Анатомія «Олімпійського»

У центрі Києва нарешті вже не чути «сокири дроворуба», або, точніше, скреготу «пилки»: після реконструкції відкрився найбільший в Україні стадіон, місце проведення чотирьох матчів і фіналу Євро-2012 — НСК «Олімпійський».

Реконструкція майбутньої головної арени Євро почалася в грудні 2008 року в розпал фінансової кризи. Ламати — не будувати, стадіон швидко зруйнували майже дощенту, але до листопада 2009-го питання, що висіло в повітрі, стосовно ТРЦ, який зводився навпроти (споруда­ вполовину зменшувала кількість шляхів евакуації), президентські вибори й невизначений рух фінансових потоків (теми «відкотів» на будматеріалах стали міськими легендами) заморозили будівництво. Це спричиняло цілком реальні «тимчасові незручності» мешканцям  столиці.

Але з початку 2010-го будівництво зрушило з місця й було завершене ударними темпами, хоча й не до 20-го Дня незалежності, як планувалося спочатку. До речі, саме традиційний поспіх після «смаженого півня, що клюнув», стала предметом жартів для гостей, запрошених напередодні відкриття НСК: хоча б дах не впав і трибуни не обвалилися.­

На модернізацію стадіону й прилеглої інфраструктури витрачено 4,5 млрд грн, або близько $573 млн. Як відзначив віце-прем’єр — міністр інфраструктури України Борис Колесніков, для країни це будівництво виявилося економічно невигідним, але змушеним — через стислі строки й вимоги УЄФА. За ті ж гроші можна було побудувати новий стадіон без прив’язки до особливостей місцевості, трудомісткої заміни застарілих комунікацій або відновлення «утомленого» бетону другого ярусу.

Приміром, будівництво першої в Україні футбольноі споруди еліт-класу — 50-тисячної «Донбас-Арени» — обійшлося в $420 млн. Утім, скептики говорять, що реальний кошторис «Олімпійського» майже у два рази більше — $1 млрд (!). Тобто ще трохи — і НСК міг би відібрати титул найдорожчого стадіону у світі в легендарного лондонського «Уемблі» ($1,5 млрд у 2007 році).

Трибуни, газон і Книга рекордів

Тим, хто бував на «Олімпійському» до реконструкції, відомо, що стадіон був відкритий усім вітрам. У новій версії ситуацію докорінно змінює гордість архітекторів і монтажників — мембранний дах площею 48500 м2.

Тентова конструкція зі спеціальними елементами у вигляді «парасольок», що пропускають світло на обидва боки  (вони стали символом НСК і відображені на офіційному лого), розроблена ексклюзивно для «Олімпійського». Основа тентової мембрани — високоміцна опорна склотканина, покрита з обох боків тефлоном. Напівпрозоре полотно, що пропускає до 12% сонячного світла, виготовили в Німеччині, але на сектори кроїли чомусь у Таїланді. Мембрана розтягнута на вантовій системі, сконструйованій за принципом спиць велосипедного колеса й закріпленій на сталевому каркасі з 80 колон (висота  40 м,­ вага 50 т кожна). Монтаж вантів навісу за техпроцесом скоріше ближче до авіабудування, ніж до архітектури, оскільки точність виготовлення металоконструкцій — 1—10 мм на кілометр! Більш того, вся система «дихає», тобто зменшується й збільшується на кілька міліметрів залежно від температури. Саме за цю особливість київський стадіон можуть внести в Книгу рекордів Гіннесса.

За рахунок навісу зсередини стадіон став, на перший погляд, менше колишнього. А саме полімерне покриття (особливо прозорі «парасольки») більше нагадує натягнуту клейонку, але те, що ця надлегка (близько 1 кг/м2) конструкція здатна витримати навантаження до 3 т/м і температуру до 260ОС, остаточно заспокоює.

А поки захищені від дощу глядачі (дах закриває 100% трибун) спостерігатимуть за подіями на полі, опади змиють бруд з тенту у водостоки. Однак є в даху й недоліки: реконструкція виключила перегляд футболу з околишніх висоток: навіть із найвищого будинку в окрузі — готелю «Русь» — видно лише частину трибун.

Дах вніс істотні зміни в освітлення. Прожектори замість архаїчних і неефективних 82-метрових освітлювальних щогл розташовані на вантовому кільці даху (380 шт.) і під покрівлею на фермах Віренделя (228). Вони дистанційно керовані й можуть працювати в сімох різних режимах, підсвічуючи не тільки поле, а й трибуни (рівень освітленості  2400 люксів).

Разом з освітлювальними приладами під дахом змонтовано систему об’ємного звуку, 126 гучномовців «заховані» під трибунами. Рівень звуку регулюється автоматично за даними 8 мікрофонів, що вимірюють рівень шуму.

На південній і північній трибунах розташовані  два табло площею 100 м2 і вагою 9,5 т кожне. Незважаючи на те, що це найбільші екрани в Європі, у реальності вони чи то через солідні розміри самого стадіону, чи то через розташування безпосередньо під дахом виглядають не такими великими. Згодом схожий екран установлять над головним входом до трибун.

На жаль, місткість арени зменшилася до 70500 глядачів (на матчі з метою безпеки пропускатимуть не більше 68 тисяч), зате значно покращився комфорт. Для поліпшення огляду поля нахил нижніх секторів збільшили на 15%. Сидіння, які складаються за відсутності навантаження, поширшали до 46 см. Виготовлені вони з антивандального пластику, але їхню справжню міцність (а заразом і надійність кріплень і шарнірних зчленувань) можна буде оцінити лише після декількох матчів. За рахунок розширених проходів тепер можна вільно впівоберта проходити до свого місця, не піднімаючи сусідів. Обладнано 150 місць для людей з обмеженими фізичними можливостями.

