Пластична валюта

Переваги полімерних купюр перед паперовими навіч, і все-таки нова технологія поки не стала масовою.

Спостерігаючи очевидне, хтось скаже: гроші — це папір, на якому зображений малюнок. І що ж, кожному з нас потрібен саме фарбований папір? Ні, нам потрібне те, що можна придбати за нього. Навіть якщо це й не папір зовсім.

Ще говорять, що гроші — зло, вони ж — кров економіки, а також засіб поневолення. Усілякі — від черепашок на атолах Тихого океану й срібних гривень до «золотих соверенів» і паперових зеленуватих «президентів» — вони були й залишаються основою існування нашої цивілізації. До недавнього часу гроші, знехтувані й бажані, існували лише в чотирьох видах: металевому — найкоштовнішому, паперово-купюрному, плас­тиково-картковому й вір­туально-безготівковому. Зараз же ми можемо «пошарудіти» і розплатитися новими полімерними «асигнаціями».

Не тонуть і майже не горять

Пластикові купюри зараз в обігу майже трьох десятків країн. У півтора рази дорожчі у виготовленні, ніж паперові, полімерні гроші кращі за них за стійкістю до ушкоджень і служать довше. Хоча їхній випуск економічно рентабельніший, провідні держави, як і раніше, використовують папір, що пояснюється не тільки лобізмом традиційних тямущих друкарів, а й  багатовіковою традицією­ використання як грошей саме паперу з його характерною м’якістю, хрускотом, навіть запахом та іншою звичною органолептикою.

Однак візьміть австралійські або гонконгські асигнації по 10 місцевих доларів. На перший погляд, це зовсім звичні купюри. Але спробуйте порвати або пом’яти їх, навіть випадково випрати в кишені штанів — і незабаром ці банкноти знову будуть як нові, оскільки зроблені зі спеціального пластику, створеного фахівцями з австралійського Центробанку в Канберрі й ученими Національного наукового співтовариства в Сіднеї. Зараз до австралійської програми обміну старих паперових банкнот на нові, пластикові, ­долучилися інші країни: Нова Зеландія, Індонезія, Сінгапур, Гонконг. Незабаром цей список поповниться також Непалом.

Серед незаперечних плюсів пластикових «асигнацій» — міцність, стійкість до впливу води, масел, поту, пилу й інших «паперозаб­руднювачів», а також високий ступінь захисту від пронозливих фальшивомонетників. Час життя таких грошей у 4—5 разів довший, ніж у їхніх паперових побратимів. А після того, як пластмасова купюра стала непридатною, її можна переробити й виготовити нові «асигнації» або які-небудь предмети побуту.

А ще, на думку фахівців австралійської організації Securency International, що має технології виробництва полімерів для випуску грошей, пластик перешкоджає появі колоній мікроорганізмів. Вони просто не можуть знайти достатньої кількості «їжі» на гладкій поверхні. Єдиний мінус полімерних грошей — вам не вдасться претензійно прикурити від них дорогу сигару…

Британська співдружність пластмасових асигнацій

Перші суто полімерні банкноти надрукували в 1983 році в Коста-Риці, найбіднішій Гаїті й найбагатшому «офшорному» острові Мен в Ірландському морі. Купюри були зроблені фірмою American Banknote Company на полімерному матеріалі Tyvek від хімічного гіганта DuPont зі США. І справа заладилася!

Іншим піонером пластикового «кешу» стала Австралія, найперший член БСН. У 1988 році, до 200-річчя ­заснування першого англійського поселення на новому континенті, випустили новітні полімерні банк­ноти номіналом 10 австралійських доларів. Банкнота мала прозоре вікно з голографічним портретом капітана Кука, якого з’їли аборигени. Австралійські пластикові гроші пройшли жорсткі тести: не міняючись, витримали кип’ятіння, 9 місяців перебування в землі й кілька годин у працюючій пральній машині. На їх створення було витрачено 20 млн австралійських ­доларів.

Основою для нових банкнот став неволокнистий і непористий полімер — біаксіально- (двоосно) орієнтований поліпропілен (BOPP) під маркою Guardian, для якого розробили зовсім нову технологію одержання пластикової основи. Початковим етапом цієї технології було одержання матеріалу з орієнтацією довгих молекул полімеру переважно у двох вимірах. Для цього з поліпропіленової трубки видувалися пузирі, з яких потім формувався багатошаровий субстрат.

