Податок на здоровий глузд

Новий Податковий кодекс загрожує стати ножем, яким заріжуть дійну й невибагливу «корову» держбюджету — дрібний і середній бізнес.

До маніфестацій і наметів у центрі Києва країна давно звикла, можна сказати, навіть не вникаючи, хто там і чого вимагає. Однак мітинг на Майдані Незалежності, що розгорнувся минулого тижня, — подія надзвичайна.

В Україні зареєстровано, за даними Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва, понад 4,8 млн фізичних осіб-підприємців. Помножимо цю цифру мінімально — хоча б на 2 — і одержимо реальну, навіть занижену кількість тих, кого не влаштовує новий Податковий кодекс і хто підтримує нинішній Майдан. Тобто мільйонів 10, пробачте на слові, дрібних буржуа, які свого часу провели революції в країнах Європи.

Чим же загрожує їм цей самий кодекс і чи варто було владі й починати це, декларуючи, що податкові зміни ухвалюються на користь більшості?

«Подарунки» до Нового року

Перелічити всі зміни в новому Податковому кодексі неможливо, тому зупинімося тільки на найістотніших заходах.

1. Пишемо «видаток», читаємо… «прибуток». Поступове зниження податку на прибуток. Ставка податку повинна до 2014 року поетапно скоротитися з 25% до 16%. Це зменшить доходи бюджету, зате підвищить інвестиційну привабливість країни й поліпшить бізнес-клімат. З іншого боку, юридичним особам забороняється включати витрати на послуги «спрощенців» у валові видатки: тепер це буде оподатковуваний прибуток. Такий захід розрахований на те, щоб перекрити схему уникнення сплати податків на фонд заробітної плати за рахунок оформлення співробітників приватними підприємцями. На жаль, «під гарячу» руку потраплять заразом і всі сумлінні малі підприємства, основними замовниками яких були юридичні особи. Тепер їм доведеться або переходити на оподатковування на загальних засадах, або закривати бізнес.

2. Подарунок без лапок. Ставку ПДВ теж буде зменшено: з 20% до 17%. Крім того, уводиться автоматичне відшкодування податку на додану вартість. До цієї норми претензій, здається, немає ні в кого — вона повинна (теоретично) ліквідувати практику нагромадження державою боргів із ПДВ (докладніше див. «УТГ» №28 за 20 липня ц.р. «Точка неповернення») і дозволити бізнесу збільшити оборотні кошти. Для звичайних громадян це означає певне зниження вартості товарів і послуг.

3. Заробляй у міру. Зате підвищується податок на прибуток. Правда, 17% замість 15% платитимуть тільки ті, хто одержує понад 10 мінімальних зарплат (9220 грн за станом на 1 грудня 2010 року). Таких не дуже багато, і, швидше за все, тепер буде ще менше — зарплати ховатимуть «у тінь».

4. Іди з дому. Підвищується також податок на землю — у 3,2 раза. У містах-мільйонниках один квадратний метр коштуватиме 3,36 грн. Із 2012 року вводиться зовсім новий податок на нерухомість. Його ставка залежить від житлової площі будинку або квартири й розміру мінімальної зарплати на перше січня звітного року. Утім, більшості з нас цей податок не стосуватиметься — за будинки й квартири житловою площею менше 250 м2
і 120 м2 відповідно збір не стягуватиметься. Та й власникам елітної нерухомості нескладно буде піти від оподатковування: якщо в будинку ніхто не зареєстрований, то податок можна не платити.

5. Залиш машину в гаражі. Скасовується щорічний транспортний збір, тепер його треба буде платити тільки один раз, ставлячи автомобіль на облік. Це послаблення з лишком компенсується збільшенням акцизу на паливно-мастильні матеріали (а заразом на тютюн, алкоголь і деякі інші товари). Наприклад, акциз на бензин збільшиться на 37,9%, що неминуче призведе до подорожчання всіх транспортних послуг і погіршить становище аграріїв. Зростуть ціни на товари, оскільки частка транспортних видатків у їхній вартості збільшиться.

6. Закривай лавочку. Головні зміни стосуються роботи з єдиного податку (спрощеної схеми оподатковування). Для юридичних осіб ця форма оподатковування взагалі скасовується, а фізичним доведеться платити більше — до 600 грн залежно від розміру населеного пункту й рішення місцевої влади. Крім того, працювати без касового апарата тепер можна тільки тим, чий річний оборот не перевищує 300 тис. грн (раніше була встановлена межа в 500 тис. грн). Із касовим апаратом спрощена схема доступна за річного обороту менше 600 тис. грн. А треба ще враховувати інфляцію національної валюти, через яку верхня межа для роботи на єдиному податку в реальному обчисленні стає щороку все менше й менше.

Фактично більша частина малого бізнесу буде змушена або припинити підприємницьку діяльність, або почати працювати на загальних засадах. А це означає, що підприємець має сам освоїти бухгалтерську справу на рівні фахівця або найняти ще одного співробітника.

Із найманням персоналу теж буде складніше: «спрощенцям» дозволено мати не більше 4 працівників, у тому числі членів родини. Виняток зроблено для ресторанного бізнесу — там можна найняти вісьмох.

У деяких видах діяльності тепер узагалі не можна використовувати спрощену систему. Це робота у сфері розваг, діяльність із убезпечення, в галузі права, реклами, бухгалтерського обліку, роздрібної торгівлі через Інтернет.

