Симптоми наближення кризи навіч, але не без оптимістичних факторів для економіки України
Ще з літа більшість експертів в Україні вперто прогнозують так звану другу хвилю кризи. Узимку страхи ці лише посилюються, чому добряче посприяли фінансові негаразди в Євросоюзі, передчуття чергового етапу газових переговорів (адже морози коли-небудь почнуться). Навіть небувало теплий грудень не обіцяє нічого доброго врожаю наступного року й відповідно стратегічно важливим галузям. Не краще справи й у ще однієї ключової галузі економіки України, що забезпечує головний приплив валюти в країну, — металургії. Що чекає на нас у найближчі місяці?
Симптоми кризи
Ніде правди діти: ознаки кризи, що наближається, для середньостатистичного громадянина України й власне держави Україна істотно відрізняються. Та й про класичне «для когось і діаманти надто дрібні» теж забувати не треба. Проте задля зручності об’єднаємо основні песимістичні явища й постараємося з’ясувати, чи варто хвилюватися вже зараз.
1. Інвестори відмовляються від вкладень в облігації внутрішньої державної позики. До того ж істотно підвищується вартість запозичень на зовнішньому ринку. Така тенденція спостерігалася в горезвісному 2008 році: напередодні першої хвилі кризи, за кілька місяців перед початком обвалу, інвестори почали виводити кошти з облігацій внутрішньої державної позики. Це може означати, як мінімум, недовіру до українських цінних паперів, як максимум — передчуття.
2. Подорожчання запозичень для України на зовнішньому ринку. Тут все просто: якщо раніше уряд нашої країни міг позичати гроші за кордоном під 7—8% річних, то зараз ця цифра не опускається нижче 9,5.
3. Доларова паніка. На тлі песимістичних прогнозів про долю євро й традиційної недовіри до національної валюти українці зайнялися звичною справою — масово переводять гривні в долари США. За підрахунками президента Центру ринкових реформ Володимира Ланового, таких 2011 року придбано не менше 10 млрд. Найперше це означає, що відчуватиметься нестача доларів для оплати імпорту, імпортери ж, звичайно, відчують нестачу валюти. У підсумку почнуться перегони на випередження… Швидше за все, нинішній припис про придбання валюти «за паспортом» пов’язаний зі спробою влади ускладнити скупівлю валюти населенням.
4. Фінансові негаразди в Євросоюзі. «УТГ» неодноразово писала про причини й симптоми нового витка кризи в країнах ЄС. Зараз же відзначимо, що про відчутне видужання економік багатьох країн Західної Європи в найближчому майбутньому годі й говорити. Швидше за все, європейці вистоять, але їм буде не до нас. Звичайно, коли йдеться про можливість дефолту в Україні, наводиться такий аргумент: мовляв, Захід не дозволить, щоб такий значний у масштабах Східної Європи гравець, як наша країна, упав, оскільки це обіцяє неприємності для всіх сусідів. Але за нинішньої ситуації Брюсселю не до нас, і певне настане час покладатися виключно на власні сили. Додамо до цього й прогнозоване зменшенння сум грошових переказів із країн Євросоюзу від українців, які там працюють.
5. Українці забирають депозити. Цієї осені вперше за останні два роки населення України стрімко почало знімати гроші з депозитних рахунків, причому переважно гривні. Причина зрозуміла — традиційна недовіра до національної валюти.
6. Виснаження резервів Національного банку. Золотовалютні резерви Нацбанку протягом останніх трьох місяців стабільно тануть. Зокрема, у вересні й жовтні запаси зменшувалися зі швидкістю $3 млрд щомісяця.
7. Проблеми з експортом металургійної продукції. Металургія забезпечує приблизно 40% експортних надходжень країни. І підприємства цієї галузі із середини вересня зазнають проблем зі збутом своєї продукції за кордон. Відповідно знижуються ціни й падають обсяги продукції, що відвантажується на зовнішні ринки. Проблеми металургів рикошетом б’ють по машинобудівниках, у яких теж труднощі з поставками на експорт.