Пізніше місцева компанія Securency розробила кілька нових захисних ознак спеціально під полімерну основу. Використання нового носія й нових додаткових засобів захисту сприяло, зокрема, тому, що в Австралії і Новій Зеландії майже зникли підроблені гроші: занадто складно робити «фальшивий» пластик.

Натхнений успіхом на своєму материку, ЦБ Австралії в 1990 році відправив у сусіднє Західне Самоа партію пластикових банкнот. Але гроші ці знебарвлювалися, їх «зажовувало» в  купюро-рахункових машинах. У Коста-Риці й Гаїті,­­ а згодом і в Замбії пластикові купюри випуску 2003 року не протрималися в обігу й року. Під дією вологи й спекотного клімату вони ставали шматочками пластику з нечіткими зображеннями, що викликало загальне невдоволення. Банкноти були надруковані Canadian Bank Note Company, вона ж друкувала й наші гривні. Потім фірма визнала, що використовувала у виробництві погані фарби й була змушена випустити вдосконалену валюту своїм коштом.

Але, подивившись на все-таки непоганий досвід ужитку полімерних банкнот у колег за Співдружністю, такі гроші вирішили друкувати й у самій Канаді. Долари з Оттави, де й донині формально править генерал-губернатор за призначенням із Лондона, будуть зроблені з поліпропілену. У листопаді з’явиться найбільш ходова купюра в 100 доларів; у березні 2012-го — банкнота в 50 канадських доларів. До кінця 2013 року в обіг уведуть поліпропіленові гроші менших номіналів.

Навіть у колишньому підмандатному Англії, а нині незалежному Ізраїлі в лютому 2008 року ввели в обіг нові пластикові банкноти в 20 шекелів. На час експерименту зовнішній вигляд банкнот був незмінним — зеленого кольору, з портретом Моше Шарета. Зараз у Землі обітованій ходять як паперові, так і пластикові гроші.

І Лондон туди ж!

Як повідомила на початку вересня лондонська газета The Independent, центральний Банк Англії може укласти контракт на випуск нових банкнот популярних номіналів Ј5 і Ј50. Причому не з компанією De La Rue, що з 2003 року є монопольним друкарем фунтів для Банку Англії й уже більше ста років забезпечує банкнотами не тільки Британію, а й багато інших країн світу, а з новими постачальниками.

Причини заміни купюр логічні. Банкіри стурбовані тим, що папір — не кращий матеріал для купюр Ј5, які мають величезний обіг. Про їхню заміну на інші, виконані з більш довговічного матеріалу, ішлося ще в 2005 році, але тоді остаточного рішення не ухвалили. Правда, передбачалося, що нові купюри друкуватимуться на заводі De La Rue у графстві Ессекс.

Нові банкноти номіналом Ј50 держава хоче випустити з прозорими вікнами — новим елементом захисту,­ оскільки нинішні гроші можна легко підробити. До речі, про аналогічні заходи захисту від фальсифікації думає і Європейський ЦБ. Передбачається, що наступного року випускатимуться нові банкноти номіналом Ђ5, а в 2013-му вони надійдуть в обіг.

Що ж до Великої Британії, то, за даними Банку Англії, рішення про випуск нових банкнот не буде ухвалено в найближчі два роки, бо питання усе ще на етапі переговорів із виробниками. ЦБ Сполученого Королівства має монополію на випуск банкнот в Англії та Уельсі. Банки Шотландії й Північної Ірландії зберегли право випуску власних банкнот, але їхня емісія повинна бути підкріплена наявністю депозиту в розмірі 1:1 у Лондоні.

По-дідівському

Однак переваги пластику перед папером не безперечні. Так, багато банкірів і поліграфісти вважають, що застосування паперової основи є не тільки менш дорогим, а й не менш ефективним шляхом захисту банкнот. Тому центробанки багатьох держав уважно вивчають усі плюси й мінуси застосування пластикових банкнот. А поки що французька компанія Arjo Wiggins, один із провідних виробників грошового паперу, розробила композитний носій Diamone Composite з натуральних целюлозних волокон і синтетичних ниток. Цей папір для друкування своїх грошей використовують уже 40 центральних банків у всьому світі. За даними французів, на початку «нульових» кількість виконаних на цьому папері грошей зростала майже на  5 млрд купюр на рік.