Російський фатум

Не встиг науковий світ оговтатись від графенової революції 2004 року, як «матеріал століття» може бути зміщений з п’єдесталу ще перспективнішим аналогом. Англійські хіміки розробили новий спосіб одержання наноматеріалів — за допомогою них же самих.

Інтерес до вуглецевих нанотрубок спричинений їхньою здатністю змінювати фізичні й хімічні властивості багатьох поміщених у них речовин. Фахівці із Школи хімії Ноттингемського університету використовували трубки діаметром 1—2 нм як… «нанореактори» — для синтезу одношарових вуглецевих структур. Правда, на відміну від плоских графенових листів отримані структури були лінійними. Секрет пояснюється додаванням в «казан» разом із вуглецем сірки — її атоми облямовують зростаючі вуглецеві ланцюжки, не даючи їм розростатися в площині. Усю цю нанокрасу англійським хімікам допомогли побачити німецькі колеги з Ульмського університету.

Учені охрестили своє творіння графеновими нанострічками. Вони демонструють безліч надзвичайно цікавих фізичних властивостей, які роблять їх привабливішими для електроніки, ніж сам графен. Приємним сюрпризом, наприклад, виявилася здатність нано­стрічок змінювати провідність. Вони відкривають нові обрії у виробництві матеріалів для більш компактних, ємних і потужних комп’ютерів і накопичувачів інформації. Схоже, над графеном усе-таки висить «російський фатум»: ноттингемську групу очолює доктор Андрій Хлобистов — такий же «споконвічно англійський» учений, як і манчестерський дует Андрій Гейм — Костянтин Новосьолов, який здобув торік Нобелівську премію за синтез графену.