряду в «рублевому» питанні є додатковий інтерес. Загальновідомі серйозні труднощі, що виникли між МВФ і керівництвом Кабінету Міністрів України. У той же час у нашої країни є серйозна потреба в кредитуванні економіки. І тому Кабмін намагається російськими рублями компенсувати нестачу грошей МВФ російськими кредитами.

Ну а стосовно Росії все дуже просто. Її інтерес полягає у втягуванні України у свою економічну орбіту. З усіма можливими наслідками. Як вже сказано, масштабне кредитування української економіки рублями може призвести до її фінансової залежності від Москви. У цьому випадку Києву доведеться набагато уважніше прислухатися до побажань Білокам’яної під час вибору свого зовнішньополітичного курсу.

А як уважає колишній виконуючий обов’язки міністра фінансів України Ігор Уманський, перехід на розрахунки із Росією за газ у  рублях може загрожувати фінансовій незалежності України. «Якщо ще й аграрний  ринок, і машинобудування з металургією (передусім експорт у Росію) ми переведемо на розрахунки в рублях, щоб збалансувати за обсягом потоки експорту й імпорту, то це вже оборот близько 20 мільярдів гривень на місяць! Тут постає питання можливості впливу Нацбанку на фінансовий ринок і, як наслідок, фінансової незалежності України», — заявив він.

Зі своїм колегою солідарний ще один екс-міністр фінансів — Віктор Пінзеник. Він уважає, що всі ризики, пов’язані з рублем, Україна бере на себе. І в цьому є певна логіка, оскільки останні кроки Росії до створення на базі Євразійського союзу (де крім економічно досить сильного Казахстану будуть справжні зони економічного лиха — Білорусь, Киргизстан і, можливо, Таджикистан) ще валютного союзу може призвести до масштабної боргової кризи вже далі на схід від України.

Таким чином, питання розрахунків за російський газ у тій формі, про яку сьогодні йдеться, має яскраво виражене політичне забарвлення. А це означає, що цей проект бере на себе, крім економічних, ще й значні політичні ризики. Яким чином удасться їх уникнути, побачимо дещо пізніше.

You may also like...