Друге життя мирного атома

Подовжено ресурс експлуатації двох енергоблоків Рівненської АЕС. Такий проект здійснено в Україні вперше.

Шість років тому Рівненська АЕС стала першою з українських атомних електростанцій, де почалися роботи із подовження ресурсу. Аналогічні енергоблоки радянської конструкції одержали ліцензії на подальшу експлуатацію в Росії, Фінляндії та Угорщині. Рівненський-1 було здано в експлуатацію 22 грудня 1980 року, і термін його функціонування мав добігти кінця саме цього року. Рівненський-2 на рік молодший.

Плюс три десятиліття

У 2004 році уряд затвердив комплексну програму подовження експлуатації атомних блоків. При цьому рівненський-1 визначений пілотним. Через два роки був розроблений і схвалений Мінпаливенерго техніко-економічний розрахунок, у якому обґрунтовані витрати на подовження терміну служби енергоблоків АЕС і підтверджена економічна ефективність такого підходу. Питомі витрати можуть становити до $680 на кВт установленої потужності електростанції залежно від обсягів модернізації та реконструкції блоку. Наприклад, за аналізом 2006 року, вартість кВт•год.  для будівництва нових енергоблоків становила $2000, що підтверджує економічну доцільність за умови дотримання діючих норм ядерної та радіаційної безпеки.

Наразі за результатами аналізу проведених робіт на енергоблоці №1 РАЕС цей показник дорівнює $358 на кВт. На першому об’єкті за 2004—2011 роки буде освоєно 1,216 млрд грн, на другому — 1,42 млрд грн.

Подовженням ресурсу рівненського-1 національна енергогенерувальна компанія «Енергоатом» займалася майже чотири роки. Із 2006 по 2010 рік виконано 37 заходів. Головні з них — саме цього року, під час довгострокового капремонту.

Проведено оцінку технічного стану критичних елементів корпуса реактора. Завершено розробку та узгодження з російським ОКБ «Гідропрес» рішення про можливість експлуатації цього обладнання протягом 30 років понад проектний період. За внутрішньокорпусним оснащенням поки обґрунтоване подовження ще на десятиліття. Але персонал Рівненської АЕС упевнений, що подальше втілення узгодженого з Державним комітетом ядерного регулювання України плану дозволить збільшити й термін служби обладнання до 30 років. Під час ремонту проведені динамічні випробування із сейсмічної кваліфікації, звітні документи з яких видав Інститут метрології. Переоцінка безпеки показала, що під час експлуатації енергоблоку забезпечується захист персоналу, населення та довкілля.

Енергетичний резерв

Екологи вперто наполягають на недоцільності відновлення першого й другого енергоблоків Рівненської АЕС. Оперуючи, утім, не цифрами, а аргументами національної безпеки та енергонадлишковості країни.

За розрахунками фахівців «Енергоатому», Україні обійдеться дорожче не подовження ресурсу, а зняття з експлуатації енергоблоків №1 і №2 РАЕС. У цьому випадку витрати оптового ринку електроенергії країни на закупівлю електроенергії, виробленої тепловими генераціями, збільшаться орієнтовно на 770 млн грн на рік. На припинення ж роботи цих енергоблоків тільки в перші 10 років необхідно 308,1 млн грн. Повний комплекс заходів коштуватиме 1,8 млрд грн.

З огляду на озвучені цифри, термін окупності подовження ресурсу на РАЕС становитиме трохи більше трьох років. Таким чином, економічний ефект заходів із відновлення становитиме для кожного енергоблоку, як мінімум, $200 млн за чинного тарифу.

Відзначимо також, що найдорожчою стала реконструкція рівненського-1, оскільки це перший такий проект в Україні. Подовження ресурсу інших блоків, на думку «Енергоатому»,  простіше й дешевше.

У Національному екологічному центрі про суму економічного ефекту говорять, що «ця цифра не враховує ніяких додаткових витрат, яких зазнає «Енергоатом», — збільшення майже в півтора раза відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) та інших радіоактивних відходів, збільшення в майбутньому вартості «свіжого» ядерного палива». Але тут екологи  вочевидь невідверті. По-перше, кількість ВЯП не залежить від того, виробляється електроенергія на новому блоці чи на старому із подовженим ресурсом. По-друге, Україна у півкроці від вирішення проблеми подорожчання вивезення ВЯП. Для цього досить побудувати власне сховище. Тому якщо НЕЦ дійсно переймається енергетичними та економічними проблемами, то він першим має висловити Верховній Раді вимогу терміново розглянути й підтримати будівництво централізованого сховища ВЯП. Відповідний законопроект торік був внесений у ВР України. Технологію вибрано на відкритому тендері у 2004 році, а контракт із фірмою-переможцем Holtec International підписано в 2006-му.

Усі зазначені витрати закладаються в тариф на електроенергію. Отже, дохід від енергоблоків збільшуватиметься водночас зі зростанням необхідних, на думку НЕЦ, додаткових відрахувань. Але, з іншого боку, дорожчає все — і нафта, і газ, і вугілля. Уран же завжди відставав у цінових тенденціях на тлі загального тренду на подорожчання й дозволяв пару років стримувати загальний стрибок цін на енергоносії саме за рахунок атомної енергії. Що ж до «зеленого» тарифу на альтернативну енергетику, то він зараз становить близько 1 грн за кВт•год., тоді як «атомний» — лише 14 коп.

Фактично НЕЦ закликає відмовитися від найдешевшої генерації й замість того, щоб стримувати оптовий тариф на електроенергію атомним, відпустити його у вільне плавання слідом за «зеленим» тарифом. До 90% теплоенергетичних потужностей потребують модернізації та подовження власного ресурсу. А тепловий тариф і так наближається до 70 коп. за кВт•год. За нинішньої вартості газу ціна 1 кВт•год становитиме 80 коп. без урахування транспортування. Це далекі від лірики перспективи, які пропонують Україні екологи. Чи погодиться із представниками громадськості, які вимагають підвищити тарифи на електроенергію й посилити роль імпортованих енерго-ресурсів в енергобалансі країни, сама громадськість?

Подовження ресурсу діючих енергоблоків потрібне для того, щоб визначитися з вибором серійного типу реактора, що стане типовим для нових атомних заміщувальних потужностей. А також щоб устигнути вирішити проблеми поводження з відпрацьованим паливом і радіоактивними відходами, які об’єктивно гальмують подальший розвиток вітчизняної ядерної енергетики. І, нарешті, щоб мати достатньо базових потужностей, нехай  вони й перебувають у резерві, на той крайній випадок, якщо теплові енергопотужності, зношування яких перевищує 70%, раптом не зможуть забезпечити базове навантаження.