Фільтруй патент!

Скандали, пов’язані з патентами, судами й матеріальними дивідендами, не рідкість у світовій практиці.

Чесного винахідника захищає чесно отриманий ним документ. А хто захистить споживача від часом сумнівного ноу-хау або виробника — від нечистих на руку кулібіних?

Суд та діло

Наука давно стала продуктивною силою. Нові знання модифікуються в конкретні нововведення, у тому числі в товари масового попиту. У цьому процесі важливим посередником є винахідник, який за допомогою патенту засвідчує своє авторство, пріоритет і виключне право на винахід. Щорічно у світі видається близько 750 тисяч патентів. І хоча за статистикою тільки 5% із них судилося втілитися в життя, у винахідників-щасливчиків усе-таки є шанс рано чи пізно конвертувати свій інтелектуальний дар у цілком матеріальні дивіденди. Так, Олександр Северинський, випускник Харківського інституту радіоелектроніки, емігрувавши в США, запатентував у 1994 році систему для безперервної подачі потужності з бензинового приводу на електричний, яка дозволяла створити гібридний двигун. Майже десять років його винахід лежав «на полиці» незатребуваним, а потім новинку почала використовувати у своїх автомобілях компанія «Тойота», не повідомивши про це її автора. Северинський позвав на японських автовиробників і виграв справу. У результаті «Тойота» змушена відраховувати на користь власника патенту $1,2 млн щомісяця, або $98 із кожного випущеного автомобіля з гібридним двигуном.

Історія росіянина Віктора Петрика, власника й наукового керівника ТОВ «Холдинг «Золота формула», до речі, уродженця Житомирщини, має інший сюжет. Петрик, психолог за освітою, привернув увагу громадськості Росії тим, що його холдинг виграв конкурс на участь у програмі «Чиста вода» й одержав право встановлювати свої фільтри в усій країні за рахунок держбюджету. А це десятки мільярдів рублів. Громадяни засумнівалися: може, хтось хоче в першу чергу «відфільтрувати» не так воду, як астрономічні суми з бюджету? 

Комісія із псевдонауки при Російській академії наук вивчила діючі патенти Петрика й дійшла висновку, що частина з них містить відомості, які суперечать законам фізики, а вплив на організм наночастинок, які, як заявлено, використовуються під час очищення води, до кінця не досліджений — вони можуть завдати шкоди здоров’ю споживачів.

Як і у випадку із Северинським, усе закінчилось судовим розглядом, приводом для якого стали результати експертизи запропонованого напірно-наливного фільтра в незалежній лабораторії одного з найбільших спеціалізованих науково-аналітичних центрів контролю якості води. Дослідження показали «неефективність роботи очисного пристрою за багатьма показниками і його невідповідність властивостям, заявленим у паспорті». Зокрема, на думку фахівців, пристрій не затримує багато небезпечних речовин і стає розсадником для бактерій. До речі, експертиза виявила цікаву деталь: наночастинок у фільтрах немає. Модний префікс «нано» був фікцією.

Реакцією на громадське невдоволення було значне зменшення суми, виділеної з бюджету на реалізацію проекту «Чиста вода». Юридичну крапку в цій історії, яка дістала назву «Петрикгейт», ще не поставлено. Але дивитися на битву з боку, як у випадку із Северинським, не вдасться: Віктор Петрик назвав те, що відбувається в Росії, цькуванням і намагається тепер скорити нашу країну через аналогічний проект «Чиста вода України».

Грамотно оформлений кіт у мішку

Розібратися в цій та інших схожих ситуаціях ми спробували за допомогою керівника одного з київських патентних агентств Дмитра Романенка, патентного повірника України, який працює у сфері інтелектуальної власності з 1998 року.

— Дмитре Миколайовичу, якщо фільтри Петрика дійсно не працюють або не відповідають патенту, то яким чином він міг одержати цей документ?

