Прилад, який виводить «на чисту воду»
Перед детектором брехні рівні і державні мужі, і зрадливі дружини.
Поліграф, винайдений колись для викриття злочинців, з успіхом освоїв «мирні професії» і навіть знайшов у них свою основну сферу застосування. Про можливості приладу в різних сферах розповідає член Міжнародної ліги поліграфологів ILPE, співробітник компанії «Безпека-Бiзнес» Дмитро Діденко.
Перевірився? Ласкаво просимо!
— Абсолютні лідери споживання послуг поліграфологів — комерційні структури, — повідомляє Д. Діденко. — Їхній інтерес — в убезпеченні бізнесу, боротьбі зі зловживаннями персоналу й посадовими злочинами. Є багато причин, з яких людина, яка наймається на роботу, може виявитися такою, що не відповідає посаді. Шкідливі звички, можливо, перешкодять їй виконувати свої обов’язки. Наявність серйозних боргів або схильність до азартних ігор — потенційна загроза коштам, до яких її буде допущено. А зв’язок із кримінальним світом або пряме завдання конкурентів може обернутися для фірми великими неприємностями. Співбесіда тут не допоможе. Хто ж добровільно зізнається, що він алкоголік або «засланий козачок»? Можна, звичайно, покластися на службу безпеки, якщо така є. Але вона на перевірку претендента змушена буде витратити багато часу й сил за сумнівного результату. А от фахівець-поліграфолог, який працює із сучасним професійним обладнанням, за сеанс тривалістю близько двох годин зуміє визначити всі підводні камені кандидата на посаду й застерегти від них роботодавця. Коштує це звичайно 500 гривень.
Профілактика й… коли вона не допомагає
Однак приховані пороки, схильності й спокуси можуть з’явитися в співробітника вже після прийому на роботу й одержання відповідних допусків. Протистояти такій ситуації мають планові періодичні перевірки із застосуванням поліграфа. Коло питань може бути якнайширше: фальсифікація документів, контакти з конкурентами, несанкціоноване поширення конфіденційної інформації, лояльність до керівництва фірми, програші в казино тощо. За словами Дмитра Діденка, щоб уникнути непорозумінь, можливість таких перевірок повинна бути зазначена в контракті зі співробітниками. Знаючи, що тебе можуть будь-якої миті перевірити, напевно будеш зібранішим, обачнішим і акуратнішим у виконанні службових обов’язків.
І все-таки, попри всі запобіжні заходи, великій фірмі важко уникнути екстрених ситуацій, які вимагають службового розслідування.
— Уявіть, що викрадено чималу суму із сейфа, доступ до якого мають п’ять чоловік, — міркує Діденко. — Найчастіше керівництво фірми слушно вирішує не долучати до таких проблем правоохоронні органи. Але навіть для них завдання досить складне: на сейфі — відбитки всіх п’ятьох, і всі п’ятеро, звичайно, усе заперечують. У цьому випадку не виносити сміття з хати, у найкоротший термін викрити винних і зняти тягар підозр з інших співробітників допоможе поліграфолог. Правда, завдання це для нього більш складне, ніж у випадку планових досліджень. Тому й коштує звичайно ця процедура для керівника підприємства трохи дорожче.
Політики брешуть поліграфу «в очі»
Останнім часом усе частіше практикують опитування з використанням поліграфа (ОВП) у разі укладання великих угод (щирість наміру сторін, бажання одержати «відкіт» тощо) і звільнення співробітника (щоб уникнути розкрадання баз даних та іншої конфіденційної інформації). Уживають спроб застосування поліграфа й для тестування держслужбовців, хоча й не так часто. Палкий прихильник такого підходу міський голова Києва
Леонід Черновецький сам неодноразово проходив ОВП. Можна іронізувати з приводу того, що вживання наркотиків — один із можливих способів обдурити «осцилограф», але Черновецький наполягає на ухваленні парламентом законопроекту про обов’язкове проходження чиновниками детекторної процедури.
Виявляється, найбільше брехливих показань демонструють сьогодні представники партійних еліт. Є навіть випадки підкупу випробуваних конкурентами для того, щоб своїми відповідями ті навмисно зганьбили свою партію.
— У Дніпропетровську на останніх виборах, — підтверджує Дмитро Діденко, — одна з партій також активно використовувала поліграф для перевірки своїх прихильників, що посилалися на організацію суспільних маніфестацій.
Детектор проти подружніх зрад
Для приватних осіб ОВП можуть становити інтерес, приміром, під час прийому на роботу прислуги: покоївок, няньок, гувернанток, доглядальниць, охоронців, кухарів. Адже загальновідомі випадки жорстокого поводження з дітьми гувернанток. Поліграф вочевидь не зайве було б застосувати і до чарівного дворецького у виконанні Валентина Гафта з кінострічки «Здрастуйте, я ваша тітка!», який не пропускав нагоди скуштувати хазяйського шампанського й сигар. Підозра в поширенні за межами будинку пліток і різної небажаної інформації — ще один привід перевірити працівника на детекторі.
