Життя до народження

Із 2002 року в Харкові працює єдиний в Україні Центр допологового виховання дітей, створений на базі Українського інституту клінічної генетики Харківського національного медичного університету. Його діяльність на практиці переконує: своїм ставленням до ще не народженої дитини  ми реально  можемо  впливати на її фізичне й психічне здоров’я.

«Від зародка до немовляти — безодня»

Донедавна навіть фахівці думали, що дитина в череві матері глуха і німа, нічого не бачить, не відчуває й ні на що не реагує.

Усіх вразили знімки, зроблені в 1965 році ­­ шведським фотографом Леннартом Нільсоном за допомогою мікроскопіч­­­ної камери на кінчику цитоскопа —  мініатюрного приладу для візуалізації­ клітин та інших біологічних об’єктів усередині організму. Тисячі фотографій уперше зафіксували емоційно насиче­не життя дитини до народження. Вона супить­ся, посміхається, ссе палець, розплющує очі, рухається, реагує на світло й звуки ззовні. Багато її реакцій пов’язано зі станом матері: наприклад, дитина робить різкі рухи, коли та хвилюється, і мімікою виражає невдоволення, коли вводять медикаменти.

Докладні дослідження, проведені завдяки впровадженню новітніх технологій, показали, що органи почуттів дитини здатні сприймати інформацію з навколишнього світу задовго до її народження. Наприклад, чутливість шкіри виявляється вже з 7 тижнів після зачаття, а органів зору й слуху — з 16—18 тижнів. Нервова система її вже досить розвинена, щоб запам’ятовувати те, що відбувається, й обробляти сигнали, які надходять ззовні,­ формуючи на своєму рівні власне ставлення до навколишнього світу.

Тобто немовля вже має знач­ний багаж психіки, який багато в чому визначає психічну структуру майбутньої особистості. Фахівці вважають, що допологовий період життя такий важливий, що дорівнює за своїм значенням половині всього людського життя. А Лев Толстой  висловився ще радикальніше: «Від п’ятирічної дитини до мене тільки крок. А від немовляти до п’ятирічної — величезна відстань. Від зародка до немовляти — безодня. А неіснування до зародка відокремлює вже не безодня, а незбагненність».

Виховувати ніколи не рано

На жаль, ніхто з нас не може згадати власне «життя до життя» і перевірити, чи відповідає ця теорія дійсності. Тим цікавіші результати  досліджень, проведених у Центрі допологового виховання дітей. 

—У нас у культурі немає поняття, що батьками стають за дев’ять місяців до народження дитини, — говорять фахівці центру.— Згідно зі стереотипом мати розглядається як біологічний «інкубатор». Насправді ж усе, що відбувається в житті жінки, коли вона виношує дитину, фіксується в ще не народженої дитини, а чоловіки стають батьками з моменту зачаття. Ми допомагаємо їм усвідомити цей факт, демонструючи на екрані монітора, як плід реагує на дотик датчика до живота матері, як вона позіхає й посміхається. Є дослідження, які підтверджують, що на характер дитини впливає навіть той факт, була вона бажаною у родині чи ні.

Одне із найцікавіших занять у центрі — добір улюбленого музичного твору для кожної мами та її малюка. Виявляється, що ще не народжені діти мають свої переваги, заспокоюючись під звуки тієї або іншої мелодії. Більшість із них люблять класичну музику або природні звуки (такі як шум дощу або морського­ прибою), хоча є й ті, кому подо­бається джаз, а то й електронна музика. Фахівці давно помітили, що саме під таку, улюблену ще до народження музику, діти заспокоюються й солодко сплять уже після народження.