Ноу-хау «у тіні»

В Україні ще несміливо й не зовсім успішно торгують новаціями та винаходами. Власне, сформованого ринку ноу-хау в нас поки нема. Але є цікаві виставки інновацій, які щороку наближають нас до цивілізованого поводження з інтелектуальним продуктом. Один із таких заходів проведено наприкінці вересня: у Севастополі всьоме відбувся міжнародний салон винаходів і нових технологій «Новий час».

Реклама — двигун ідеї

Мабуть, цього року салон «Новий час», як ніколи, виправдав своє гасло. Незважаючи на кризові перипетії, він як і раніше демонструє свій «сталий розвиток під час змін» і, на думку деяких експертів, уже став доброю рекламною площадкою для винаходів будь-якого напрямку та національності.

— Салон росте і кількісно, і якісно, — говорить його головний менеджер Володимир­ Куликов. — Якщо сім років тому було представлено лише 150 розробок із 9 країн, то сьогодні журі вибирає з 400 винаходів і 30 країн світу. І що особливо втішно, автори близько ста винаходів — молоді вчені зі шкіл і ВНЗ.

— Чи став салон доброю рекламною площадкою?

— Так. Однак площадка ця принципово відрізняється, наприклад, від угод із нерухомістю, із землею та іншим. Адже біржі інтелектуальної власності тільки формуються, і сьогодні цей специфічний ринок має, я б сказав, приховану природу. Покупцями тут є ловці ідей — бізнес-ангели, люди, які знають, що і як робити з тією або іншою розробкою. Більш того, маючи досвід менеджменту й роботи на відповідних ринках, вони самі контролюють весь процес просування інноваційного продукту. Тому тут ніхто й ніколи не говорить про те, скільки продано й скільки куплено. Судити можна тільки з непрямих параметрів, адже нашим салоном уже зацікавилися впливові європейські організації та структури.

— Чи відрізняються інтереси винахідників далекого зарубіжжя та наших новаторів?

— Приміром, цього року нас відвідала велика делегація з Китаю й Тайваню. Їхні винахідники частіше цікавляться задоволенням суто особистих, побутових інтересів людини. Представлено розробки в зубопротезуванні та енергозбереженні, а також усілякі подушки із будильником, прохолодні крісла, очисники повітря тощо. Росіяни ж, як завжди, відрізняються великою наукомісткістю своїх робіт.

— Чим може бути корисний такий «ярмарок ідей» для міста, у якому він проходить?

— Тепер наші винахідники можуть успішно роз­в’язувати місцеві проблеми. Так, на конкурсі навчальних закладів Севастополя в рамках проекту «Підвищення енергоефективності та енергозбереження в муніципалітетах Кишинева й Севастополя» наші школярі представили дуже цікаві розробки. Одна з них братиме участь у програмі допомоги Євросоюзу, причому 80% коштів на реалізацію проекту нададуть європейці, а решту — місто. Або інша проблема: морський транспорт для доставки пасажирів на північ міста й назад уже давно морально й технічно застарів. Пороми відходять від берега в клубах чорного дизельного диму. Тому ми й міська влада поставили перед винахідниками завдання: на принципах екологічних технологій створити електроходи. І рішення вже є.

Космічна відповідальність

Головний приз міжнародного журі по праву здобуло науково-виробниче об’єд­нання «Іскра» (м. Перм), яке, як відомо, виробляє твердопаливні ракетні двигуни. Створивши установку для піролізу відходів композиційних матеріалів, конструктори НВО показали, що сучасний виробник несе і екологічну відповідальність за свій продукт.

— Ми, як розробники, відповідаємо за весь цикл експлуатації нашого озброєння, а отже — за подальшу утилізацію своєї продукції, — говорить керуючий із маркетингу НВО «Іскра», заслужений конструктор РФ, віце-президент Федерації космонавтики Росії Юрій Макаревич. — Сьогодні корпуси ракетних двигунів роблять із дуже міцного органопластику. Але коли настає час їх утилізувати, виникають труднощі, оскільки з огляду на екологію сучасні методи не витримують критики — ідеться про варварське закопування в землю. У нашій установці майже на кожному етапі застосовується якесь ноу-хау, а в результаті маємо сорбенти, тобто активоване вугілля, широко використовуване в медицині та промисловості. Так само успішно установка може переробляти будь-який побутовий пластик.

— А як у Росії з космічними винаходами?

— Я в цьому питанні не те щоб скептик, а похмурий реаліст. Ми досі є одними з лідерів у цьому напрямку, але, на жаль, таких вражаючих досягнень, як за часів Радянського Союзу, сьогодні нема. А те, що ми американських туристів возимо на орбіту, — це не досягнення космонавтики…

— Як з Україною — дружите?

— Із дніпропетровським «Південмашем» ми працюємо багато років. Сьогодні на межі згортання відома програма «Морський старт», за якою ми виводили на орбіту телекомунікаційні супутники. Але починається нова — «Наземний старт». І все-таки говорити про масштабне співробітництво складно, бо в українців теж у галузі свої проблеми.