До речі, дуже часто ОВП застосовується й у з’ясуванні відносин між самими чоловіками. Із цього приводу можна довго сперечатися: що краще — пропустити партнера через детектор або жити, дошкуляючи одне одному підозрами й ревнощами. Однак, за словами Діденка, тестування щодо подружніх зрад є найбільшим випробуванням для поліграфолога, вимагає величезної нервової напруги й відповідальності.
Про що мріють прокурори
Усе це стосується, як то кажуть, «мирного застосування» поліграфа. Але не слід забувати, що прилад був винайдений для викриття злочинців. Саме працюючи зі злочинними елементами, у 1895 році італієць Чезаре Ломброзо вперше виявив факт підвищення кров’яного тиску під час кривосвідчень.
Хоча, за свідченням поліграфологів, органи міліції їх не дуже люблять, але в самій оперативній роботі поліграф усе-таки застосовується досить часто.
— Органи слідства також вдаються до послуг поліграфологів, — говорить Д. Діденко, — але переважно на рівні обласних управлінь — УБОЗ, карний розшук. Можливо, зацікавленість правоохоронців у ОВП обмежується ще й тим фактом, що в країні не ухвалений закон, який діє в США, Канаді, Японії, Ізраїлі, Південній Кореї, Туреччині, Польщі, про дозвіл використання показань поліграфа як доказ у карному суді (у цивільних справах за обопільною згодою сторін таке вже можливо).
Утім, є багато нормативно-правових актів про використання поліграфа. Із липня 2007 року Генеральна прокуратура України настійно рекомендує всім прокуратурам нижчої ланки впровадження детектора в слідчу практику, роз’яснює шляхи легалізації отриманих із його допомогою даних. Одним із таких шляхів може бути, приміром, допит поліграфолога, який проводив дослідження підозрюваного на поліграфі, або присутніх при цьому осіб. Або ж слідчий оформляє запит до поліграфолога, який після процедури тестування дає висновок фахівця. До нього додається оригінал заяви тестованого суб’єкта про добровільну згоду на участь у ОВП. У такій формі документи можуть бути прилучені до матеріалів справи.
Цифри і факти
У США кількість тестувань, ініційованих роботодавцями, щорічно перевищує 4 млн, завдяки чому вдається запобігти збиткам на суму близько $20 млрд. У всьому світі понад 80% опитувань застосовується для тестування персоналу.
За даними опитувань, послугами поліграфа користуються лише 10-15% українських організацій. Близько 60% розглядають можливість його використання у разі виникнення якихось проблем і 5% ставляться до такого методу негативно.
Чи можна обдурити детектор брехні?
Ось деякі способи: уживання алкоголю, психотропних (заспокійливих) препаратів, больовий шок (прикусити кінчик язика).
Однак треба розуміти, що досвідчений поліграфолог завжди розпізнає кожен із цих станів. На випадок свідомого опору тестуванню є навіть спеціальні датчики. Тому, протидіючи процедурі, ви ніби заперечуєте підписану вами ж добровільну згоду. У таких випадках природною реакцією поліграфолога буде перервати опитування. З усіма можливими наслідками.
Що ж до осіб, спеціально навчених опиратися ОВП, то їхнє примусове тестування швидше за все виглядає як гра в шахи між випробуваним і поліграфологом. І тут уже — хто сильніше…
Історичний факт
На Близькому Сході ще за старих часів для виявлення невірних дружин і встановлення особистості коханця використовували показники пульсу. Спеціально тренована людина прикладала палець до артерії, а далі підозрюваній називали чоловічі імена. У результаті сильного емоційного напруження — як реакція на ім’я коханого чоловіка — у жінки різко змінювалися частота пульсу й кровонаповнення артерії. Надалі цей метод використовувався й для вирішення інших завдань за необхідності визначити ступінь щирості людини.
Інший метод давніх східних детективів — випробування рисовим борошном. Було помічено, що в період сильного страху припиняється виділення слини. Для оцінки цього стану підозрюваному набивали рот рисовим борошном. Якщо через якийсь час воно було сухим, його вважали винним. Цей «технічний засіб» був більш досконалим для детекції брехні, ніж суб’єктивна оцінка правителя.
Однак більш «інформативним» уважався осел. У напівтемному приміщенні прив’язували тварину, попередньо змастивши їй хвіст фарбою. Той, на кого впала підозра, одержував завдання погладити віслюка по хвосту. Якщо той закричить — обстежуваний винний. Створювачі цього «детектора брехні» були переконані, що людина, яка скоїла злочин, побоїться гладити осла — раптом він закричить. Отже, руки залишаться чистими.