Сподівайся і працюй
Отже, підстав для паніки більш ніж досить. Це і не дуже зрозумілі для обивателя, проте тривожні пертурбації з облігаціями, і скорочення доходів гордості української пострадянської промисловості — металургійної галузі, це й смутні хороводи навколо сумної долі євро, та й економіки Євросоюзу в цілому.
Будьмо реалістами: Україна напередодні серйозного виклику, що у випадку песимістичного сценарію розвитку ситуації може вилитися в конкретні проблеми вже для пересічних громадян. Тобто для нас із вами. Звичайні наші страхи, які цілком можуть матеріалізуватися, — безробіття, девальвація гривні, зростання цін, і цей перелік можна продовжувати. На що ж сподіватися економіці України, яка стоїть на нетвердій землі? Тобто що може статися й що треба зробити? Рецепти порятунку можна поділити на пасивні й активні.
Щодо першого. Треба сподіватися, що в Євросоюзі не надто пізно розберуться зі своїми фінансовими негараздами. Це дозволить українським виробникам зберегти принаймні частину ринків збуту, причому не тільки в ЄС. Заробітчани залишаться в Європі, не поповнюючи перелік безробітних на батьківщині, і , як і досі, переказуватимуть гроші рідним. Так, невесело, але через брак кращого…
Ще один важливий аспект — зима й газове питання, яке вже набило оскому. Сподіватимемось, що зима буде не надто холодною і що в Москві не вирішать укотре провести спецоперацію «як змусити Київ заплатити більше».
Також хочеться вірити, що кон’юнктура на світових ринках буде сприятливою, насамперед — металу. Утім, такі явища, як правило, не відбуваються зненацька.
Тепер про заходи, яких має вжити уряд України для мінімізації наслідків горезвісної другої хвилі кризи. Частину їх, зважаючи на все, уже вжито. Ідеться про сумновідоме урізання пенсій пільговим категоріям населення, яке призвело до серйозних народних протестів. Однак одним затягуванням пасків справи не виправити — потрібний комплексний процес реформування.
Такий здатні забезпечити, насамперед, внутрішньоукраїнські замовлення. Давно не секрет, що, наприклад, вітчизняна металургія майже повністю працює на експорт, оскільки в рідній країні із замовленнями в них негусто. Тому добре б організувати кілька серйозних інфраструктурних проектів, які забезпечать і роботу, і замовлення, а після свого завершення почнуть приносити гроші. Це можуть бути як нові автобани, так і промислові об’єкти, наприклад енергетичні. Простіше кажучи, парочка нових вітропарків або декілька малих ГЕС дозволять домогтися стабілізувального ефекту хоча б в окремих регіонах.
А ще нам потрібні інвестиції, і це теж не новина. Залучити їх оперативно в умовах кризи можна, лише пообіцявши небачені пільги й гарантії інвесторам. Отже, терміново необхідні максимально спрощена й діюча держпрограма, послаблення податкового преса й скорочення бюрократичних процедур. Чи зважаться наші державні мужі на такий нетиповий для них крок? Чи знову виділятимемо з держбюджету гроші на підтримку приватних банків?..
Інакше кажучи, реформи, про які так люблять поговорити представники влади, потрібні зараз, і відразу результативні. Нехай вони будуть у чомусь ризикованими — це набагато краще повільного падіння в прірву…
Відкритим текстом
Олексій Блінов, начальник аналітичного відділу ПАТ «Альфа-Банк»:
«Україна обрала політику мінімізації курсових коливань, якої дотримується багато років. У цьому полягає головна проблема економічної політики, заручниками якої ми всі і є. Якщо курс відпустити в будь-який бік, ми добре розуміємо, до чого це приведе. Згадаймо 2005 рік, коли гривні дозволили зміцнитися, скільки галасу було в країні. Населення, яке має заощадження в доларах, вважало себе обділеним, у випадку девальвації гривні ситуація ще гірше.
