Happy BOSSday!

От уже більше півстоліття­ 16 жовтня світ відзначає День­ боса. Правда, за межа­ми­­ Америки його почали ши­ро­ко святкувати недавно, а для України ця подія поки що взагалі екзотика.

Традиційно автором ініціативи вважають скромну працівницю однієї іллінойської страхової компанії Патрисію Бейз Хароскі­ — це вона в 1959 році зареєструвала свято в Торговельній палаті США. Дату було обрано не випадково — за днем народження батька, а за сумісництвом і начальника дівчини. А в 1962 році ініціативу на державному рівні підтримав губернатор штату Отто Кернер, з легкої руки якого свято швидко стало популярним. У міру ж розширення сфери впливу американських транснаціональних корпорацій традиція набула шанувальників і за кордоном.

Хоча День боса скорі­ше мав з’явитися в нас. За ­даними голландського­ аналітичного центру­ Гірта­ Хофстеда, американська­ й слов’янська бізнес-куль­тури прин­ципово різняться: якщо для США характерне сполучення високого індивідуалізму (91 бал із 100) і слабкого почуття субординації (41 бал із 100), то на пострадянському просторі, навпаки, індивідуальність низька (39 балів), а от почуття субординації зашкалює (93 бали). Можливо, за властивого нашій людині рівня шанування начальства нікому не могло спасти на думку виділяти для висловлення своїх почуттів якийсь окремий день — у нас для цього є весь рік.

А от для демократичних західних трудових колективів свято більш органічне. Напевно, тому в оригінальному американському варіанті ця традиція набагато щиросердніша, ніж у нас. Там ніхто не подарує босові якусь надзвичайно дотепну річ на зразок різок (із поясненням, щоб той, мовляв, під час чергового нападу люті міг краще «випустити пару»), як це радять інструкції, яких повно в Інтернеті. Навпаки, американський керівник цього дня, швидше за все, одержить щось «людяне» — на подяку за теплоту й порядність, виявлені протягом минулого звітного року. І вже точно подарунок буде від імені всього колективу: особисті презенти вважаються неприпустимими, несумісними із принципами рівності й неупередженості.

Фахівці з корпоративного етикету твердять, що напівжартівливість і неофіційність свята дозволяють співробітникам не привітати несимпатичного їм боса, не ризикуючи його скривдити — така ситуація має бути розцінена начальником як тонкий натяк на необхідність переглянути стиль керівництва.

Що ж до того, чим боси ­догоджають або не догоджають своїм колективам, усі країни схожі. Цікаві дослідження провели російські психологи з Інституту проблем управління РАН. Виявилося, що, незважаючи на багатогранність особистості керівника, яку підлеглі можуть описувати десятками найрізноманітніших характеристик, істотними для класифікації є буквально кілька ознак. В експериментах усіх керівників удалося чітко розділити за їхнім ставленням до нового (інноваційно-стратегічний чинник) і за атмосферою в колективі (соціально-психологічний чинник). Порівняння ж керівників різних психологічних типів за їхніми професійними характеристиками показало, що найбільш компетентними є «боси-новатори». До речі, у таких начальників і стосунки в колективі тепліші за середні. А от «суворі боси», усупереч поширеній думці, щодо професійних успіхів виглядали досить скромно — гірше «надійних босів», які відстоюють інтереси колективу.