Футбольне поле — те, заради чого й будувався стадіон, —  відповідає статусу арени як розмірами (105х68 м), так і якістю. Трав’яне покриття (більше 8 тис. «квадратів») два роки спеціально вирощували в Словаччині. Як відомо, поле — це складний «пиріг» з дерну й піску, систем підігріву, поливу й дренажу, тому на час проведення нефутбольних заходів газон накриватимуть світлопровідним дихаючим пластиком. Поки ж напередодні футбольного відкриття 11.11.11 матчем збірних України й Німеччини його цілодобово освітлюють і підігрівають три мобільні установки, які заміняють природне сонячне світло восени й узимку.

Туалети, ВІПи й «Крижинка»

На фотографіях видно, що фасад стадіону засклений. Однак за пильнішого розгляду виявляється, що засклення не суцільне (як на «Донбас-Арені»): між триплексними ( що затримують 95% ультрафіолету) скляними панелями вільно проходить повітря. Але завдяки цьому навколо чаші сформувалися закриті від негоди галереї верхнього й нижнього ярусів (40 секторів на кожній). Причому верхній пасаж був побудований з нуля, хоча сам ярус не перебудовувався: його ґрунтовно зміцнили й відремонтували.

Саме в галереях тепер вируватиме життя до й після матчів. А в розташованих за периметром 42 фастфудах подбають про харчування глядачів. Цікаво, що готівку в них (як і в усіх торговельних точках стадіону) замінено на безконтактні електронні карти DirectMoney. Купуючи їх, ви вносите певну суму грошей і поступово використовуєте для покупок на всій території НСК під час будь-якого заходу. Анулюючи карту, одержуєте свої 20 грн заставної вартості й залишок на рахунку.

В опорах розміщені 88 туалетів (по 4—6 кабінок — одна на 66 глядачів) плюс 4 для людей на інвалідних колясках, підключених до сучасної вакуумної системи каналізації (раніше на «Олімпійському» були «класичні» громадські туалети). Чисте повітря у внутрішніх приміщеннях створюють 32 установки кондиціювання продуктивністю 400 тис м3/год. з функцією відведення повітря. На кожному вході в сектор — по 6—8 сміттєвих урн, тому проблем з утилізацією упаковок і стаканчиків у вихованої людини не буде.

На обох рівнях західної частини стадіону розташовані 39 скай-боксів — лож для VIP-гостей. Їх поділено на п’ять класів залежно від виду й місткості (від 10 до 50 чоловік) з однаковим наповненням і виходом на власну трибуну зі шкіряними кріслами. У нематчеві дні бокси планують здавати в оренду для презентацій і конференцій. Недоторканними залишаться лише 72-місні президентські апартаменти з окремою гардеробною, кімнатою охорони й прямим ліфтом (загалом на стадіоні 14 ліфтів) у підземний паркінг (уміщає 248 VIP-авто, звичайним же вболівальникам доведеться шукати місця навколо стадіону на паркуваннях, більша частина з яких ще не побудована).

Під бізнес-сектором розташувався півторатисячний прес-центр, що замінив стару телерадіорубку. Тут же, на першому рівні, — прохід (через лаунж-зону) до VIP-трибун і олімпійський дворик із прозорим дахом, 10-метровими мармуровими колонами й підлогою, де футболісти  даватимуть інтерв’ю після матчів. Потрапити в олімпійський дворик можна через хол 13-поверхового будинку, який «вписали» усі без винятку проектувальники. На час чемпіонату в ньому розташується служба УЄФА, а в інший час — готель Sheraton.

Уздовж східного боку чаші побудована об’їзна дорога з естакадою для доступу спецтранспорту й пожежних машин, вона ж служитиме додатковим шляхом евакуації. До речі, відповідно до нових нормативів арени, під час евакуації звільнення трибун триває 8 хвилин, а вихід за межі — 16. Поруч із об’їздом на повний хід будуються зони гостинності. Для цього знесли льодову ковзанку «Крижинка», але після Євро-2012 її обіцяють повернути, але вже на даху п’ятирівневого будинку. Площу перед спортивною ареною буде закінчено, коли на ній перекладуть плитку, «приліплену» протягом однієї ночі напередодні відкриття.

ПісляЄвро

За бажання знайти недоліки «Олімпійського» неважко: багато приміщень ще не готові, на панелях обшивки можна прочитати назву виробника, а подекуди навіть відірвати на пам’ять шматочок пакувальної плівки. Але споруда виглядає масштабно й красиво на тлі вітчизняної спортивної інфраструктури (хоча, як футбольний уболівальник, я б не відмовився додати 10—12 тисяч місць).

Для обслуговування такого об’єкта потрібні великі гроші, і одним ЧЄ тут не обійтися. Як ми вже відзначали, більшість приміщень планують здавати в оренду. Крім збірної на НСК мають намір грати два столичних клуби: «Динамо» хоче проводити матчі єврокубків, а «Арсенал», у якого немає власного стадіону, — всі домашні поєдинки. Однак останніх, за чутками, відлякує вартість оренди — 450 тис. грн за матч. Не виключено, що один із наступних боїв тут проведуть Віталій (уже відкривав боєм стадіон у Вроцлаві) або Володимир Кличко.

Але уяву вболівальників­ особливо розбурхує той факт, що «Олімпійський» не просто багатофункціональна спортивна арена для футболу, легкоатлетичних змагань і навіть Олімпійських ігор — це стадіон класу еліт. Тому Київ (як, утім, з 2009 року й Донецьк) має нагоду у найближчі років 30 претендувати на проведення фінальних матчів щорічних розіграшів Ліги чемпіонів і Ліги Європи.

Але національний спорткомплекс має статус державного, тому тут, як то кажуть, можуть бути нюанси.