У США приватники летять у космос, а в Україну намагаються внести «деякі зміни» в приватизацію НКАУ
Метушливо ми живемо. Політичні інтриги й турботи про виживання хвилюють нас більше, ніж далекі зірки. Живемо, наче в одеському анекдоті епохи застою. Під звуки гарматного салюту відчиняються вікна. «Що, Брежнєв приїхав?» — «Ні, м’ясо привезли!». І в цьому клопоті, що приземлює нас, ми стаємо несприйнятливими до подій, які стосуються зірок, а не м’яса. Тим часом такі трапляються.
У жовтні цього року глава компанії Virgin Galactic Річард Бренсон офіційно відкрив у пустелі штату Нью-Мексико перший у світі приватний космодром «Америка», що зможе відправляти в політ і приймати на посадку суборбітальні й орбітальні човники.
Бренсон, англійський мільярдер і бізнесмен, який починав бізнес-кар’єру, бувши бідним і нікому не відомим, свою книгу, присвячену принципам і методам ведення бізнесу, назвав так: «До дідька все, бери й роби!» Цей сповнений енергії й оптимізму девіз, якого він дотримувався все життя, вивів його в число найбагатших людей і перших приватних підкорювачів космосу. Проект Бренсона коштував інвесторам $209 млн, але на перші ж польоти суборбітального човника SpaceShipTwo уже записалися 380 чоловік, що дозволило зібрати понад $50 млн.
Друга людина, без якої проект не міг бути здійснений, — всесвітньо відомий авіаконструктор і спортсмен Берт Рутан. Його спорт — навколосвітні подорожі на літаках власної конструкції, тут йому належить безліч досягнень. І «матчастина» компанії Бренсона — дітище його інженерного таланта. Вживу його побачили гості й учасники ритуалу відкриття: літак-матка з підвішеним під ним човником злетів зі злітно-посадкової смуги космодрому, пролетів над нею й приземлився.
Запитується, чому приватний бізнес знаходить свою нішу в космічній галузі, адже проти цього можна навести досить багато аргументів. Насамперед тому, що приватний бізнес ефективніший за державні проекти. Такі організації, як НАСА або «Роскосмос», працюють в умовах майже відкритого бюджету: держава дає їм стільки, скільки вони попросять. Це породжує все більшу марнотратність, з якою держава зрештою утомлюється боротися й погоджується з переходом значних фрагментів космічних галузей у приватні руки — це дешевше.
Тут ще раз проявила себе загальна схема просування інновацій: супердорогі фундаментальні дослідження й розробки не під силу приватному бізнесу, це справа держави. Але коли мавр свою справу зробив, він може трохи посунутися.
Недавно NASA дала дозвіл на об’єднання двох тестових польотів, проведених приналежною американському мільйонерові Елону Маску компанією SpaceX — створювачем корабля Dragon. Раніше він теж не був ні багатим, ні відомим, працював у сфері IT-технологій і здобув всесвітню славу, створивши в Інтернеті платіжну систему PayPal. Не менш широко він відомий і як автор єдиного у світі успішного на ринку електромобіля Tesla Roadster. Ракети Маска мають оригінальне компонування — це три по горизонталі (а не по вертикалі) зістикованих пакета. Вантажний космічний корабель буде виведений на орбіту ракетою-носієм середньої вантажопідйомності Falcon 9, що також створена фахівцями SpaceX. Стикування з орбітальною космічною станцією МКС призначено на 19 – 20 грудня.
Компанія SpaceX уклала з NASA контракт вартістю $1,6 млрд на здійснення 12 польотів космічних вантажівок Dragon до МКС. Аналогічний контракт, тільки на суму $1,9 млрд, укладений між Американським космічним агентством і компанією Orbital Sciences, що займається розробленням вантажного космічного корабля Cygnus і ракети-носія Taurus 2. Вантажні космічні перевезення — це вже зовсім інша ніша для бізнесу, яка докорінно відрізняється від космічного туризму. У найближчі роки, певне, ми станемо свідками проникнення приватної ініціативи і в інші ніші.
Тим часом
1 листопада 2011 року Верховна Рада України розглянула представлений Кабінетом Міністрів законопроект «Про внесення змін у деякі закони України з питань приватизації». Підтримали 213 народних депутатів із мінімально необхідних 226. Законопроектом пропонувалося серед іншого зняти обмеження на приватизацію підприємств Національного космічного агентства України (НКАУ) і авіаційної промисловості.
Таким чином, документ, який часто називають законом про суцільну приватизацію, не пройшов. Це не означає, що приватнопідприємницька діяльність у космосі підпадає під автоматичну заборону. Адже й космічні приватні підприємства в США їхні власники теж не з державних активів одержали — вони створювали їх своїм розумом і вмінням.
Цей шлях любителям космосу не закрито і в Україні. Але є серйозні перешкоди, наприклад, дефіцит інвестиційних ресурсів, відсутність великих вільних грошей у країні. Це вирішується (почасти) залученням іноземних інвестицій, та хто ж сюди прийде за української політичної нестабільності й бізнес-середовища, що звикло до коротких грошей.
Повертаючись до теми приватизації підприємств НКАУ, треба сказати, що спроби вивести її з-під заборони тривають уже кілька років. Відповідний законопроект подано на розгляд у Верховну Раду не вперше. Це означає, що є надзвичайно впливові сили, зацікавлені в такій приватизації. І нема сумніву в тому, що законопроект якщо не наступного разу, то через якийсь час буде ухвалено. І тоді на весь цей величезний комплекс аерокосмічних підприємств, які досі якимось чудом зберігають життєздатність, чекає доля всіх інших приватизованих об’єктів оборонного значення — повзуче перепрофілювання, у тому числі й шляхом поділу їх на велику кількість окремих самостійних виробничих осередків, які вже не мають відношення до космосу.
