«Полюс холоду» на 50-й широті

Прославлений академічний інститут продовжує традиції своїх створювачів.

Де розташований полюс холоду — не складне для будь-якої освіченої людини запитання. Однак не поспішайте називати географічні координати. Річ у тім, що в Харкові, розташованому на 50-й паралелі, удалині від Північного й Південного полюсів, уже півстоліття працює Фізико-технічний інститут низьких температур Національної Академії наук України, який нині названий ім’ям видатного вченого-фізика Бориса Вєркіна.

Про минуле і майбутнє ФТІНТ — в інтерв’ю директора інституту, члена-кореспондента НАНУ,  лауреата Державної премії України Сергія Гнатченка.

— Сергію Леонідовичу, які віхи історії інституту ви б відзначили як основні?

— Перш ніж говорити про віхи й досягнення ФТІНТу, думаю, незайве буде згадати  перед­історію фізики низьких температур як наукового напряму. Перша в нашій країні кріо­­генна лабораторія була організована в Харкові в Україн­­­­­ському фізико-технічному інсти­­­­­­­туті. Її очолив молодий учений Лев Васильович Шубніков, а після сумнозвісних подій 1937 року — Борис Георгійович Лазарєв, майбутній академік НАНУ. Саме там до і після війни сформувалася група молодих дослідників — І. Дмитренко, Б.Єсельсон, А. Галкін, В.Старцев, Б. Вєркін.

Наприкінці 50-х років молодим амбіційним дослідникам стало тісно у вузьких рамках лабораторії. Виник задум створити окремий комплексний інститут низьких температур. Але треба було заручатися підтримкою «сильних світу цього» — провідних учених Радянського Союзу. Тоді Борис Ієремійович Вєркін поділився своїми ідеями, планами майбутніх досліджень — низькі температури, глибокий вакуум, радіаційні випромінювання в космосі — із Сергієм Павловичем Корольовим, Петром Леонідовичем Капіцею, які підтримали ідею створення інституту.

— Які перші «прориви» інституту у світ незвіданого?

— Перші успіхи колективу пов’язані з бурхливим розвит­ком на початку 60-х років космічної галузі. Тоді в інституті організували кілька відділів із космічного матеріалознавства, імітації космічних умов, було сконструйовано й випробувано декілька приладів, які потім установлювалися на Байконурі й безпосередньо на космічних апаратах. Так, створені в інституті мас-спектрометри монтувалися на апаратах «Венера-9» і «Венера-10» для аналізу атмо­сфери сусідньої планети. У нас також була випробувана ходова частина місяцехода.

У 90-х роках наші фахівці створили комплексний імітатор космічних умов, який може моделювати космос за багатьма параметрами. Зараз цей комплекс працює в інтересах Національного космічного агентства України. Узагалі ж 60-ті — 70-ті роки ознаменувалися для інституту багатьма відкриттями світового рівня.

Фізики-експериментатори І.Дмитренко, І. Янсон і В. Свистунов виявили мікрохвильове випромінювання джозефсонівських контактів, так званий «ефект Джозефсона». У своїй нобелівській лекції Джозефсон згадував про роботу харків’ян. Крім того, І. Янсон і його співробітники відкрили й розробили метод мікроконтактної, або, як сказали б тепер, наноконтакт­ної спектроскопії, яка зараз успішно застосовується в багатьох низькотемпературних лабораторіях світу. За це відкриття Ігор Кіндратійович Янсон визнаний гідним престижної нагороди — премії Європейського фізичного товариства.

Безперечним досягненням можна вважати створення кріо­генної установки з ядерним розмагнічуванням для фізичних досліджень за температур, близьких до абсолютного нуля, яка нині набула статусу національного надбання України.

