Ціна збагачення
Третю за останні півтора року спробу продати державний пакет акцій єдиної в Західній Україні збагачувальної фабрики — ВАТ «Львівська вугільна компанія» — робить регіональне відділення Фонду держмайна. Експерти галузі допускають варіант 50х50.
ВАТ «Львівська вугільна компанія» (ЛВК) — це не що інше, як колись добре відоме ДП «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська». Її побудували наприкінці 1970-х років для переробки високозольних вуглевмісних продуктів, які й донині видобувають у шахтах Львівсько-Волинського басейну. Отримане тут вугілля призначалося для теплових електростанцій, які тепер входять до генерувальної компанії «Західенерго». У 2000-му все майно фабрики було передане в оренду на 15 років ЗАТ «Львівсистеменерго», а вже у процесі його приватизації в 2008 році й з’явився нинішній власник і правонаступник орендаря — ВАТ «ЛВК».
Перший конкурс iз продажу держпакета акцiй Львiвської вугiльної компанiї проводили у березні 2010 року. Тоді 37,23% пакета виставили на торги за початковою ціною 113 млн 781 тис. 610 грн, а 0,35% передбачалося для пільгового продажу. Решта залишалася у власності орендаря. Оскільки бажаючих взяти участь у торгах не було, ФДМ знизило вартість пакета до 80 млн 392 тис. грн (на 30%) і у жовтні того ж року виставило його на конкурс повторно. І знову — жодної заявки.
На треті торги ФДМ виставив весь пакет із 459 млн 367 тис. 600 акцій (37,578%) зі стартовою ціною 114 млн 845 тис. грн. Фіксованими умовами конкурсу передбачалося погашення (у розмірі придбаних корпоративних прав) протягом 180 днів з моменту укладення договору купівлі-продажу простроченої кредиторської заборгованості ВАТ перед бюджетом і Пенсійним фондом, а також виконання п’ятирічної програми технічного переоснащення виробництва до 2014 року обсягом не менше 7,5 млн грн. На думку експертів, наближених до ДП «Львіввугілля», третя спроба продати державну частку також приречена: гравці ринку чекатимуть на закон про приватизацію шахaт, запланований до ухвалення у 2011 році міністром енергетики та вугільної промисловості Юрієм Бойком.
За оцінками ЄС, комерційні поклади вугілля в Україні становлять 37,6 млрд тонн, зокрема 19,7 млрд тонн — газової групи. А саме високозольне вугілля марки Г, яке видобувають у шахтах «Львіввугілля» та «Волиньвугілля», і є давальницькою сировиною для ВАТ «ЛВК». За І квартал цього року тут переробили 427,7 тис. т рядового вугілля вартістю 16 млн 817,8 тис. грн. Отримали — 54,8 тис. т вугільного концентрату ГЖСШ і продали вдвічі дорожче — за 33 млн 649,9 тис. грн (з ПДВ). Мимоволі виникає запитання: навіщо чекати закону і чи треба купувати технологічно складні, аварійно небезпечні та витратні шахти, коли можна монопольно заволодіти більш прибутковою і безпечною ланкою вугільного виробництва?
Спроби отримати коментар у Львівській облдержадміністрації були безрезультатними, тож залишається посилатися на приватну думку наближених до ДП «Львіввугілля» експертів. А вони пригадують 2005 рік і половину 2006-го, коли за рішенням Мінвуглепрому вугілля з Червонограда і Сокаля для збагачення возили на підприємства сходу України, зокрема на ЗАТ «Луганська вугільна компанія». Тоді, за даними КРУ, «Львіввугілля» зазнало збитків у 92 млн грн. За нинішніх економічних умов такі схеми просто неприйнятні, тому ВАТ «ЛВК» справді має ознаки монополіста. А отже, є досить привабливим. Найвірогіднішими покупцями, як вважає начальник регіонального відділення Фонду держмайна Наталія Горлач, є нинішні орендарі. На їхньому боці навіть закон: якщо підприємство приватизують, договір оренди скасовується. Це питання врегульоване. Як буде насправді — дізнаємося вже 8 липня.