Як воскресити батарейку

На рік українці купують близько мільйона ноутбуків, 300 тис. відеокамер, а мобільні телефони, напевно, ніхто й не рахує. Але є в портативної техніки одна прикра слабина — недовговічність акумуляторів. За відродження батареї взявся студент Севастопольського національного технічного університету Арсеній Скворцов. Його дослідний зразок аналізує стан «убитого» акумулятора, відновлює його та заряджає. Як виявилося, цей прилад краще від закордонного аналога. Аналізатор стану акумуляторів канадського виробництва Cadеx, що вважається найавторитетнішим, поступається українському в середньому на 15%. При цьому коштує він аж $5 тис., а наші вчені обіцяють помірні ціни.

Тара із секретом і вертоліт для vip-арабів

Українська академія наук привезла лише півдюжини розробок, зате найактуальніших і найперспективніших. Серед них антикорозійне покриття для морських суден, завдяки якому днище корабля чисти­­ти­меться втричі рідше. Сьогодні воно проходить випробування на севастопольському кораблі Військово-морського флоту України. Також цікавою нам здалася склобазальтова тара для горючих і вибухонебезпечних речовин, наприклад артилерійських снарядів. Вона легше й дешевше від традиційних дерев’яних ящиків, герметична, не тоне у воді, витримує падіння з висоти 6-го поверху, температуру до 600 градусів і «проживе» гарантовані сто років. «Ми проводили експеримент: поміщали усередину охопленого вогнем ящика склянку з водою. За півгодини вона навіть не нагрілася, — говорить президент Української академії наук Олексій Оніпко. — Тому в разі сильної пожежі можна такий ящик витягти з вогню, не боячись вибуху».

Дітище НДІ авіаційної техніки (Феодосія) — легкий вертоліт з активною системою порятунку пасажирів AV-300, на жаль, іноземне замовлення. Одну таку машину, що забезпечує найвищу й найдоступнішу на сьогодні у світі безпеку для пасажирів, уже виготовили для vip-клієнта однієї з арабських країн. У разі загрози кабіна разом із пасажирами та пілотами відстрелюється вперед. На американських вертольотах використовується інший принцип: спочатку відстрелюються лопаті гвинта, потім відбувається катапультування. В AV-300 пасажири залишають літальний апарат разом із кабіною, причому на будь-яких висотах. Далі спрацьовує парашутна система, а якщо висота невелика (25—30 м), то вмикаються двигуни м’якої посадки.

Глибокоземна каналізація

Доцент Першого українського морського інституту (Севастополь) Микола Стоянов знає, як розв’язати проблему забруднення води каналізаційними стоками на курортному узбережжі морських міст України. Він пропонує скидати стічні води в безперервно діючий підземний генератор біогазу. Для цього треба пробурити свердловину глибиною 1000—1200 м, вставити в неї по всій глибині зовнішню трубу (скажімо, діаметром 360 мм) і в неї — внутрішню менших розмірів. Внутрішньою трубою на тисячометрову глибину подається сировина, де за сприятливої для розвитку організмів температури (причому безкоштовної) вона переробляється природним чином. «Далі в міжтрубному просторі відбувається процес флотації, тобто бульбашки повітря піднімають усю цю перероблену масу назад на поверхню землі, — пояснює доцент. — Із неї ми одержуємо біогаз, що окупить буріння свердловини за півтора-два роки, біомул для добрив та технічну воду. І все це без застосування насосів і всіляких нагрівальних потужностей».

DVD на 400 Гб і кістка з металу

У науковій лабораторії напівпровідників Кам’янець-Подільського університету ім. Івана Огієнка вже кілька років займаються синтезом халькогенідів. Їх використовують у виробництві напівпровідників для оптоелектроніки. Наприклад, молдавські колеги напилюють ці матеріали на оптичні диски й одержують інформаційний носій ємністю до 400 Гб (нагадаємо, що стандартний розмір однобічного одношарового DVD-диска — 4,7 Гб, Blu-ray — 50 Гб на шар). Крім того, у лабораторії навчилися виготовляти термоелектричні матеріали для прямого пере­творення тепла на електричний струм. Вони можуть бути використані у створенні теплогенераторів і мікрохолодильників. 

А конструктори Севастопольського національного технічного інституту вдарилися в медицину. У лабораторії біомеханіки винайшли металоконструкції, що імплантуються й анатомічно адаптуються. Їх уже успішно застосовують в одній із місцевих лікарень для відновлення опорно-рухового апарата людини.  

«Зокрема, використовується так званий трабекулярний метал із ніздрюватою структурою, дуже схожою на кісткову, при цьому легкий і міцний, що забезпечує проростання кісткових тканин крізь ці комірки, а отже, організм людини краще адаптується до імплантату», — пояснює Віктор Волков, один з авторів розробки.

Конструктори вже одержали п’ять патентів на свої винаходи й сподіваються найближчим часом їх упровадити.