Політ над Старою фортецею

Виявляється, з аеростата можна робити навіть HDR-фотографії.

Повітроплавання сьогодні народжується вдруге. Повітряні кулі широко використовують для проведення піар-акцій і яскравих шоу, на них піднімають у небо шукачів гострих відчуттів і, звичайно ж, проводять змагання. Цьому активно сприяє Українська федерація повітроплавання, яка об’єднує у своїй структурі декілька організацій. Серед них і кам’янець-подільський центр повітроплавання «Триглав».

У матеріальній базі клубу — власна куля, яка занурена в розібраному вигляді в критий причіп, і «уазик», який транспортує її. У нього вміщається сім чоловік — пілот, чотири пасажири, водій і член команди супроводу.

В останній день квітня учасники польоту, організованого «Триглавом», зібралися біля клубу в центрі Кам’янця-Подільського. У небо випустили невелику гелієву кулю, яка допомогла визначити напрямок вітру — не біля поверхні землі, а на висоті.

Керувати рухом повітряної кулі неможливо. Тому, щоб пролетіти в певному напрямку над об’єктами, які вас цікавлять, найголовніше — правильно вибрати точку старту. Цього разу найкращим місцем виявився колись діючий аеродром на околиці міста. За північно-східного вітру політ має відбуватися саме в обраному напрямку — над Старим містом, каньйоном ріки Смотрич і знаменитою Кам’янець-Подільською фортецею.

Хвилин десять до точки старту — і ми на місці. Із причепа вивантажується кошик кулі, у її кутах закріплюються 40-літрові балони з газом, на спеціальних розпірках кріпиться пальник. Потім кошик укладається на бік і до нього тонкими металевими тросами прикріплюється оболонка.

Два чоловіки формують отвір унизу оболонки, третій спрямовує в нього струмінь повітря від півметрового вентилятора, що приводиться в рух бензиновим двигуном.

Куля починає набувати об’єму, і коли він стає достатнім, пілот підпалює пальник і направляє двомет­рові вогненні язики в розтруб оболонки. Кілька спалахів по парі секунд — і куля відривається від землі. Далі все відбувається дуже швидко: двоє людей, що залишаються на землі, притримують її, а пілот і чотири пасажири (саме стільки може підняти в повітря куля обсягом 3300 м3) швидко залазять у кошик. Ще пара спалахів пальника — і куля в повітрі. Із моменту зустрічі біля клубу до старту минуло 45 хвилин.

Початок польоту — найбільш хвилюючий момент. А куля тим часом набирає висоту й, пролітаючи над залізничним вокзалом, повільно рухається в напрямку Старого міста. Цього разу, на відміну від торішньої подорожі, умови для мене найсприятливіші, адже сьогодні головна мета — зробити фотографії історичного центру й фортеці з висоти пташиного польоту.

Ніякого вітру в кошику не відчувається — куля летить із його швидкістю. Фотографувати не дуже зручно — місця в кошику площею трохи більше одного квадратного метра занадто мало. Люб’язні пасажири й пілот пропускають фотографа до борту з найкращим оглядом.

Знімки Старого міста, де воно цілком вміщається в кадр, у тому числі Новопланівський міст ліворуч і фортецю у правому верхньому куті, я бачив кілька років тому і мріяв сам зробити такі. Але не просто фото, а HDR-фотографії, для яких необхідні три знімки. Виявилося, що з повітряної кулі, яка рухається з невеликою швидкістю, їх робити можна.

Політ тривав 58 хвилин, за цей час витрачено понад 80 літрів газу. Через кілька хвилин після м’якої посадки до нас під’їхав автомобіль супроводу, і кулю за 15—20 хвилин зібрали й завантажили в причіп. Насамкінець одного з пасажирів, який у той день зробив свій перший політ, посвятили в повітроплавці. Цю процедуру не розголошуватиму, щоб читачеві було цікаво пройти її самому.

Дванадцять кращих фото­графій, зроблених під час цього польоту, можна побачити на фотосайті­ www.zharii.kiev.ua у розділі «Україна — політ над Кам’янцем-Подільським».

Тим часом

У травні в Кам’янці-Поділь­­ському відбувся другий етап 9-ї міжнародної зустрічі повітроплавців «Повітряне Братство – 2005».

Для участі в змаганнях, організованих за підтримки­­ Федерації повітроплавання­ України, асоціації «Укравіа­­пром», адміністрації міста, а також кам’янець-подільсь­кого центру повітроплавання «Триглав», при­було більше 20 повітроплавців з Японії, Росії, Голландії, Литви, Польщі, Великої Британії та інших країн. Переможцем став російський пілот Олексій Медведський (Yarilo Club).

Однак змагання з повітроплавання — це не тільки спортивні змагання, а й яскравий фестиваль. У Кам’янці-Подільському апогеєм свята стали лазерне шоу та феєрверк. Повітряні кулі зависали над стінами старої фортеці, освітленої десятками прожекторів, а на пагорбі лазер малював дивні мультиплікації.

Довідка «УТГ»

Тепловий аеростат винайшли брати Жозеф Мішель і Жак Етьєн Монгольф’є. Він являв собою полотняну оболонку, наповнену гарячим повітрям і обклеєну папером. Перший політ завершився невдало — не було враховано деякі деталі. Проте винаходом зацікавилися у Паризькій академії наук, яка викликала братів Монгольф’є для повторення досліду й дала кошти на будівництво нового аеростата. Його офіційна демонстрація відбулася­­ 19 вересня 1783 року на подвір’ї замку Людовика XVI у Версалі в присутності самого монарха. У кошику кулі полетіли в небо перші повітряні мандрівники — півень, качка й баран. Куля пролетіла 4 км за 10 хвилин. Для її наповнення було потрібно 2 пуди (32 кг)  соломи й 5 фунтів (2,3 кг) вовни. Того ж року на повітряних кулях літали й люди. Французький король розпорядився призначити аеронавтам нагороду у вигляді графського титулу й довічного пансіону.

Перший газовий аеро­стат, наповнений воднем,­ винайшов теж француз — професор Олександр Шарль, а побудували його брати Робер. 1 грудня 1783 року О.Шарль і М.Робер здійснили політ на своєму апараті, названому згодом шарльєром. Пілоти піднялися на висоту 3400 м, а сам політ тривав близько двох годин. Через 70 років А. Жиффар оснастив аеростат двигуном — так з’явився дирижабль.