Науковий парк НАУ: на зліт!
Можливості технопарків величезні за реальної зацікавленості і держави, і вчених.
Шлях від винаходу до готового ринкового продукту завжди був непростим. Один із варіантів полегшення та прискорення цього процесу — формування мережі наукових або технологічних парків при великих інститутах, академічних і освітніх. Саме в них вирує новаторська думка, з’являються розробки, які заслуговують на швидке втілення «в металі».
Про науковий парк «Аерокосмічні інноваційні технології», створений при Національному авіаційному університеті (м. Київ), розповідає його виконавчий директор кандидат технічних наук Спартак Добровольський.
— Усе починалося з ухвалення Верховною Радою в липні 1999 року Закону «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків». У такий спосіб держава гарантувала підтримку цьому виду діяльності, у тому числі фінансові й митні пільги.
Показовою є динаміка виробництва інноваційної продукції в технопарках України. Уже в 2000—2001 роках її обсяг становив 177 тисяч гривень. Спочатку він зріс і в 2005—2007 роках перевищив 2,5 мільйона гривень. Але у 2008-му сталося різке падіння майже в три рази. У 2009 році обсяги знизилися ще в 2,5 раза — до 341,7 тисячі гривень. Така катастрофа спричинена кризою та згортанням держпідтримки інноваційних підприємств. Однак сама ідея технопарків як центрів створення високотехнологічної продукції не пішла в минуле.
У 2009 році Верховна Рада затвердила Закон «Про наукові парки», а в 2010-му вже новий Кабмін ухвалив постанову «Про порядок узгодження рішень про створення наукового парку». Передбачено державну допомогу для впровадження інноваційних та інвестиційних проектів, у тому числі надання дешевих кредитів із бюджету. Однак поки держпідтримки технопаркам і досі нема. А тим часом науковий парк нашого університету працює і має намір значно розширити свою діяльність.
— Які завдання в нових умовах ставить собі ваша організація?
— В Україні сьогодні безліч наукових і технологічних розробок, які не можуть пройти шлях від ідеї до її втілення. Основна причина прозора: у вченого, який відкрив якесь явище або придумав ноу-хау, немає можливості самому зайнятися прикладним етапом і конструкторською розробкою проекту. Друга проблема в тому, що можна сконструювати нові прилади, запатентувати їх, але визначити ефект і фінансову вигоду вченому складно. І третє питання, яке неминуче постає перед створювачем чого-небудь нового: де взяти кошти для організації випуску його інноваційної продукції? А потім — як забезпечити ефективну рекламу продукту, його просування на ринок? Цими премудростями, звичайно, людина «від науки» володіє не завжди. Її справа — винаходити. Тому науковий парк бере на себе функції управління цією розробкою, створення фінансових і технологічних умов для її реалізації. Крім того, захищає інтелектуальну власність автора. Наше завдання — щоб гроші, отримані від упровадження винаходу, поверталися до автора й вкладалися в подальшу його роботу. Якщо це вдається, тоді можна сказати, що в науковому середовищі утворюється замкнений цикл, завдяки якому наука утримує сама себе й допомагає виробництву.
При цьому не можна забувати, що зараз на повну силу відбувається викачування інтелекту з України іншими країнами. Наукові парки допоможуть студентам і аспірантам реалізуватися в наукових розробках тут, а не їхати кудись за кращим життям. Наприклад, винаходом одного нашого аспіранта в нас ніхто не цікавиться. А корейці вже фінансують у себе впровадження його розробки. Хіба не прикро? Адже створено продукт, що може дати серйозний економічний ефект, у тому числі й для соціуму, оскільки безпосередньо пов’язаний із убезпеченням життя. Зараз ми допрацьовуємо його в напрямку прогнозу ризику екологічних і техногенних катастроф.
Науковий парк конче необхідний при такому великому освітньому центрі, яким є Національний авіаційний університет. Така структура допоможе співробітникам НАУ винаходити, створювати наукомістку продукцію, супроводжувати її промислове виробництво й виводити на ринки, поєднуючи інтереси основних учасників інноваційного процесу: науки, освіти, виробництва та бізнесу. У складі парку — наукові, виробничі, навчальні підрозділи НАУ, які ведуть пошук у галузі високих технологій, а також фінансові, консалтингові та інші суб’єкти підприємницької діяльності.
Ми впевнені, що об’єднання наукових, виробничих і фінансових сил має стимулювати появу нових винаходів і технологій. Ми забезпечуємо умови для створення малих і середніх інноваційних компаній, а також старт-апів для реалізації наукової ідеї, яка є дуже перспективною. Для промислового виробництва інноваційних об’єктів, їхнього просування на ринки залучаємо вітчизняний та іноземний інвестиційний капітал, у тому числі венчурний (ризиковий). При цьому сподіваємося, що держава надасть гарантовані пільги з оподатковування цього капіталу, а також іншу допомогу.
— Які напрямки інноваційної діяльності цікавлять науковий парк НАУ?
— Зрозуміло, ті, які розвиваються в нашому університеті. Це наукові дослідження в авіації, приладобудуванні, у галузі ресурсо- і енергозбережних технологій, створення новітніх інформаційних технологій та комплексний захист інформації. Зокрема, нас цікавлять такі базові напрями, як навігаційне забезпечення в авіації, управління повітряним рухом, авіоніка, безпека польотів, екологія та захист довкілля.
— Чи є у вашому портфелі вже готові проекти?
— Деякі розробки вже зараз можна впроваджувати. Це введення глобальних супутникових навігаційних систем GPS, ГЛОНАСС, GALILEO, SBAS, GBAS, тренажерний комплекс для підготовки до польотів «Експерт», багатоцільові безпілотні комплекси М-6 «Жайворонок» і М-7 «Небесний патруль», комплексна автоматизована система розрахунку вартості авіаційних перевезень «Екопол». Для однієї з авіакомпаній розроблена автоматизована система контролю надійності повітряних суден, яку можна ввести й в усій Україні. Серед інших проектів назву інтелектуальну систему моніторингу дорожнього руху, цифрові імітатори для пілотажних тренажерів різних типів літаків, систему обробки космічних знімків. Крім того, у портфелі наукового парку є й інші наукомісткі проекти, для впровадження яких ми збираємося створювати старт-ап компанії.
— Що, на ваш погляд, є показником ефективності роботи наукового парку?
— Звичайно ж, вихід наукового продукту і його комерціалізація. Треба обрахувати вигоди від упровадження інновації, визначити її ринок. Далі під керівництвом і за допомогою наукового парку створюється старт-ап компанія, яка виробляє продукцію за новою технологією. Вона, у свою чергу, зобов’язана вийти на ринок і домогтися комерційного успіху. На жаль, такий шлях у нас в Україні мало хто може здолати. Більш того, зараз можливості вчених упроваджувати свої винаходи майже ліквідовані. У законі про боротьбу з корупцією прописано, що науковець, рядовий або керівник, не має права займатися комерційною діяльністю. На практиці це означає заборону на впровадження його інновацій. Проте найближчим часом ми сподіваємося знайти вихід із цієї ситуації. Сьогодні як ніколи нагальною є проблема вдосконалення законодавства України з авторського права та інтелектуальної власності.
