По дорозі з «троянцем»
Канадські астрономи на чолі з Полом Вігертом відкрили малу планету, яка фактично розділяє орбіту із Землею, випереджаючи її приблизно на 60О. Загрози для землян вона в найближчі 5 тисяч років не становить.
В останні роки планетологи приділяють підвищену увагу пошуку астероїдів, які обертаються навколо Сонця по сусідству із Землею й можуть становити для неї небезпеку. Небесна механіка прогнозувала існування цілого класу таких малих планет, указавши, де їх слід шукати.
Якщо розглядати систему із двох гравітаційно пов’язаних тіл, то в ній є точки, у яких їхні сили тяжіння взаємно врівноважують одна одну. Третє тіло, яке опинилося тут, якщо його маса в порівнянні із двома основними мізерно мала, однаково притягуватиметься і до одного, і до іншого, залишаючись таким чином у цій точці нерухомо. Або коливатиметься біля неї. Такі точки лібрації (або Лагранжа) є і в системі Сонце — Земля. Найбільший інтерес становлять точки L4 і L5, вони розміщені на орбіті нашої Землі, але спереду й за нею на 60О. Саме тут учені сподівалися знайти невідомі поки супутники нашої планети.
Підстави для таких прогнозів були вагомі. У точках Лагранжа на орбіті Юпітера астрономи за минуле століття відкрили цілу зграю таких супутників. Ті, що летять спереду Юпітера, дістали імена від агресорів-греків (Ахіллес, Патрокл та ін.), а ті, що наздоганяють планету — від захисників Трої (Гектор та ін.). У сукупності ж усі ці малі планети називаються «троянцями», і в цьому терміні немає нічого загрозливого й небезпечного. Вони рухаються за відносно стабільними еліптичними орбітами, по-різному нахиленими до площини екліптики. Біля юпітеріанської орбіти їх зараз відомо вже майже п’ять тисяч. Знайдено десятки троянських астероїдів біля Марса й Нептуна.
Виявити земних «троянців» не просто, їх можна засікти тільки на денному небі. Однак із винесенням телескопів у космос почався пошук нашої «ескорт-групи». Завдання це виконав орбітальний інфрачервоний телескоп WISE (Wide-field Infrared Survey Explorer), запущений 14 грудня 2009 року. Із січня по жовтень 2010 року він зробив 1,5 млн фотографій, виявивши близько 35 тисяч раніше невідомих астероїдів і комет, у тому числі понад 500 навколоземних космічних об’єктів, серед яких — астероїд 2010 TK7. А у квітні цього року його зуміли зареєструвати й із Землі 360-сантиметровим канадсько-французьким телескопом, розташованим на Гаваях. Ці спостереження дозволили настільки уточнити його орбіту, що група Вігерта змогла оголосити в науковому журналі Nature про відкриття першого кандидата в навколоземні «троянці».
За їх підрахунками, 2010 TK7 робить лібраційні «коливання» навколо точки L4. Діаметр астероїда, оцінений на основі вимірювання його блиску, — приблизно 300 м, що досить багато для навколоземного об’єкта. Його склад поки невідомий. Хоча параметри нинішньої орбіти «троянця» визначені з великою точністю, учені зауважують, що через хаотичні ефекти його рух можна прогнозувати максимум на 5 тис. років. Для Землі він не становить небезпеки, оскільки дистанція між ним і нашою планетою завжди перевищуватиме 20 млн км.
