Шалений крос

Ці змагання, мабуть, видовищніші за «Формулу-1» і вже точно безпечніші від їзди нашими дорогами на звичайних «смертних» авто. Усе, що треба для участі в них, — випробуваний автомобіль і воля до перемоги.

У липневу спеку в мальовничій балці Тубай, що в чотирьох кілометрах від Сімферополя, відбувся перший кубок Nanoprotec «Авто Дербі Прохват», у автонародді — просто перегони на виживання, або бойові перегони. Це справжнє чоловіче протистояння, де можна все… Ну, або майже все. Виграє не той, у кого сильна або швидка машина, і навіть не той, хто класно править, а хто утримається на трасі й зуміє змагатися далі.

У бій ідуть тільки гладіатори

Хитро закручена траса загальною довжиною 1 км 250 м вирівнена й спланована грейдером. На шляху гладіатора автомобільної ери — три трампліни й два кільця, грязьовий і для кросу. На полігоні можуть змагатися всі категорії авто- і мототехніки, у тому числі вантажівки й трактори. Схили балки створюють ефект амфітеатру, на природних трибунах якого може розміститися до 50 тис. глядачів.

На перегони з’їхалося 40 кращих гонщиків із шести міст України. Проти них боролися й новачки — дві кримські команди. Автомобілям треба було вижити в чотирьох заїздах по 12 кіл у кожному. На відміну від американських перегонів на виживання, головна мета українського автомобільного екстриму — дійти до фінішу, і бажано першим. Тупо таранити супротивника спеціально тут не рекомендується. Якщо вже став на дорозі, тоді вибач, доведеться зазнати удару і полетіти в кювет.

Машини виходять на старт першого заїзду, їх розставляють за результатами жеребкування. Загули мотори, і перегони понеслися. На трасі перевертаються перші жертви, застрягають на узбіччі залізні скакуни. Глядачі кричать від захвату. Відчуття таке, наче після нудної їзди за правилами зі світлофорами,­ знаками й докучними пішоходами тобі дали волю їздити так, як заманеться, і нещадно бити свої й чужі машини. Загалом, робити те, за що у разі зіткнення на перехрестях б’ють в обличчя, а даі­шники карають.

У підсумку після першого раунду з поля бою віднесли не менше третини моторів, в основному новачків цього спорту, а до кінця третього заїзду «не дожила» й половина­­­ спортивних тарантасів. За підсумками основних трьох заїздів переміг Алік Геворгян, який виступав під щасливим 13-м номером.

Та основна інтрига й справжні театральні пристрасті розпалилися під час четвертого, «королівського», заїзду. У Криму його назвали прем’єрським, оскільки головний приз — від представника місцевої влади. За правилами після трьох кіл вибуває той, хто прибув на фініш останнім. У підсумку залишається один переможець. Зазвичай на всіх таких етапах уперед виривався дебютант із сімферопольського екстрим-клубу «Бомба» Костянтин Сухоносенко на своєму автомобілі «ВАЗ-21093». Здається, уже ніхто не сумнівався в успіху жовтого авто зі скромною наклейкою «Проба» на лівому борті… Але на фініші Mazda переможця — гладіатора з Хортиці Едуарда ­Колесника — ласкаво штовхнула напористий «жигульонок» у бік. Мовляв, не ображайся, друже, це лише перегони.

Безпечна колісниця

Вимоги до бойових колісниць автогладіаторов досить суворі. Це, у принципі, і є запорукою безпеки гонщиків. Учасники стартують на серійних автомобілях із приводом на одну вісь, єдиним базовим обмеженням для яких є обсяг двигуна до 3,5 л і маса машини не більше 1600 кг.

Основний елемент такої гоночної машини — каркас безпеки, що збереже здоров’я водієві після численних зіт­кнень із суперниками й  перевертання автомобіля на дах. Каркас виготовляють із труби діаметром не менше 50 мм і товщиною стінки від 2,5 мм. Конструкція повинна мати замкнуту форму (без кутів), а радіус загину труб – не менше 100 мм. Точки кріплення передньої й основної дуг безпеки на кузові посилені сталевою пластиною товщиною не менше 3 мм і площею 120 см2. Каркас безпеки надійно прикріплений до підлоги автомобіля болтовими з’єднаннями або зварюванням.

Якщо зазирнути в кабіну екстремального боліда, то можна зрозуміти, чому за всього бажання «салоном» її не назвеш. На робочому місці гонщика не залишилося ніяких цивільних ознак на кшталт килимків і елементарної оббивки. Мабуть, щоб на випадок пожежі не було чому горіти, а під час ремонту можна було легко добратися до будь-якого вузла автомобіля. До речі, радіатор установлюється в найбезпечнішому місці, за кріслом водія.

Паливний бак розміщений між арками коліс не ближче 30 см від краю кузова, а кришка наливної горловини повинна надійно зачинятися, щоб запобігти випадковому відчиненню. Цікаво, що максимальна ємність паливного бака — лише 20 л. Для коротких заїздів цього цілком достатньо.

Лобове скло може бути замінене або доповнене металевою сіткою. Комірки — 25-50 мм, товщина дроту — не менше 2—3 мм. У разі застосування сітки замість лобового скла у водія має бути захисний щиток на шоломі або захисні окуляри. Дозволяється заміняти такою ж сіткою і все інше скло автомобіля. Крім того, двері водія фарбують у яскравий колір, звичайно червоний, адже відповідно до правил таран цього місця суворо заборонений.

Тільки дотримання цих правил і добре підготовлене «залізо» гарантують, що з автомобільного місива пілот вийде максимум із декількома синцями.

Довідка «УТГ»

Виявляється, цей спорт існує в Україні вже 10 років і навіть вилився в чемпіонат країни з автокросу. Учасники, а таких сміливців у нас близько 50, виборюють чемпіонське звання. Змагання відбуваються у Києві, Запоріжжі, Кривому Розі, а тепер і в Криму.