Зворотний бік Митного союзу

Участь у ньому спровокувала в Білорусі й Казахстані небачений дефіцит і подорожчання продуктів харчування.

На самому початку жовтня колишній і, мабуть, майбутній президент РФ Володимир Путін виступив із програмною статтею для газети «Вісті», у якій фактично оголосив свою супермісію — створення Євразійського союзу. Таким чином, російський прем’єр визначив вектор подальшого розвитку Митного союзу та Єдиного економічного простору, ще раз натякнувши, що «Євразійський союз — це відкритий проект».

Те, що цей натяк адресований у першу чергу Києву, стало зрозуміло через кілька днів, коли Володимир Путін повідомив, що «у разі приєднання до Митного союзу економічний виграш України щорічно становив би 9 мільярдів доларів». Відповідь із української столиці була досить різкою. Віце-прем’єр Борис Колесніков заявив: Україна чітко задекларувала свій вибір — інтеграція в Європейський Союз (справедливості заради слід відзначити, що це сталося ще до оголошення вироку Тимошенко й жорсткої реакції країн ЄС).

Коментуючи висловлення прем’єра Росії про те, що приєднання до Митного союзу економічно вигідне для України, Колесніков сказав: «Безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Тому ніяких пряників ніхто не дочекається». Чому український віце-прем’єр саме так відповів на заклик Володимира Путіна? Уся річ — у  серйозних, можливо, таких, що навіть мають системний характер, проблемах у розвитку Митного союзу.

Гладкий папір

Отже, Митний союз Росії, Білорусі й Казахстану існує вже більше року. Як свідчить спільне дослідження РБК daily і кадрового агентства Kelly Services, підприємці відзначають, що працювати зараз дійсно легше, однак, як і рік тому, вони скаржаться на  наявність «чорних дір» у законодавстві, черги на митниці, численні регулюючі документи й незавершену роботу над податковим законодавством. Однак це проблеми, які можна розв’язати. І це завдання просто необхідно залишити фахівцям.  На жаль, є і питання, що не мають на сьогоднішній день позитивного рішення.

Що ж до України, то головною перешкодою до її вступу в Митний союз залишається членство у Світовій організації торгівлі. Як заявив секретр СОТ Кіт Роквелл, «Україна <…> повинна дотримуватися  своїх зобов’язань. Або провести переговори про їхню зміну з 152 країнами — членами Світової організації торгівлі».

Щоб домовитися із цими країнами про приєднання до СОТ, Києву було потрібно 15 років. Цілком можливо, що для того, щоб умовити їх погодитися на серйозну зміну умов торгівлі (у напрямку збільшення мит: від діючих сьогодні в Україні 5,5% до 8% у МС), доведеться вести переговори ще довше. Сама ж Росія  ніяк не може фінішувати у своєму багаторічному процесі приєднання до Світової організації торгівлі через принципову позицію Грузії. Спроба ж односторонньо проігнорувати раніше підписані в рамках СОТ договори коштуватиме українській промисловості й аграрному сектору втрати фактично ВСІХ наявних ринків, крім СНД. На цьому тлі навіть розмови про штрафні санкції не дуже лякають — такий сценарій цілковито неприйнятний.

У разі переговорів із МС Україні необхідно уточнювати буквально кожну деталь: багато зрозумілих понять не є такими для Москви. Наприклад, торік діяльність МС почалася із грандіозного скандалу. Виявилося, що Росія не включила в поняття єдиного митного простору торгівлю­­ нафтою й газом. Для Білорусі ця новина була наче грім серед ясного неба. І таких «нестиковок» було досить багато. Так, Росія претендує більш ніж на 90% стягуваних мит, обґрунтовуючи це пропорціями споживчих ринків трьох країн. Білорусь і ­Казахстан  відкрито заявляють, що це грабіж. Такий рівень дискусії важко назвати конструктивним.

Але головною проблемою Митного союзу може стати його штучна закритість — за лічені місяці свого існування він встиг ініціювати більше десятка підвищень імпортних мит. Ми пам’ятаємо, що «під роздачу» потрапила й Україна. Безумовно, захист вітчизняного виробника й ринку —  вже трохи не рефлекс на теренах СНД. Ми звикли захищати своїх, навіть тих, хто випускає не­якісну й неконкурентоспроможну продукцію. Однак такий підхід небезпечний остаточною консервацією відсталості: навіщо витрачатися на переоснащення підприємств, якщо конкурентів можна просто викинути з ринку?

Стратегічно такий підхід є програшним. Безумовно,  реально домогтися певного економічного зростання таким чином можна, але можна й остаточно поховати ідею модернізації віт­чизняної економіки. Відкрита конкуренція — жорсткіша, але й здоровіша тенденція. Митний союз може не тільки законсервувати відсталість економік країн-членів, а й, з огляду на темп сучасного життя, зробити технологічний  розрив неминучим. Тобто­ майже стовідсотково гарантувати Україні постійне місце в резервації за назвою «третій світ».

У Росії  досить занепокоєні з приводу ще однієї системної проблеми, ім’я якої — контрафакт. За повідомленнями Прикордонної службы ФСБ, 43% затриманої контрабанди припадає на кордон із Казахстаном (йдеться передусім про неякісну китайську контрабанду). До речі, якість окремих груп казахських товарів теж сумнівна: у Казахстані багато проблем з епідеміологічним контролем, тварини часто хворіють. Тому прогнозувати, що буде після відкриття кордону між Росією та Казахстаном, ніхто не береться.