— Фільтри Віктора Петрика в Росії захищені патентами на корисну модель. Державне патентне відомство проводить так звану формальну експертизу під час розгляду заявки, перевіряючи, щоб вона містила опис, патентну формулу та реферат, належним чином виконані креслення й розкривала суть патентованої корисної моделі. Перевірка на промислову застосовність передбачає, що пропонована корисна модель може бути створена або побудована в принципі, тобто теоретично. Саме тому часто патенти на корисні моделі називають деклараційними.

Патент на винахід видається на технічне рішення, що відповідає трьом критеріям — новизні, винахідницькому рівню та промисловій застосовності. Однак і в цьому випадку патентне відомство не перевіряє технічні рішення на працездатність, оскільки практично це зробити неможливо. Уявіть, автор винайшов нову конструкцію ядерного реактора й подав його опис у патентне відомство. Як воно може перевірити працездатність цього реактора на практиці? Тільки побудувавши його. Однак якщо патент видано, його можна заперечити через суд, подавши докази того, що захищений ним винахід або корисна модель, наприклад, не є новими або промислово застосовними. Як це й сталося з патентами Петрика. Звернутися до суду з таким позовом може будь-яка особа.

— Чи відомі випадки спростування патенту?

— Так. Наприклад, найбільший телекомунікаційний оператор України заперечив у суді видачу декількох патентів на корисні моделі, довівши, що описані в них технічні рішення не відповідають умовам патентоспроможності, оскільки в них нема новизни. А ось гучна справа з Росії. Якийсь винахідник отримав кілька патентів на корисні моделі, які описують будову автомобільних амортизаторів, і почав вимагати від автовиробників Японії, Німеччини та США ліцензійних відрахувань близько 30—50 мільйонів євро на свою користь. Однак юристам державного наукового центру РФ із автомобілебудування вдалося довести, що ці технічні рішення придумані вже давно, і відхилити його домагання. Видані винахідникові патенти було анульовано.

— Хто ж відповідає за працездатність описаного в патенті нововведення?

— За практичну працездатність патентованого технічного рішення відповідає заявник.

— Чи може в цій сфері бути підґрунтя для шахрайства?

— Залежить від того, що вважати шахрайством. Якщо ви одержали патент на пристрій, який хоч і оформлено за всіма правилами, але на практиці він не працює, то це не шахрайство. Ви просто будете власником гарного папірця за назвою «патент». Заперечуватимуть його лише в тому випадку, якщо ви на щось претендуєте, як, наприклад, «винахідник» амортизаторів. Або, як у випадку з Петриком, користуючись зв’язками в держструктурах, починаєте лобіювати використання свого непрацюючого винаходу за державні гроші. Шахрайство починається тоді, коли ви, прикриваючись своїм патентом на винахід або корисну модель, берете гроші за псевдолікування, наприклад, в «енергетичних пірамідах», як це робиться в Україні.

— На вашому сайті наведені приклади патентів на вічні двигуни. Я була впевнена, що такі заявки не розглядаються.

— Патентне відомство України мусить приймати й розглядати всі заявки. У Міжнародній патентній класифікації, за якою класифікуються всі винаходи, навіть розділ такий є — «Передбачувані вічні двигуни». Це не означає, що такий двигун винайдений і працює. Це означає, що винахідники в усьому світі й досі шукають можливості його створення й роблять заявки на винаходи, які не суперечать законам фізики.

Патенти, видані в останні роки в різних країнах світу

«Симптоматичне лікування захворювань за допомогою осикової палички під час молодика для відновлення цілісності енергетичної оболонки організму людини».

«Головний убір у вигляді барила для пива, обладнаний краном і трубкою, щоб уміст барила міг подаватися в рот власника».

«Спосіб тренування кота» — суть методу полягає в тому, що треба світити лазером на підлогу, а кіт бігатиме за світловою плямою й намагатиметься її піймати.

«Щит від поцілунків» — щоб уникнути передачі небезпечних мікробів, пропонується цілуватися через щиток із тонкої гнучкої пластмаси.