Нанопродукт із білої глини

Нова технологія збагачення каоліну дозволяє виробляти нанопродукт зі збереженням природної біоенергетики «живої» білої глини. Це значно підвищує якість і розширює спектр застосування каолінової продукції.

Україна з розвіданих запасів каоліну посідає четверте місце у світі — після США, Великої Британії та Китаю. Із 35 українських родовищ наразі розробляються 27. Каолін використовується  в різних сферах промисловості, у тому числі косметичній та фармацевтичній, де до нього висувають найжорсткіші вимоги. Однак традиційні технології збагачення й переробки не здатні забезпечити продукцію вищої якості.

Нове слово в цій галузі сказали винахідники із Кривого Рогу. Зразки   продукції, вироб­леної за новою технологією,­ вони надіслали в одну з лабораторій Академії наук України. У ході досліджень учені дійшли висновку, що через різницю потенціалів наночастинки так щільно притягуються одна до одної, що їх неможливо роз’єднати й, отже, визначити точні розміри однієї з них. На цьому етапі досліджень удалося виміряти тільки  групи частинок у вигляді мікроскопічних кульок — завдовжки вони близько 300 нанометрів.

Про те, що покладено в основу нестандартної технології, розповідає один з авторів відкриття Аркадій Марченко.

Складові

— Аркадію Борисовичу, чим ваш продукт відрізняється від інших аналогічних?

— По-перше, ми працюємо з високоякісною сировиною. По-друге, технологічний  процес відбувається без застосування води й хімічних препаратів. По-третє, рішення, знайдені нами, дозволяють зберігати природну біоенергетичну активність каоліну й одержувати продукт максимального ступеня очищення, без включень кварцових та інших твердих мікрочастинок.

Відповідно до офіційних нормативів у білій глині, яку ­застосовують у медицині, дозволено не більше 3% вкрап­­­лень розмірами до 50 мікронів. Але навіть косметичний каоліновий порошок, отриманий за нашою технологією, містить лише 0,02%  частинок, розміри яких не перевищують 3—5 мікронів. Такого ефекту ще не вдавалося досягти жодному українському виробникові аналогічної продукції.

Але, мабуть, найголовніше в тому, що наша технологія дозволяє збирати й упаковувати­ всі дрібні частинки, які утворю­ються в процесі переробки каоліну. Це і є найцінніший нано­­продукт, який ми назвали «Кремневіт».

— Дещо несподівана назва. Адже йдеться про білу глину…

— Нічого дивного. Основ­ний, а правильніше — пере­важний, елемент каоліну — кремній. Якщо точніше, то в складі «Кремневіту» 45,8% оксиду кремнію,  37,6% оксиду алюмінію, а також цинк, мідь, азот, кальцій, магній, калій, залізо, кобальт, хром і багато інших мікро- і макроелементів. Експертизу нанопродукту  провели в Інституті гігієни та медичної екології ім. О.Марзєєва Академії медичних наук України. На підставі отриманих даних йому дали «путівку в життя» у державній санітарно-епідеміологічній службі Міністерства охорони здоров’я України.

Спочатку була руда

Ні Аркадій Марченко, ні його однодумець і компаньйон Юрій Середін (який, ­на превеликий жаль, рано пі­шов з життя) на початку своєї­ спільної діяльності не ставили завдання домогтися виробництва нанопродукту. Не маючи  ніякого відношення до пере­робних технологій, вони заради власного інтересу почали вивчати й вирішувати питання збагачення бідних залізних руд.  Створили в домашніх умовах із підручних матеріалів мініатюрну дослідну установку для збагачення руди сухим методом і одержали досить якісний кінцевий продукт. Переконавшись у правильності обраного напрямку, винахідники вийшли на новий етап задуманого експерименту — розробили й виготовили власноруч  лабораторний варіант безперервного технологічного ланцюжка. І знову успіх: новий метод збагачення дозволяв розділяти вихідну сировину (спочатку це були бідні залізні руди, потім шлаки — відходи металургійного виробництва) на складові, залежно від поставлених завдань.

Спочатку власних знань винахідникам не вистачало. Їм  доводилося перечитувати багато технічної літератури, радитися з фахівцями, які працюють у галузі збагачення, геології. Деякі з них відверто заявляли, що сухим способом збагачення високих показників одержати не можна. Але песимістичні прогнози не справдилися.

Відкриття, зроблені в галузі збагачення бідних руд і шлакових відвалів, привернули увагу­ донецьких підприємців, які­ видобували каолін. Вони запропонували криворіжцям знайти такий спосіб очищення глини, який дозволяв би одержати продукт зі ступенем очищення до 93%. А. Марченко і ­Ю. Середін­ погодилися на цю пропозицію, пустивши в хід свою лабораторну установку. Результат перевершив усі сподівання — ступінь очищення був ­вище 99%.

— Звичайно ж, за удаваною простотою прихована безліч нюансів, — говорить А.Марченко. — Для переробки кожного нового виду сировини треба створити свої, індивідуальні умови. Без відповідного досвіду з деякими питаннями розібратися нелегко. Налагоджуючи обладнання, я іноді дію інтуїтивно. Але результат завжди, як кажуть, 100-відсотковий. Загалом, можна сказати, що знайдений нами метод сухого збагачення, по суті, універсальний.

Із перших уст

Юрій Коровін
Професор кафедри екології ДДТУ, доктор технічних наук, тричі лауреат Державної премії (СРСР, УРСР, України).

— У промислових регіонах України через масштабне забруднення навколишнього середовища склалася вкрай негативна ситуація, і надії на те, що найближчим часом щось зміниться, особисто в мене немає. Що робити? Як на мене, треба шукати шляхи оздоровлення незалежно від зовнішніх чинників. Якнайкращі для цього ентеросорбенти, серед яких і біла глина, бо вона може  коректувати лужний баланс, зв’язувати й виводити токсини з організму.

Сухий метод збагачення, застосовуваний у виробництві као­лінового порошку «Кремневіт», гарантує схоронність природних біорезонансних властивостей глини. Це дуже важливо, бо, за твердженням фахівців, вона має довжину хвилі, близьку до довжини хвилі випромінювання клітини людини, завдяки чому здатна лікувати й відновлювати хворі клітини. Але хотілося б, щоб у цьому напрямку проводилося більше досліджень і було більше інформації.

Безперечно, треба розширювати спектр продукції на основі каоліну, а також інших ентеросорбентів різної природи й призначення й робити  цю продукцію максимально доступною.

Довідка «УТГ»

Білу глину за її унікальні властивості високо цінували Гіппократ, Гален, Пліній, Аристотель, Марко Поло. Основоположники сучасної медицини С.Боткін, М.Соколов, А.Покровський, Г.Гельман також широко застосовували глину для лікування різних захворювань. Це чудовий природний комплекс мікроелементів, необхідних всьому живому. Насамперед завдяки великому вмісту кремнію, який відіграє дуже важливу роль у життєзабезпеченні процесів.