Крім цього, у Росії виробники вже давно говорять про нерівні умови, мовляв, у Білорусі й Казахстані сільське господарство й випуск відповідної продукції серйозно дотуються з держбюджетів. Щоб захиститися від союзників, Росія вирішила зберегти інструмент квотування. Хоча формально економічний простір буде загальним, кожній країні треба чітко розписати, скільки товарів і куди поставляти, обкладаючи надлишки заборонними митами. Якщо таке станеться,  від Митного союзу залишиться тільки ­назва.

Люди б’ються за їжу

Очікувалося, що вступ у Митний союз принесе самі плюси хоча б пересічним громадянам. Але сталося­­ інакше. В усьому винна економічна криза, внаслідок якої більш сильна російська економіка почала діяти за принципом пилососа, відбираючи у своїх сусідів дешевші продовольчі товари. Союзники до такого розвитку ситуації були абсолютно не готові.

Так, Білорусь немов провалилася в початок 90-х: у магазинах щезли ковбасні вироби, виникли величезні черги за м’ясом, а їхня вартість буквально щодня стає  недоступнішою для звичайних громадян. Урядовці твердять, що дефіцит м’ясних продуктів виник через їхню високу затребуваність у сусідній Росії.

Регіональні білоруські ЗМІ пишуть про те, що десанти російських продовольчих «туристів» стали нормою на прикордонній території. А в блого­сфері­ описуються випадки бійок­ у магазинах між російськими й білоруськими покупцями. Величезний резонанс мав  інцидент, що стався в місті Мстиславлі в черзі за молоком. Розповідач запевняє, що бійка зчинилася після того, як російські покупці грубо й образливо відмовили місцевій жительці в купівлі літра молока без черги.

Як заявив заступник міністра сільського господарства Білорусі Василь Павловський, моніторинг фахівців міністерства показав, що 70% прикордонної торгівлі в Росії припадає на білоруські молочні й м’ясні продукти. А голова комітету держконтролю Олександр Якобсон поскаржився, що «кордонів і митних перешкод цьому бізнесу немає, а із продуктами вивозиться бюджет країни, адже виробництво м’яса й молока в Білорусі дотується з бюджету». І якщо раніше, до створення Митного союзу, Білорусь могла припинити цей вивіз адміністративним рішенням, то тепер вона не має права цього робити — товар у межах нового інтеграційного об’єднання може переміщатися безперешкодно.

Унаслідок погіршення торговельного балансу з країни швидко вимивається іноземна валюта. Тільки за три весняних місяці білоруські банки недорахувалися $1 млрд, який був на рахунках громадян. Саме так у країні зчинилася «валютна паніка». Першим кроком до неї були чутки про можливість примусового обміну валюти вкладників на білоруські рублі. Ситуацію так і не вдалося приборкати, а валюта обмінюється  тільки за наявності паспорта й у дуже обмеженому розмірі. Особливу пікантність ситуації надає свіжа новина про те, що Національний банк Білорусі виставив на продаж майно, яке відомство не використовує. Про це повідомляє виконавчий комітет Мінська. У списку майна — посуд, будматеріали, символіка, відео- і аудіо­­­апаратура…

На чужих помилках

Експорт російських товарів збільшується, а імпорт із Білорусі в цілому зменшується не тільки в РФ, а й у країни ЄС, які наклали санкції на основні орієнтовані на експорт підприємства республіки. Росія не поспішає купувати в Білорусі промислові товари, що погіршує платіжний баланс, у той час як російські громадяни скуповують продукти, що спричиняє товарний дефіцит і збільшує паніку серед населення. Це негативно позначається й на економічній безпеці: Білорусь контро­­лює все меншу частку ­ своєї­ економіки. Президент Лукашенко­ вже пообіцяв «Газ­прому» не тільки ту половину акцій Білтрансгазу, що зараз є у власності країни, а й акції інших підприємств, зокрема нафтопереробних. Можливо,­­ саме акціями підприємств доведеться повертати кредит — $3 млрд, який Лукашенко ­­­ випросив у росіян для подолання кризи.

Звичайно, коментуючи цю безрадісну ситуацію, можна заперечити, що Білорусь мала досить специфічну економічну модель, яка почала геть розпадатися ще наприкінці минулого року. Однак у іншого учасника Митного союзу, Казахстану, відбуваються дуже схожі процеси, незважаючи на те, що і структура економіки, і її сила непорівнянні з білоруськими.

Сьогодні Астана змушена буквально копіювати методи білоруських союзників — заморожувати ціни на соціально значущі товари, установлювати державне регулювання цін і т.д. Для врегулювання ситуації на казахстанському споживчому ринку довелося створити цінову комісію під керівництвом першого віце-прем’єра Умірзака Шукєєва. Дійсно, такої «надзвичайщини» в Казахстані не було вже давно: майже вдвічі подорожчали цукор, олія, крупи, м’ясо-молочна продукція. Ціна на гречку в порівнянні з минулим роком зросла в 2,5 раза, яловичина подорожчала на 40%, баранина — на 33%. А фактична купівельна спроможність населення різко знизилася.

Казахські експерти й урядовці, як і їхні білоруські колеги, безпосеред­­ньо пов’язують економічні негаразди із входженням країни в Митний союз. Президент Казахстану вже одержав  звернення і відкриті листи від громадських діячів, політиків, представників ЗМІ з вимогою денонсувати угоду про приєднання країни до Митного союзу.

Як уважають експерти, якщо терміново не врегулювати ситуацію, то і в Білорусі, і в Казахстані може статися соціальний вибух. Для України, де економічна ситуація теж не виглядає не те що успішною, а навіть стабільною, додаткова напруга — і економічна, і соціальна — просто неприпустима.