7. Просто сховайся. Ще одна норма, що викликала найбільш негативну реакцію суспільства, — безпрецедентне розширення прав податкових органів. Сьогодні їхні співробітники можуть проводити позапланові перевірки  раз на рік, і тільки за умови, що підприємець чотири квартали поспіль  працює у збиток. Навіть у цьому випадку про перевірку повинні попереджати за 10 днів.

У новому кодексі уведене поняття фактичної (позапланової) перевірки, яку можна здійснювати без попередження, будь-якої миті, і необмежену кількість разів. Для цього потрібно мати підстави, яких у законі сім. Одна з них — письмове звернення покупця про порушення підприємцем закону. Очевидно, що можливість нескінченно проводити перевірки дозволить несумлінним податковим інспекторам паралізувати роботу будь-якої, навіть найбільш чесної, компанії. Але ж за бажання порушення можна знайти в кожного бізнесмена.

Хотіли як краще…

Навіщо знадобилося ставити мільйони дрібних фірм на межу зникнення? Припустивши добрі наміри уряду, відмову від єдиного податку можна пояснити прагненням зробити оподатковування справедливішим, привівши його у відповідність із європейськими нормами. Дійсно, не варто з однією міркою, тобто з єдиним податком, підходити до геть усіх приватних підприємців — індивідуальний підхід тут доречний. Саме тому спрощені схеми оподатковування, що процвітають у країнах СНД, завжди розглядалися, приміром, Світовим банком, як перехідні.

З іншого боку, за загальноприйнятою в сучасній економічній науці думкою, складна й справедлива податкова система дорога в обслуговуванні й загрожує серйозним корупційним креном. У рейтингу країн за рівнем корупції за 2010 рік, складеному Transparency International, Україна посідає 134-те місце зі 178. Зрозуміло, що ми ще не готові до того, щоб ускладнювати податкову систему, — будь-яке добре починання неминуче буде роздавлене вірусом хабарництва. Особливих труднощів зазнає малий бізнес, у якого немає ресурсів протистояти зловживанням з боку чиновників. Не сприяє громадській згоді й надмірне розширення повноважень податкових органів.

Уряд має рацію, стверджуючи, що в розвинених країнах світу немає такого поняття, як єдиний податок. Але не можна забувати про те, що, перефразовуючи Леоніда Кучму, Україна — не Західна Європа. Перш ніж реформувати оподатковування за зразком розвинених економік, треба привести національну економіку й роботу державного апарата у відповідність із західними зразками.

І навіть у цьому випадку необхідно мати на увазі, що малий і середній бізнес у більшості країн має податкові преференції. Показовий приклад — Австралія. На відміну від Євросоюзу, її економіка меншою мірою орієнтована на послуги й дуже залежить від експорту природних ресурсів (сільськогосподарської продукції й мінеральних руд), продукції чорної та кольорової металургії й важкого машинобудування.

Попри дуже низьку корупцію (8-ме місце в рейтингу Transparency International), австралійська влада не вважає за потрібне ускладнювати процес сплати податків для малого бізнесу, справедливо вважаючи, що за невеликого річного обороту компанії потенційні вигоди від більш складної системи повністю нівелюються за рахунок витрат на її обслуговування. Із 2001 року на Зеленому континенті діє система спрощеного оподатковування для підприємств із щорічним оборотом менше 1 млн австралійських доларів (приблизно $983 тис.). Відповідно до неї невеликі фірми можуть вести вкрай спрощену звітність, працювати за схемою моментальної амортизації основних фондів і одержувати податкову пільгу на рівні 25% від усіх відрахувань.

Цікаво, що в 2007 році, реагуючи на початок світової фінансово-економічної кризи, уряд Австралії вирішив спиратися на малий і середній бізнес. Верхню межу для спрощеного оподатковування було підвищено вдвічі, до 2 млн австралійських доларів. Може, саме завдяки цьому економіка Австралії стала єдиною серед розвинених країн світу, що продемонструвала зростання у кризовому 2009 році.

Виплеснути дитину

Повторимо: нам дуже хочеться вірити в добрі наміри Кабміну, Верховної Ради, різних комітетів і установ, а також особисто Президента України, тобто всіх, хто доклав рук до розробки й ухвалення нового Податкового кодексу. Що й казати, за роки існування єдиного податку мутних схем, побудованих навколо такої привабливої лазівки в законодавстві, придумано безліч. Покласти їм край — свята справа, та не можна ж знову  виплескувати з водою чергову дитину.

У цієї «дитини» — мільйони братів і сестер, які в лічені роки створили нехай невеликі, але працюючі підприємства, де знайшли собі робочі місця знову ж мільйони людей. Більшість із них справно платить податки, із завидною регулярністю поповнюючи бюджет. Завидною, у першу чергу, для «старших товаришів» — гігантів вітчизняної індустрії, фінансові можливості яких дозволяють оперувати надсхемами з ухиляння від податків — від впливу безпосередньо на податківців до потужних лобі в парламенті. Смішно дивитися, як заводи, які не встигають відвантажувати продукцію, декларують самі лише збитки… Не зупиняючись на цьому, вони не соромляться просити й одержувати мільярди з держбюджету, ті самі, які платять у тому числі приватні підприємці. Останні, у свою чергу, якщо що й просять, то не субсидій, а кредитів із прийнятними відсотками.

Чи розуміє влада, яку «дійну корову» вона може зарізати, прикриваючись турботою про незаможні верстви населення? Якщо хоча б половина приватників закриє лавочки або піде в тінь, цих незаможних стане в рази більше…