Вагомим внеском у науку стала робота Б. Єсельсона, В.Михєєва, М. Григор’єва. Особ­ливо варто відзначити досягнення наших математиків. Погодьтесь, це унікальне явище: математичні відділи у фізичному інституті. Укотре захоплююся прозорливістю Бориса Ієремійовича Вєркіна, який підтримав ідею організації таких відділів. Отож, уже на початку 60-х років співробітник ФТІНТу, видатний математик сучасності­ Олексій Васильович Погорєлов, згодом ака­демік НАНУ та Російської академії наук, був визнаний гідним Ленінської премії за розв’язки 4-ї проблеми Гільберта й багатомірної проблеми Мінковського. Інший лауреат Ленінської премії — академік НАНУ та Російської академії наук Володимир Олександрович Марченко розробив метод розв’язку зворотної задачі розсіювання й запропонував її застосування до розв’язку інтегрованих нелінійних еволюційних рівнянь. Не можна не відзначити члена-кореспондента НАНУ Володимира Гершоновича Дрінфельда, який у той час працював у ФТІНТі, а зараз мешкає в США. За створення теорії квантових груп він був визнаний гідним Золотої медалі й премії Філдса — аналога Нобелівської премії для математиків.

Із багатьох цих напрямів наш колектив успішно працює й зараз. Одним зі значних досягнень останнього часу можна вважати присудження у 2004 році академікові НАНУ М.Харченку та його колегам Державної премії України за роботи в галузі магнітооптики. Важливо відзначити й присудження у 2009 році академікові НАНУ І. Янсону Міжнародної премії імені Лізи Мейтнер. А 13 травня нинішнього року академікові В. Марченку на загальних зборах Націо­­нальної Академії наук України вручено Золоту медаль імені В.Вернадського.

— Де публікуються роботи вчених ФТІНТу?

— Ми видаємо журнал «Фізика низьких температур», що має високий імпакт-фактор і  перекладається в США. Виходить у нас, причому англійською мовою, і журнал «Математична фізика, аналіз і геометрія». Тож можна вважати, що ми працюємо на світовому рівні.

— Як справи з підготовкою наукової зміни? Свого часу у вас працювали комплексні творчі молодіжні колективи, була рада молодих учених…

— Рада молодих учених працює й зараз. Мені особливо приємно відзначити, що за останні роки наші дослідники здобули три премії Президента України для молодих учених. Цей факт дає надію, що науковий пошук успішно триватиме.

До речі

Коли матеріал готувався до друку, у ФТІНТ надійшло повідомлення: двом малим планетам Сонячної системи присвоєно імена Олексія  Погорєлова й Бориса Вєркіна.

Цитата

Тетяна Вєркіна
Ректор Харківського державного інституту мистецтв, дочка Б. Вєркіна

— Ставши директором ФТІНТу, Борис Ієремійович Вєркін, чудовий піаніст, створив при інституті «філармонію фізиків», що в 70-х — на початку 80-х років стала одним з улюблених культурних центрів харківських учених. Музика надихала фізиків на успіхи в науці. Тож учені на практиці довели: музика за впливом на людину — на першому місці з усіх мистецтв.

Довідка «УТГ»

Фізико-технічний інститут низьких температур імені­­ Б.Вєркіна НАН України заснований у 1960 році з ініціати­ви­­ ­професорів А.Галкіна, Б.Єсельсона, І.Дмитренка та Б.Вєркіна, який і став його першим директором.

Сьогодні інститут веде фундаментальні дослідження в галузі експериментальної, теоретичної та прикладної фізики, а також математики. Основні напрями: високотемпературна надпровідність, слабка надпровідність, магнітооптика анти­феромагнетиків, фізика низькорозмірних систем, мікроконтактна спектроскопія, квантові кристали, нелінійні явища в металах, фізика неупорядкованих систем, квантові явища в пластичності тощо.

За 50 років співробітниками ФТІНТу опубліковано близько 250 монографій, підручників, довідників, понад 12000 статей і оглядів у рейтингових наукових журналах, підготовлено понад 850 висококваліфікованих фахівців — кандидатів і докторів наук.