Із нового року Україна розпочне реалізацію програми модернізації бронетранспортерів ОТ-62 TOPAS для армії Єгипту
Микола Бєлов, який виконує обов’язки гендиректора ДП «Завод ім. Малишева», повідомив: у рамках контракту, укладеного з міноборони Єгипту в січні минулого року за підсумками міжнародного тендера, буде забезпечено модернізацію бронетехніки.
Обсяг розрахованої на п’ять років із правом пролонгації угоди оцінюється в 200 машин. Відповідно до контракту модернізацію основної частини бронетехніки буде здійснено на території замовника з виготовлених в Україні машинокомплектів. «Дослідна партія модернізованих БТР із трьох машин поставлена замовникові цього року. Серійну модернізацію, а йдеться про 197 машин, планується почати в Єгипті влітку 2012 року», — сказав Бєлов.
Затребувана машина
Цей контракт можна сміливо назвати унікальним. Адже вперше українські зброярі узялися за модернізацію військової техніки, що формально розроблена не в Україні й не в СРСР і ніколи не перебувала на озброєнні ні Радянської Армії, ні українських Збройних Сил.
Утім, слово «формально» тут не зайве. Цей плавальний гусеничний бронетранспортер створений чехословацькими розробниками підприємства PPS Detva за участю поляків на базі радянської машини БТР-50ПК 1962 року. Російськомовні джерела дають не так багато інформації про цю машину, указуючи переважно лише на той факт, що зовні ОТ-62 TOPAS мало відрізняється від радянського БТР-50 і був першою спробою розробки умовно власної бронетехніки в країнах соцтабору за межами СРСР. У той же час і в Чехії, і в Польщі цією машиною пишаються досі.
Треба зрозуміти сам сенс появи БТР-50 у Радянській Армії і, як наслідок, бронетранспортерів ОТ-62 TOPAS — у чехословацькій і польській, оскільки саме ці машини стали віхою, що ознаменувала перелом у розвитку вітчизняної середньої та легкої бронетехніки. До кінця 50-х років минулого століття бронетранспортери переважно створювалися з використанням вузлів та агрегатів серійних вантажівок. Що, з одного боку, відчутно удешевляло вартість цих машин, однак, з іншого — такі колісні бронетранспортери демонстрували не кращі тактико-технічні характеристики бойової машини.
Насамперед це стосувалося недостатньої прохідності пересіченою місцевістю, що ускладнювало дії піхоти на БТР разом із танковими підрозділами, у той час як для гусеничних машин це не було проблемою. Крім того, на відміну від колісних бронетранспортерів, гусеничні машини вважалися менш уразливими для вогню супротивника, оскільки не мали надувних шин (у ті роки ще не були розроблені системи регулювання тиску в шинах, що дозволяє колісному БТР не втрачати ходових характеристик за часткового ушкодження коліс).
Із цих міркувань, у багатьох країнах почали відмовлятися від використання колісних бронетранспортерів, розробляючи гусеничні машини для піхоти. Головним завданням при цьому вважалося створення плавальних гусеничних БТР, що дозволяють форсувати водні перешкоди. У СРСР також пішли цим шляхом, у результаті чого й був розроблений, а пізніше прийнятий на озброєння БТР-50П, що став базою для створення ОТ-62 TOPAS. Ця машина й сьогодні має унікальну прохідність і амфібійні характеристики, вона проста в обслуговуванні. Запас плавучості БТР-50П дозволяє перевозити через водні перешкоди до 20 повністю екіпірованих мотострілків або до 2 т вантажу. Російські експерти говорять, що з усіх машин колишнього соцтабору наразі з цього показника до БТР-50П змогла наблизитися тільки російська бойова машина піхоти БМП-3.
Чеська «Пантера»
БТР-50П надходили на озброєння мотострілкових батальйонів гвардійських танкових полків. Разом із танками ПТ-76, якими комплектувалися роти плавальних танків тих же полків, вони давали можливість форсувати водні перешкоди у русі без зниження темпів наступу. Оснащення також включало такелажне обладнання, що дозволяло перевозити на собі важке озброєння мотострілкового полку. Із установленою на БТР гарматою калібру 57—85 мм він перетворювався на легку самохідну артустановку (САУ), здатну забезпечити вогневу підтримку піхоті, у тому числі й на плаву.
БТР-50П перебували на озброєнні мотострілкових частин танкових дивізій аж до заміни їх бойовими машинами піхоти БМП-1. Шасі БТР-50П використовувалося як базове для створення командно-штабних машин (БТР-50ПУ й БТР-50ПУМ), машини технічної допомоги (МТП), установки розмінування (УР-67) і декількох інших моделей техніки.
1958 року Чехословаччина одержала від СРСР ліцензію на виробництво БТР-50П. Однак у серію машина пішла після серйозної переробки — вона одержала нову трансмісію, у якій коробка передач була зблокована із планетарними механізмами повороту (така трансмісія застосовувалася на німецькому танку часів Другої світової війни — «Пантері»). Двигун PV-6, установлений на чехословацький БТР, являв собою радянський В-6, оснащений турбонаддуванням, у результаті чого його потужність зросла до 300 к.с. при 1800 об./хв. Відповідно різко збільшилася й швидкість — максимальна під час руху на шосе становила 60—62 км/год. (у БТР-50П — 45 км/год.), а на плаву — майже 11 км/год. (у БТР-50П —10 км/год.).