…Ми маємо 15 місяців надлишку валютних надходжень і тільки останні 3 місяці відчуваємо їхній дефіцит. Таким чином, навіть у випадку збереження несприятливої кон’юнктури на ринках збуту української промислової продукції уряд може ще кілька місяців утримувати контроль над ситуацією на валютному ринку.
Зростання імпорту в Україну відображає позитивні тенденції в українській економіці. Подивіться на обсяги продажів імпортних автомобілів, на зростання закордонних інвестицій, що цього року випереджає зростання ВВП, і ви зрозумієте, що стан справ у нас не такий поганий, як це здається. Зараз п’ятивідсотковий дефіцит рахунку поточних операцій (різниця між припливом і відтоком валютних надходжень. — Ред.) є цілком нормальним і контрольованим. Таким чином, говорити про те, що на нас чекає черговий обвал, поки не можна».
Ігор Уманський, колишній заступник міністра фінансів України:
«Я не думаю, що сьогодні є підстави говорити про те, що криза буде такою ж глибокою, як у 2008—2009 роках. Хоча, якщо подивитися на реакцію української влади, то виникає відчуття дежавю. Як і в 2008-му, вона говорить, що в нас усе гаразд, тоді як зовнішньоторговельний баланс погіршується… Ресурсів Національного банку за поточних тенденцій вистачить для того, щоб утримувати нинішній курс гривні максимум до кінця цього року. Планомірну, підконтрольну девальвацію треба було починати ще із червня цього року. Тоді б ми не мали тих шокових наслідків, які були наприкінці 2008 року, а недавно їх зазнала Білорусь».
Андрій Семидідько, директор Антирейдерського союзу підприємців України:
«Хоч ми й перебуваємо на «далекій орбіті», але якщо відцентрові процеси відбуваються, то зачіпають саме далекі країни. Тому економічна ситуація в нас, звичайно, буде тільки в напрямку погіршення. На жаль, основний прес, знову ж, ляже на малий і середній бізнес, на підприємців, які фактично «дають тепло» для економіки.
Офіційно
Віктор Янукович, Президент України:
«До об’єктивних чинників цього процесу я зарахував би світову економічну кризу, що стосується, безумовно, і України. Ми сьогодні передбачаємо заходи для захисту економіки від економічної кризи. Звичайно, це гальмує процес реформ. Суб’єктивний фактор — людський. Багато фахівців не готові до реформ морально, а також за своїм професійним рівнем. Нам треба готувати кадри, здатні працювати в нових умовах.
Якщо ми очікуватимемо зручного часу для реформ, то опинимося на місці тих держав, які сьогодні бачимо по телебаченню. Це Греція, Португалія, Італія, і це тільки початок. Тому ми маємо, як мінімум, зберегти те зростання економіки, що є зараз».
До речі
Президент Франції Ніколя Саркозі та канцлер Німеччини Ангела Меркель представили детальний план для розв’язання кризи єврозони шляхом більш глибокої податково-бюджетної інтеграції. У відкритому листі, адресованому президентові ЄС Герману Ван Ромпею, Саркозі й Меркель представили ультиматум для 27 урядів ЄС, заявивши, що вони мають вирішити, чи готові ті до посилення контролю своїх національних бюджетів. Якщо деякі країни відмовляться від участі, то 17 країн єврозони рухатимуться в напрямку більш інтегрованого союзу, підписавши нову угоду поза рамками ЄС, говорять вони.
«Ми переконані, що нам необхідно діяти невідкладно, — заявили в листі обидва лідера. — Ми маємо ухвалити рішення на нашому наступному засіданні Ради Європи для того, щоб підготувати нові положення угоди до березня 2012 року».
Минулого понеділка криза єврозони дістала новий розвиток, коли агентство Standard & Poor’s Ratings Services несподівано поставило Францію, Німеччину й 13 інших країн єврозони у список на перегляд рейтингу з негативним прогнозом. Це вказує на зростання занепокоєння стосовно тривалої нездатності блоку вжити кардинальних заходів для розв’язання боргової кризи.