Чеські конструктори внесли певні зміни в конструкцію корпуса машини, залишивши, утім, товщину броньових листів такою ж — від 6 до 13 мм. У той же час десантне відділення було закрито дахом із люком для посадки й висадки піхотинців, також зроблено люки й у бортах. Крім рубки командира машини в верхньому лобовому листі з’явилася рубка командира десанту, машину обладнали фільтровентиляційною установкою. Деякі вузли та агрегати БТР замінили на розробки чехословацьких виробників.
Із 1964 року цей БТР надійшов на озброєння армії соціалістичної Чехословаччини за назвою ОТ-62 (від чеськ. obrneny transporter), а пізніше, з 1966-го, — і на озброєння Війська Польського під позначенням TOPAS (від польск. transporter оpancerzony sredni). Потім ця машина експортувалася разом із радянською технікою та озброєнням в Анголу, Болгарію, Єгипет, Індію, Ірак, Лівію, Марокко й Судан.
Після серії арабо-ізраїльських війн чимало цих бронетранспортерів, захоплених у арабів, насамперед у армії Єгипту, потрапило в Ізраїль. За деякими даними, прийнятий на озброєння армії Ізраїлю, ОТ-62 мав успіх у ЦАХАЛ. Більш того, захоплені в арабів радянські БТР-50 ізраїльтяни переробляли саме за схемою ОТ-62 — у першу чергу прорізаючи бортові люки.
В армії ЧРСР ці бронетранспортери (тут відомі під жаргонною назвою «качки») використовувалися в чотирьох основних варіантах: крім базового, без озброєння, також із напівсферичною башточкою з 7,62-мм кулеметом і встановленою ззовні 82-мм безвідкатною гарматою Tarasnice 21, а ще — у вигляді командно-штабної машини й машини керування та зв’язку.
У поляків, відповідно до інформації польських джерел, у 80—90-ті роки машина була у двох основних варіантах: OT-62C, версія I — для перевезення піхоти (троє членів епіпажу плюс 12 солдатів) і OT-62C, версія II — у вигляді машини евакуації. Крім того, до кінця експлуатації цих машин у Війську Польському вона існувала й у вигляді машини технічної допомоги WPT-TOPAS із башточкою з кулеметом ПКБ, установленою над рубкою командира десанту. Ця машина перебувала на озброєнні частин, оснащених плавальними танками ПТ-76 і бронетранспортерами TOPAS, і була призначена для їхньої евакуації з поля бою.
Серійний випуск ОТ-62 тривав аж до 1977 року, однак у тій же Польщі цей БТР використовувався до початку 90-х років. Велика кількість як радянських БТР-50П, так і польсько-чехословацьких ОТ-62 TOPAS досі перебувають на озброєнні окремих країн, куди вони поставлялися в радянські часи (у тому числі і Єгипту). Наприклад, в Іраку ці машини брали участь у війні в Перській затоці 1991 року та бойових діях проти американців 2003 року.
Подовжити на 15 років
Зрозуміло, що така поширеність робить актуальним відновлення цих машин. За оцінками, наприклад, білоруських експертів, ця машина може бути на озброєнні ще протягом найближчих 15 років. У Білорусі компанія «Мінотор-Сервіс» модернізувала БТР-50, у результаті значно підвищені основні показники його бойової ефективності.
Це питання не залишили без уваги і в Україні. Зокрема, у Харківському КБ імені О. Морозова розробили схему модернізації цих машин із метою підвищення характеристик вогневої моці й рухливості. Провадиться установлення одного із двох варіантів бойового модуля в складі 30 мм автоматичної гармати, 7,62 мм кулемета, протитанкового ракетного комплексу (ПТРК) і автоматичного гранатомета.
Під час модернізації силова установка із двигуном В-6 російського виробництва заміняється силовою установкою із двигуном УТД-20 українського виробництва.
За словами розробників, у такий спосіб досягається підвищення вогневої моці й розширення тактичних можливостей, зменшення витрати палива й збільшення питомої потужності. Крім того, за бажанням замовника БТР може оснащуватися кевларовою підбивкою для підвищення рівня захисту, системою навігаційного забезпечення для посилення тактичної мобільності, кондиціонером для поліпшення умов перебування екіпажу.
На Харківському заводі ім. Малишева, який зараз одержав замовлення від армії Єгипту, пропонують замінити штатну силову установку цих БТР із двигуном В-6 і коробкою передач із бортовими фрикціонами на силову установку з багатопаливним дизелем ЗТД-2, п’ятиступеневою коробкою передач із планетарними механізмами повороту й доробленням вузлів ходової частини. У результаті потужність двигуна зростає до 350 к.с., і, як наслідок, швидкість на шосе збільшиться до 60 км/год.
Нема сумнівів, що українська схема відновлення цих машин добре покаже себе під час не тільки випробувань, а й експлуатації. Адже, незважаючи на «старість» як БТР-50П, так і ОТ-62 TOPAS, їхня модернізація цілком ще може зацікавити різні країни.
